Пошуки Бріджит та повернення збройної контори (осінь, 2018)

*У розділі присутня країна-терорист як місце події*

Після бою з Сазонцями, дізнавшись, що є шанс того, що Бріджит жива, Ендрю подався на її пошуки. Ще у 2017 році він дізнався, що містер Мейнфорд дійсно існує і зараз, розібравшись з глобальною проблемою, вирішив його знайти.

Н – Ендрю, є справа.

Е – Що там?

Н – Ти вже зайнявся пошуками Бріджит?

Е – Так.

Н – Добре. Знову заворушилася збройна контора…

Е – …а вони пов’язані з Мейнфордом?

Н – Саме так.

Е – Добре. Куди? Знову в Вену?

Н – Ні, на цей раз у росію. А точніше у Волгоград.

Е – І що ж там сталося?

Н – Один тип на ім’я Іван Данилевич продовжив справу Роберта. Його люди пограбували вже кілька районів міста. Завтра поїдеш туди і розберешся, заодно буде можливість дізнатись про Мейнфорда.

Наступного дня Ендрю полетів у Волгоград. Він знав про те, що Мейнфорд пов’язаний з Бріджит, бо той дзвонив до неї за кілька днів до аварії, і за кілька секунд до втрати свідомості восени 2017 року, боровшись з конторою Роберта, Ендрю бачив дівчину, дуже схожу на його сестру.

Тим часом у Волгограді.

Е – Отже, де ти кажеш, вони знаходяться?

Н – На вулиці леніна.

Е – Окей, за кілька хвилин буду там.

Ендрю пройшов кількасот метрів і зустрів хлопців, як він тоді подумав, це були підопічні Данилевича.

Е – Прівьєт, пасані.

О – Гуд морнінг в вашу хату. Шо тобі треба?

Е – Ви говорите англійською?

О – Трохи розуміємо.

Е – Де тут живе Данилевич?

О – Данилевич? Ота хата. А ти, власне, хто?

Е – Я – Ендрю, робітник ОНЗ.

О – Кого?

Е – Не важливо. А ви?

О – Я? Олежа Левський, колєга вашого Данилевича.

Е – Проведіть мене, будь ласка, до нього.

О – Добре, але оплата само собою вперед.

Е – Скільки?

О – Ну якшо так, то так і тоді… Ну тисячі три.

Е – Долларів?

О – А шо і так можна? Ну да.

Ендрю розплатився і Олег провів його до будинку на леніна 45.

О – Отут-во.

Е – Дякую.

Ендрю постукав у двері. Відчинив чоловік років 50-ти.

Д – Чого вам?

Е – Ви не Іван Данилевич?

Д – Він самий. А шо?

Е – Хочу у вас придбати зброю.

Д – Тихо ти!… Заходь.

Іван запхав Ендрю до хати.

Д – Яку?

Е – Що яку?

Д – Зброю яку?

Е – Ви знаєте? Вже ніяку.

Ендрю натягнув Івану на руку наручника і причепив його до труби, що вела з гори до низу.

Д – Не зрозумів.

Е – Ви затримані за підозрою у незаконному продажі зброї.

Д – Олеже! Не хочеш випробувати нову базуку?

О – С удовольствієм!

Олег вистрелив у Ендрю, та той випромінив енергію і злочинці постраждали.

Е – Я – Надзвичайний. Ой, забув сказати, вибачте.

Ендрю затримав і Олега Левського, і Івана Данилевича.

На допиті з Данилевичем.

М – Отже… На кого ви працюєте?

Д – На Мейнфорда.

М – Є ім’я у цього вашого Мейнфорда?

Д – Не можу його сказати.

М – Ви працювали з дівчиною років 20-ти?

Д – Ні.

На допиті з Левським.

М – Як звати містера Мейнфорда?

О – Без поняття.

М – Ви працювали з дівчиною років 20-ти?

О – Ні, але працювали наші колєги з Грузії. Ім’я таке цікаве. Не грузинське так точно.

М – Бріджит?

О – Не помню, хоть убийте.

Слідчий вийшов з кімнати.

Е – Ну? Данилевич згадував Бріджит?

М – Ні.

Е – Ясно…

М – Але Левський казав, що його колеги з Грузії працювали з дівчиною не грузинського походження років 20-ти. Який не який, але шанс.

Е – Я лечу туди.