ненсі, прийом

– ти вирішила подзвонити своєму колишньому, щоб поговорити про нового колишнього?

(або ненсі розійшлась з джонатаном, стів хоче з’їхати до едді, а робін ненавидить жити сама)

 

Прокидається Ненсі майже без головного болю. Хоча, це буде брехнею, адже в голові все ще трохи гудить, а скроні тиснуть з обох боків, але якщо порівнювати з минулим досвідом, то вона взагалі зелений огірок, готовий до нових пригод. Лежить вона у теплому ліжку, оточена подушками та якимсь одягом. Дівчина ліниво бере його в руку та підносить до очей, все ще не відкриваючи їх достатньо широко.

Чоловічий.

Матір Божа, вона напилась і одразу ж зрадила? Дівчина у ту саму мить зупиняється на цій думці: вона нікому не зраджувала, вони з Джонатаном розійшлись. Але це не означало, що вона хотіла б займатися сексом з першим зустрічним, бо офіційно не мала хлопця. До горла підступає відчуття нудоти, але Вілер невпевнена, чи це від алкоголю, чи думок про її можливий секс з кимось.

Але ж вона випивала … зі Стівом. А у Стіва є дівчина, він сам про це казав! Невже вона переспала зі Стівом, зраджуючи його дівчині? Ненсі ледь не підскакує на місці, і одразу ж шкодує про це рішення – голова паморочиться з новою силою. Краще взагалі не рухатися зайвий раз.

Ненсі знов дивиться на річ в її руках: це светр. А що означає светр? Що його власник має гроші на светр. Ганьба їй, як журналістці. Вона не знає чий він, але він точно не той, який мав на собі Стів минулої ночі. Адже тоді Гаррінґтон був одягнений у … він абсолютно точно носив …

Дядько. Але він точно не мав на собі цей светр. Хоча він і доволі підходить його стилю. Та і не важливо все це.

Головне, що вона змогла з’єднати собі в голові, – це те, що вона, здається, переспала зі Стівом. А у Стіва є дівчина. Проте як тільки її б’є думка про те, що вона стала співучасницею зради, Ненсі одразу ж підносить руки до лоба (бити по лобу боляче). Вона не є винною в цій ситуації, адже сама була в зюзю п’яною, як і Стів, раз на те пішло.

Горло сухе настільки, що їй стає боляче ковтати. Вставати Вілер зараз теж не буде, адже краще вмерти, аніж повернутися у вертикальну позицію. На столику біля ліжка стоїть стакан води.

– Дуже мило, — промовляє дівчина собі під носа, здивована тим, що голос хриплий від сильного бажання пити. В цілому він такий самий, як і до вчора.

Не те щоб вона ходила співати в караоке чи щось таке.

Так, а де сам Стів? Залишив стакан та звалив? Але ж то його квартира (мабуть, бо вона абсолютно не може зрозуміти, чия вона). Тільки зараз, після того, як Ненсі випила води, освіживши голову, вона може роздивитися все, що знаходиться навколо.

Тут точно живуть люди, і вони не сектанти, що є плюсом. До того ж тут живе немов більше одної людини, адже з одного боку стоїть гітара, обклеєна стікерами, а з іншої фотографії з майже милими обличчями, які дівчина роздивитися не може. Стійте, відколи це Стів на гітарі грати почав?

Треба комусь подзвонити до того, як вона вийде з кімнати. Але знову ж таки, вона випивала зі Стівом, а він не тих хлопців, хто міг би зрадити, переспати напідпитку, чи взагалі відпустити подругу додому напідпитку. Тоді що, до біса, тут відчувається?

Як тільки вона рухається, щоб взяти телефона, то він починає дзвонити. Як вчасно. Ненсі приймає виклик, навіть не подивившись на ім’я. Їй зараз воно до сраки, якщо бути чесною.

– Ненсі! Ти де?

В слухавці чується стурбований голос Джонатана. Здається, він не спав пів ночі так точно, адже вона може розібрати втому в його словах. Немов він дійсно не зміг заснути, поки його колишня не прийшла додому. Вілер навіть не знає, чого то її так турбує – Джонатан завжди був гарним другом, звісно, що він буде хвилюватися за подругу. До того ж, вона не сказала, куди саме збиралась того вечора.

– Привіт, Джонатан, — вона голосно позіхає і чує, як хлопець повторює за нею, — вибач, що не попередила. Зі мною все гаразд.

– Ти пила?

Резонне запитання, беручи до уваги, що вона майже ніколи цього не робила до того. І не через те, що дотримувалась мандри про «твій храм – твоє тіло», чи що там ті сектанти казали, а просто не пила. Не хотіла.

– Трошки? — безсовісно бреше дівчина, і на мить їй навіть стає соромно.

І нащо було оце казати? Байєрс ніколи її не засуджував, не казав щось проти її думок (допоки вона про це не просила), він її не стримував чи притісняв. Тобто, нащо було брехати, коли вона напилась як востаннє, незрозуміло.

Проте Джонатан, здається, все розуміє і тільки тихо фиркає в телефон.

– Так ти де зараз? Мені варто тебе забрати?

– Ні, все нормально, я у Стіва.

А ще я, можливо, переспала з ним, коли у нього є дівчина, але через вижраний алкоголь я можу згадати тільки п’яну розмову про колір дупки фламінго, тому вона таки не може відповідати за свої дії.

– Стіва?

І звісно, вона забула, як її колишній не любить її колишнього колишнього. Як так взагалі вийшло, що у неї тільки два колишніх, а вона в них так плутається?

– Так, ми з ним випили, і я залишилась у нього на ніч.

А ще, здається, погрожувала комусь пістолетом та ледь не вбила, поки її намагались вкласти, але це не так історія, яку варто розказувати в таку рань. До речі, про рань … Ненсі відсовує слухавку від себе на певну відстань, щоб побачити час.

– Матір Божа, зараз вже дванадцята дня?

Хлопець на мить застигає.

– Ну … так?

Якщо розібратися, вона нічого не припустила, окрім того, що їй сьогодні варто було обговорити якісь деталі з Фредом, а вона взагалі не прийшла, і господи … їй жопа.

Але Ненсі не встигає нічого запитати про роботу, коли Джонатан ставить наступне питання:

– Він нічого тобі не зробив?

Дівчина тільки застигає на місці. Що їй сказати, якщо вона прокинулась в ліжку Стіва (мабуть, Стіва), і тут лежить його (мабуть, його) светр.

– Я … ем.

Зачекайте. Іноді їй хочеться себе вдарити. Дівчина дивиться під ковдру, немов без цього вона не може зрозуміти, і одразу ж полегшено видихає.

– Ні, він нічого не зробив. Чесно.

Її одяг повністю на ній. Хіба що кофту обережно повісили на стільці, залишаючи її у футболці.

За дверима чується якийсь звук. Це може бути Стів (якщо вона таки заснула в його квартирі), тому дівчина намагається встати настільки швидко, щоб не пошкодити свою голову ще більше.

– Я тобі передзвоню.

І, не дочекавшись на відповідь, Ненсі скидає дзвінок, забираючи пристрій з собою. У неї зараз і так важливіші справи. Йде вона дуже повільними кроками, щоб самій не отримати запаморочення в голові, та щоб не спугнути когось з іншого боку дверей.

Вона відкриває їх, і перед нею відкриваються … двері. А от справа є коридор кудись, звідки і йдуть ці звуки, тому дівчина збирає всю свою силу і волю та йде вперед. Коридор темний, адже світло не горить зі стелі. Через три-чотири кроки стіна закінчується і починається вітальня, як вона могла зрозуміти.

От тільки у кімнаті чується жіночий голос разом з чоловічим басом. І ні один з них не належить Стіву. Але ж у будь-якому разі їй треба буде показати перед ними, тому Ненсі, видихнувши повітря, виходить вперед і прикриває очі від денного світла.

Хтось голосно щось викрикує, і коли Вілер нарешті відкриває очі, то бачить дивну картину. Дівчина сидить на кухонному столі із широкою посмішкою, поки хлопець з кучерявим волоссям крутиться навколо … Стіва на дивані. Гаррінґтон не спить, ні, він майже активно відбивається від іншого і ледь не валиться на підлогу. На саму Ненсі вони уваги не звертають, тому їй доводиться прочистити горло, щоб показати себе.

Дівчина мало не летить на підлогу від несподіванки.

– Дідько, Ненсі, хто ж так робить? — вона підіймає яблуко, яке впустила до того, — Стівчику, любчику, твоя нова дівчина прокинулась.

Стів голосно стогне у подушку, а хлопець над ним вибухає сміхом. А от Ненсі взагалі не смішно.

– Дівчина?

І від розгубленості вона ледь сама не падає, якби біля не опинився той самий високий та кудлатий хлопець.

– Ну-ну-ну, не треба тут непритомніти від радості, — він допомагає їй сісти у крісло, — хоча, якби мені дістався Стів і в якості хлопця, то я вмер би на місці.

– Ну то вмирай, — бурчить у подушку Гаррінґтон.

Але невідомий не губиться від такої грубості, а тільки повертається до нього знов та нахиляється достатньо низько, щоб торкнутися губами шкіри. Вілер не бачила цього раніше, але зараз, коли вона сидить поряд, це видно.

Але ж … у Стіва є дівчина? Мабуть, це вона зараз сидить на столі та нарізає яблуко ножем, після цього вона, на хвилину кинувши погляд на саму Ненсі, різко відвертається та кидає шматочок до рота. На хвилину в голові з’являється думка, що в цій її позі було б зручно стати поміж ніг, провести рукою по …

– Агов, Ненсі, ти ще з нами?

Рум’янець розпливається їй щоками. Бісовий алкоголь.

– Т-так, звичайно.

Після якихось слів на вухо Стів таки встає, проте голова безвольно висить на шиї, поки він намагається отримати свої останні хвилини сну.

Тепер, коли всі зайняті знущанням зі Стіва, Ненсі може роздивитися нових людей (хоча, здається, це вона тут нова людина). Хлопець з пишним волоссям має на собі джинсовку, навіть попри те, що він зараз в домі. На його руці видніється татуювання, але навіть зі своїм ідеальним зором вона не може її побачити. Вона могла б назвати його привабливим, проте …

Проте очі все одно перелітають до дівчини на столі, до якої можна було б підійти, щоб вона охопила тіло ногами. Якби вона тільки була хлопцем, то Ненсі могла б так колись зробити. Але так вона та сама дівчина, яка, здається, зустрічається зі Стівом, а Ненсі – гетеро. Так не піде діло.

– Ненс, я тобі порадив би тікати від цих навіжених якомога швидше, — відбиваючись від хлопця, виходить з кімнати Стів. Але той хлопець йде за ним навіть до ванни, і тільки після цього двері за ними закриваються.

Мабуть, вони дуже гарні друзі.

З вигляду дівчина здається … страшною. Дійсно страшною. Вона їсть яблуко з ножа, сидячи на столі з підігнутою ногою; інша висить у повітрі. Вона може ревнувати Стіва? Хоча вона ж назвала її новою дівчиною, і зачекайте, до чого тут нова дівчина?

– Чого я нова дівчина Стіва?

Блондинка посміхається з таким виразом обличчя, немов Ненсі запитала щось неймовірно тупе. Вона так і йде з яблуком до неї, сідаючи на бильце крісла. Зараз її заріжуть чи що?

– Ти ще не протверезіла? Це нічого, просто жарт між нами. Я ж вчора побачила, як Стів тягнув тебе мало не на руках, а потім ти почала битися і діставати пістолета, і я його забрала. І да, вибач за це, я не хотіла, але так ти грозилась прострелити комусь ногу, якщо ми тебе не пустимо, і це було страшно, тому ми тебе вклали, — дівчина шаріється після такого обсягу інформації, і Ненсі може її зрозуміти. — Будеш яблуко?

Вілер дивиться на простягнутий фрукт. Яблуко, і нічого більшого. Замість слів вона тільки киває чомусь своєму та забирає собі сніданок. Тут непогано жити, так гляди й на обід щось зібрати можна. Але щось не вкладається – чому дівчина так спокійно реагує на те, що Стів приніс її п’яну додому і поклав на … їхнє ліжко спати?

Ух ти, невже ця незнайомка вміє грати на гітарі? Ненсі десь якоюсь частиною мозку думає, що не проти була б послухати. Не знала, що її так цікавить музика.

– І ти не ревнуєш?

З ванної чуються звуки падіння, але Ненсі їх ігнорує.

От тільки дівчина реагує не так, як планувала Вілер, адже замість сердечної розмови вона отримує сміх. Так звісно, дівчина має неймовірний сміх, але ж то не відповідь на її питання, зрештою.

– Та Боже Збав, хоч зараз його забирай, — звуки з ванної стають все гучнішими, — проте я знаю одну людину, хто може бути проти …

Двері відкриваються і перед ними стоїть незнайомець. Важко сказати, що вони робили у ванні вдвох, але на його руці видно сліди від зубної пасти, а Стів, який мало не випадає у коридор з тихим «едді», трохи криво намагається стерти пасту з рота. Він йому … зуби чистив?

– Звісно я буду проти, якщо ти забереш мого Стіві. Він звісно той ще гівнюк, але якби ти знала, що він уміє робити своїм …

– І тут ти закриваєш свій писок, Мансон. Я і так знаю більше, аніж мені того хотілося б.

Замість слів Едді тільки підморгує та обережно витирає піну з рота Стіва. Мабуть, він дійсно гірше переносить алкоголь.

Проте навіть якщо Ненсі ще не відійшла від випивки, її мозок ще не атрофувався повністю. Тут щось таки не сходиться. Чому дівчина хоче віддати Стіва, а Едді навпаки піклується про свого друга. І чи друга взагалі?

Вілер не може сказати, чого це питання взагалі має хоч якусь значущість, якщо буквально через якийсь час вона вийде звідси й більше ніколи не побачить їх знов? Але чомусь їй дійсно важливо дізнатися, чи зустрічається Стів з …

– То ти не зустрічаєшся з …, — Ненсі тільки немічно вказує у дівчину біля себе.

– Робін Баклі власною персоною, — вперше за весь ранок чітко каже Гаррінґтон та робить кілька рухів рукою, немов хоче їх познайомити.

Рука в Робін м’яка, і Ненсі навіть думає якось запитати, цим вона таким її мастить. Але не встигає, адже сама Робін, усвідомивши слова Вілер, починає відверто сміятися.

– Господи помилуй, щоб я з ним ще зустрічалась. Та й у нього у смаку ботани з кудлатим волоссям, — щоб точно показати, що вона має на увазі, Баклі кілька разів підморгує в бік Едді.

– А.

Отже, Робін таки не зустрічається зі Стівом. Але зачекайте …

– Стів, ти ж мені казав, що у тебе дівчина.

Мансон, який милосердно водив коли йому на спині, різко забирає руку та дивиться на хлопця з повною недовірою. Отже, вони дійсно зустрічаються.

– Як ти так міг? Ти зраджуєш мені?

– Зараз дуже активно думаю про це.

Ненсі, немов відчуваючи, що стає свідком чогось інтимного, відвертається до дівчини поряд. Вона все так само їсть це бідне яблуко, відрізаючи кожний шматочок неймовірно вдумливо. Зараз, коли вона так близько, Вілер може роздивитися її обличчя ближче. Робить вона це максимально непомітно, але рум’янець на щоках Баклі каже, що приховуватися – то не її. Зате навіть під червоним можна помітити розкидані веснянки від лоба до самого підборіддя. Ненсі ще ніколи в житті не хотіла мати такі самі веснянки на собі. Вони милі.

Аж раптом на неї дивиться пара синіх очей. Вони схожі на її власні, від чого Ненсі відчуває щось недобре собі в животі. Може, то алкоголь хоче вийти? Але й очі дійсно гарні, краще за її власні, якщо придивитися ближче.

І от дійсно, у цих десь на дні плавають незвідані емоції, які роблять їх ще красивішими.

– У тебе очі гарні.

Як то кажуть, що у тверезого у голові, то у п’яного на язиці. Хоча Ненсі не може пригадати, що колись заглядалась на очі дівчат. Ах точно, одного разу вона врізалась у якусь незнайомку, і у неї були дійсно гарні зелені очі – Вілер таких не бачила раніше. Може, то бути лінзи? Та яка зараз різниця, якщо вона тоді пішла геть, не проронивши ні слова.

А ось Робін трохи шаріється та йде викинути качан від яблука. Ненсі якоюсь частинкою себе сподівається, що вона візьме інше і відрізатиме потроху їй. Едді в цей час продовжує знущатися зі Стіва, який тільки повільно вмирає від минулої ночі. Стосунки мрії.

На телефон приходить повідомлення.

 

джонатан

«з тобою дійсно все добре?»

 

Ненсі дивиться на Баклі біля столу, на Мансона, який так захопливо намагається дратувати Стіва, і відповідь знаходиться сама. Так, у неї дійсно все добре.

 

ненсі:

«так»

«все нормально»

 

Через кілька секунд після того, як вона вимикає телефон, він оживає знов.

 

джонатан:

«я тебе хоч не образив?»

 

ненсі:

«ні, ти нічого не зробив поганого»

«я просто думаю, що колишні так і роблять»

«роз’їжджаються в плані»

 

джонатан:

«я можу поки в аргайла пожити»

 

ненсі:

«можеш залишатися»

«я може у стіва лишусь»

«тут до роботи ближче»

 

джонатан:

«мені принести речі завтра на роботу?»

 

ненсі:

«так будь ласка»

 

І тільки тут вона розуміє, що так і не спитала у Стіва, чи може вона залишитися у нього на кілька днів.

– Стів.

Гаррінґтон, який вже націлився кинути подушку в Едді, повертається в її бік, отримуючи удар в голову за таку необережність. Той відбивається, а потім раптом хапається за рота, немов його зараз знудить. Мансон спішить за тазом, і саме в той момент, коли він вибігає, Стів повертається до дівчини без єдиного сліду нудоти.

– Так?

Робін у цей час не звертає на них увагу, зайнята своїм телефоном.

– Я хотіла запитати, чи не могла б я залишитися у вас на кілька днів? — відголос випивки з минулої ночі не дає їй відчути ніяковіння у повному розмірі, як то могло бути до того. — Поки я не знайду квартиру?

І звичайно ж, вона не може ж залишатися тут вічно, тут все одно тільки дві кімнати та один диван. Дівчина вже може уявити, наскільки буде вмирати її спина від ночей на ньому, і навіть якась її частина хоче, щоб Стів відмовив, щоб повернутися додому до Джонатана, але спати на зручному ліжку.

– Звісно, Ненс.

Але звичайно ж, наш милий Стіві нікого не кине в біді.

Отже, незручний диван, який вб’є її спину за ці кілька днів.

– Дякую, Стів.

Мабуть, щось вилізає на її обличчі, що хлопець тільки підкочує очі та кладе подушку собі на коліна. Едді виходить з ванни, очевидно розкусивши бажання Стіва просто вигнати його подалі, і падає поряд з ним, але вже без спроб його вбити.

– Ти будеш спати у мене в кімнаті. Я не хочу слухати те, як у тебе болить спина, всі наступні дні. — на нього одразу ж повертається три пари очей, а Едді навіть трохи відсідає від нього з подивом на обличчі, — Та без мене! Я на дивані поспати можу.

Погляд Едді наповнюється такою зрадою, немов Стів пообіцяв кинути його та більше ніколи й слова не казати у відповідь.

– Я теж не можу спати на дивані!

– Ну так не спи?

– А як я буду не спати, якщо ти вирішив переїхати на диван!?

– Та ти тут навіть не живеш!

– Ось в цьому і проблема!

Ненсі не бачить проблеми, але от Робін, здається, так, адже вона тільки підкочує очі та сідає поряд на бильце знов. Вілер намагається не думати забагато про це.

Проте зі сварки можна винести одну головну причину – Едді хоче з’їхатися зі Стівом, але для цього треба виїхати від Робін, яка проти цього, адже їй сумно самій, та і платити дорого. Ненсі віддалено думає, що могла б замінити Стіва у цій ролі, але відкидає це назад.

Робін трохи торкається її руки, і Вілер відчуває, як те місце нагрівається. Алкоголь ще не вийшов.

– Ненсі може поспати у мене! Я маю на увазі, мені було б гидко спати у вашому ліжку, а проблеми зі спиною – то не жарти, а моє ліжко якраз підходить до цього, і я думаю, що могла б поспати кілька ночей на дивані, бо проблем зі спиною не маю, і от.

Ненсі стискає її руку, показуючи, що все нормально, і Робін на це червоніє ще більше. Невже тут так спекотно? Якби вона сама не була б дівчиною, то могла б скинути це на ніяковіння, але ж то не так.

Стів на це тільки посміхається так, немов знає щось цікаве, і Робін від цього червоніє сильніше, скидаючи її руку. Вона знов йде до столу, щоб взяти яблуко. От тільки до погляду Стіва додається ще й Едді, але останній навіть не намагається приховати, наскільки насолоджується ситуацією. І з чого б це було?

– Так може б Робін спала не на дивані, а …

– Закрий рота! — Баклі кидає в нього яблуко, і воно попадає якраз в Гаррінґтона.

Той на це ойкає та потирає місце, от тільки Робін не має вигляд, немов їй шкода.

– Робін, що з тобою не так?

– За хлопцем своїм слідкуй краще.

– Мені хоча б є за ким слідкувати, — на його губах грає посмішка, немов він знущається з подруги, але Ненсі не думає про це забагато – у всіх свої жарти.

Всі замовкають, зайняті своїми думками. Вілер не мить замислюється, чи хотів Едді сказати Робін, щоб вони спали вдвох в одному ліжку? Якщо кімнати однакові, то вони мали б поміститися разом. До того ж це непоганий початок, щоб знов відкриватися людям і знайти собі нову подругу, яких їй дійсно не вистачало після смерті Барб.

 

---

від авторки:

всі ж зрозуміли, що діалоги в курсиві – то слова по телефону? це тип геніально, щоб показати, що вони не реальні, але вони є і все таке.