Нетипова

Я стовідсотково нетипова

І у цьому роль зіграла не відмова

Не зачинена за хвірткою розмова

Та й усе життя я була не шовкова

Моя самотність для мене чудова

Але інколи від неї настає утома

Вона спочатку, звісно, невагома

Не можу залишиться вже сама удома

Все пройде, ніби це судома

Звісно повернеться, вже така відома

Повернусь я, до родинного кола

Таке чуже чомусь усе довкола

За пагорбом стоїть стара школа

Прямую до неї, знесиленина та квола

Витріщаються так, ніби я вже гола

А я лишень шукаю свого престола

Врешті, відчула, як тілом захолола