Зальцбург (осінь, 2017)

За годину Ендрю та Рон прибули до Зальцбурга.

Е – Сподіваюсь, він дійсно тут, бо, якщо не так, тобі не поздоровиться.

Р – Тут-тут.

Вони підійшли до дому на 15 ГарвардСтріт.

Р – Заходь.

Рон відчинив двері і Ендрю зайшов до хатини у стилі 90-х років. Він одразу запримітив рушницю на стіні. Хоч вона і була нереальною, це його все одно насторожило.

Р – Тут живе його син.

Е – Хто ж це?

Р – Він начальник охоронної компанії. Вона тут, в Австрії, дуже відома.

Е – І коли він буде?

Р – Ввечері. Десь о сьомій…

Е – Навіщо ти мене сюди привів?

Р – Роберт знає, де живе містер Мейнфорд.

Е – Мейнфорд?

Р – Так, а що?

Е – Якийсь містер Мейнфорд телефонував моїй сестрі незадовго до аварії на виробництві і… до її смерті.

Р – Співчуваю. Але це скоріше збіг. Однофамілець.

Е – Мабуть.

До приходу Роберта залишалось дві години. Ендрю тим часом прогулювався по будинку.

Е – То чому, ти кажеш, тут все в ретростилі?

Р – Його манія. Він взагалі застряг у 90х. Дивиться вестерн тих років, американські серіали 50х,60х. Не поважає він сучасну культуру.

Е – А що то за рушниця?

Р – Це? Ааа, так це ж його батька.

Е – Мейнфорда?

Р – Ага.

Е – А хто він такий, той Мейнфорд?

Р – Взагалі він виготовляє зброю і постачає її для всієї Європи: росії, Великобританії, Скандинавії і так далі. А так він бізнесмен і мільярдер.

Е – Мільярдер? А чому його син живе так бідно?

Р – Я ж кажу – манія.

Через півтори години прийшов Роберт.

Р2 – Не зрозумів.

Р – Добридень, я привів до вас клієнта, він хоче про дещо поцікавитись. А я піду вже, справ багато.

Рон швидко вибіг з хати.

Е – Здрастуйте.

Р2 – Ну і що ж вас цікавить? За запитаннями краще звертатись до мого батька.

Е – Саме його я і шукаю. Не допоможете?

Р2 – Ну добре. Я вас проведу.

Роберт привіз Ендрю до заміського будинку. Але там на нього напали. Отямився хлопець вже в якомусь підвалі.

Р2 – Ну привіт. Вже прокинувся?

Ендрю промовчав.

Р2 – Отже, прокинувся. Раджу тобі не влазити у ці справи.

Е – Тебе забув спитати.

Ендрю плюнув Роберту під ноги. Той вдарив його ланцюгом.

Р2 – Ще раз дзявкнеш – помреш.

Роберт піднявся нагору. Останнє, що бачив Ендрю – це якусь дівчину, яка гримнула дверима до підвалу. Він втратив свідомість. Отямився вже на базі.

Е – Нормане? Що сталося?

Н – Тебе викрали і ховали в підвалі близько тижня. Ми знайшли тебе за допомогою Містера Вейхе. Він працює в Австрії у пошуковій службі.

Е – Ви затримали Роберта?

Н – Так, він у СІЗО.

Е – А його підопічні?

Н – Теж, тільки одного не знайшли.

Е – Рона?

Н – Так, Рона Вейджерса.

Е – А дівчина?

Н – Яка дівчина? Там не було ніякої дівчини.

Е – Як? Я ж її бачив власними очима.

Н – Мабуть, це галюцинація. У приміщенні знайдена дуже велика кількість галюциногенів.

Е – Мабуть…