Фанфіки українською мовою
    Фандом: .Оріджинал
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ж

    Сонячні промені яскраво світили вулицями міста, але не було гаряче через прохолодний, ранковий вітерець. Саме в цей час по пильній доріжці цокали новесенькі кожані черевички. Молода панночка, тількі нещодавно закінчивши школу, збиралася на свою першу роботу. Хоча декілька днів назад і не думала знайти таку цікаву пропозицію.

    – Ай-ай, що про мене подумають, якщо запізнюсь, навіть, на свою першу співбесіду. – біжучі, ледь не спітикаючись, збігала по сходам вниз до зупинки. – Стійте, будь-ласочка! – ледви не впустивши тільки що прибувшу карету.

    Оголошення на роботу в саду у маєтку прочитала позавчора і, навіть не порадившись з батьками, одразу позвонила на надрукованний номер. А коли через трубку пролунала позитивна відповідь, бідна дувчина не змогла заснути. Цілу ніч уявляла себе у засадженому власноруч великому саду з різноманітними квітам, маленькими комахами, а найголовнішою річчу був б красивий капелюх. А саме котелок із куполоподібною тулією і вузькими рівними крисами і пір’ям з краю. Чомусь саме ця річ надовго застрягла у неї в голові. Іі як на зло вона не як не могла знайти ідеальний головний убор з її фантазії за прийнятну ціну.

    – До маєтку Галайко, що недалеко від лісу, будь-ласка. – попросила дівчина, ще не вспівши присісти у кабіну.

    – Добре, панночко. – відповів чоловік і як тільки дверцята були закриті, рушили у дорогу

    Дівчина була дуже знервованою, але будь якими словами себе заспокоювала. Навіть, зовсім новісінькі речі не давали їй повній впевненості у собі. Світло коричневе платтячко, що трішки оголювали щиколотки – праця її мати, а черевички купив тато на сьогоднішній привід. Не вспіла вона ще надивытися на пейзаж за вікном, як вже стояла біля воріт у маєток.

    – Яке красиве місце. – озираючись навколи, дивувалася красою природи у поєднанні з будовую. – Так, зібралася. – легко похлопавши себе по рожевим від нервів щокам, постукала по дверях.

    – Доброго ранку, ви мабуть Глафіра Баклан? – в ту ж секунду ворота відчинились і чоловік, здавалось, з ідеальною осанкою привітався.

    Дівчині аж перехопило дихання і все що вона могла, то тільки помахати головою.

    – Прекрасно, як раз вчастно. Тоді давайте пройдемо всередину. – усміхнувся він і запрошуючи провів рукою по повітрю.

    Від такого Глафіра сама вирівняла спину і пройшла вперед. Перед її очима розкинувся велкий квітковий сад з різноманіттям барв, видів рослин і з правого боку великого будинку стояв лабіринт с квітучих кущів. Сама збудова мала три поверхи і з боків стояли башти. Архітектура нагадумала стиль ампір із-за колон, які стояли перед входом та прямолінійні обриси будівлі, що давали їй громосткі черти. Сам сад був не меньш більшим і дівчину надихнув об’єм роботи, але пройщовши у кінець, вона трішки розчарувалась у стані самих квіток.

    – Біднесенькі мої, я вас швидко приведу до тями. – проходячи повз ряди з квітами, промовила про себе.

    – З вами проведуть невелику співбесіду і потім вже будуть приймати рішення отримаєте ви роботу чи ні. – чоловік звернувся до дівчини і вказав на невеликий домік у задньому дворі. – Заходьте, будь-даска.

    Глафіра відчинила дерев’яні двері і зсередині являлося доволі тісно. На стінах висіли цвяхи на яких трималися сапки та інші інтрументи. По вуглам стояли горщечки, складенні один на одне, а лійки були причеплині до крючків під самою стелею. При тому в такому маленькому просторі помістився стіл та лавка, з яких на неї посипались декілька здивованих очей.

    – Божечки, зовсім мала. – зауважила жіночка по-середині, відводячи від губ чашечку з чаем.

    – Правда-правда, зовсім дитинка. – підтримала свою подругу, дівчина зправа, тримаючи бублик у руці.

    – Так, дівчата доволі. Привітаємо нашу кандидатку. – зупитина їх наймолодша дівчина.

    – Добрий ранок. – широко всміхнулась Глафіра, почуваючись трішки дивно у такій атмосфері, але краєшком розуму саме це її і привабливало.

    – Розповідай хто така, що вмієш робити? – продовжила жінка по-середині. – Ой, забула саме головне. Зліва від мене Нонна,а по праву сторону Таїса. А мене звати Килина.

    – Приємно познайомитися. Мене звуть Глафіра Баклан, мені 16 років, я нещодавно закінчила школу і шукаю роботу. – продовжуючи нервуватися, скоріше хотіла розговоритися, щоб почуватися впевненіще.

    – Яке красиве ім’я, дуже тобі личить. – зауважила Нонна і мило всміхнулась, що дівчина ще більш почервоніла.

    – Так, а що ти взагалі знаешь про квіти? – не виносячи цих ніжностей, швидко спитала Килина.

    – Я працювала у квітковому магазині. Мене попросили скласти квіткову композицію у центрі нашого містечка. І як тільки я навчилася гарно читати, то почала вивчати садівничу літерату.

    – Мг, добре. Досить пустих слів, давай ти нам розповіш дещо про правильну посадку і догляд за гіоцинтом. Якраз збираються квітнути. – доброзичливий найстрій найстаршої жінки щвидко змінився і позбавивши всіх почутів одразу почала с професійних питань.

    – Хм, зараз я згадаю..

    – Ну, що я і мала на увазі, красиві слова, а так..

    – Гіацинти висаджують в кінці вересня, або на початку жовтня, але ділянку готують ще з серпня, щоб осів грунт. – зібравши з думками, хотіла викластися на повну, заради її невеликої мрії. – Скопують на глубину сорока сантиметрів, додаючи органіку і добрива. Полив потрібен, якщо земля вже суха. При морозах цибулину присипають листям і знімають навесні, як тільки зійде перший сніг. – проговоривши як скоромовку, зробила невелику паузу, щоб зробити ковток повітря, що так їй не вистачало у цьому малому просторі

    – Так, ну це ти знаєш.

    – Живуть приблизно десять років.

    – Добре, бачу-бачу. – подивилася на Нонну засуджуючим поглядом.

    – Та божечки, ви ще довго будете мені це нагадувати. Ну викопала я луковичку, та й що ж?! – ледве не подавившись чаем, злісно відреагувала на спомин Килини.

    – Добре, от ще яке я задам тобі запитання..

    Опитування тривало немало часу і жінка спеціально намагалася давати складні запитання. З неправильних відповідей Килина злісно сміялася і говорила усякі несемітниці по типу: “От і як я можу прийняти тебе на роботу, якщо ти навіть бази не знаеш?”. А якщо дівчина відповідала правильно, ще і розказувала подрібну інформацію, то жінка була просто в сказі.

    – Килино, люба, заспокойся, благаю. – проводить рукою по плечам її старша помічниця – Дівчинка, добре знаєтся на свому ділу, допустимо її, подивимось чи справляється з роботою.

    – Згодна з Нонною, Глафіра дуже розумна дівчинка, тому не буде робити шкоди. – підхватила розмову Таїса, що увесь час дуже пильно придівлялася за дівчиною. – Хочеш, вона буде під моїм пильним наглядом? – несподівано запропунувала.

    – Так дівчата, відчепіться, дайте подумати. – відірвавши від себе руки помічниці, Килина схрестила руки, зажмурила очі.

    Протягом цих декількох мовчазних хвилин дівчина вже вспіла відчути всі можливі емоції, а на її лиці вспіли побувати усі кольора зі світло бежевого до темно червоного.

    – Добре, моя відповідь так. – різко відкрила повіки і всміхнулася.

    – Я так рада, велике дякую! – Глафіра аж взкочила від радості, не змогла б вона витримати більшого часу у тиші.

    – Але, це не все. – в ту ж секунду продовжила жінка, обламавши усе щастя.

    – Ще треба спитати думку нашої господині. – доповнила Таїса і встала зі стола. – Пішли за мною, Глафіра.

    – Добре. – засмучено сказала дівчина, нарешті відірвавши п’яти з місця її допросу.

    Вийшовши з будиночку дівчата пішли у сторону головного будинку. Таїса, як здалося Глафіріі, з нею одного віку, тому їй якось було комфорнвше з неї, тому, навіть, хотілось почати з нею розмову.

    – Ти тут давно працюєш? – варіант йти мовчки їй ніяк не подобався, тому все ж таки почала розмову першою.

    – Так, із самого дитинсва поряд із господинею. – відтрито відповіла Таїса, кинувши теплий погляд на дівчину.

    – Тобі тут взагалі подобається?

    – Якщо честно, це місце вже як дім. Моя матуся тут плацюваля, моя бабуся, тому це моя справа.

    – Це дуже круто. Я теж перейняла справу від мати. – після цього у повітрі виникла невелика пауза.

    – Думаю ти дуже сподобаєшся господині. – вже біля масивних сходів сказала покоїва і відчинила величні двері.

    – Це придає мені впевненості, вельми дякую.

    – Нема за що, нам наліво. – показала рукою напрям і я пішла за нею.

    Сзовні маєток виглядав розкішно, але в середині був ще більш багатим. По підлозі були встеляні довгі килима, які з першим кроком по них здавалося, що ти йдеш по хмарам. Стіни вкращені картинами різноманітних сюжетів та порцеляновими статуями. Декор будинку поразив фантазію дівчини і вона могла забувши про все зупитинися по середині залу та роздивлятися кожен куточок будинку.

    – Правда красиво? – підмічая емоції дівчини, Таїса і сама зупиняється. – Скільки років тут, а кожен раз, коли проходжу цима коридорами вглядаюся у красу. Але ми трішки поспішаємо, можемо розглянути це все на зворотному шляху.

    – Гаразд.

    Піднявшись на другий поверх, пішли одразу направо.

    – Коли зайдемо, ти одразу привітайся, скажи її повне ім’я і зроби поклін. От-так. – відставив одну ніжку, підгинає іншу і трішки піднімає поділ своєї сукні.

    – Зрозуміло.

    Таїса обмінялася декількома словами з дворецьким і ми пройшли до майже крайньої двері. Другий поверх був обставлен по іншому, здавалося, що проходиш повз коридори музею. Якщо на першому були картини, скульптурні об’єкти, то тут цього було вдвічі більши і переважали жіночі образи. Ніжні портрети, а проходячи далі вони змінювалися на більш відкриті сюжети, а у самому кінці стояла гола жіноча фігура у повний зріст на подіумі. Засмутившись, Глафіра відвела погляд, явно почервонівши не тільки від нервів зузстрічі з господинею маєтку і зупинилася напроти двері кабінету.

    – Гей, з тобою все добре? – зупинивши руку у самої двері, подивилася на Глафіру покоївка.

    – Так, я трішки нервуюся. – глубоко дихавши, складає спробу заспокоїться.

    – Все буде добре, ти точно на місці затримаєшся. – закіншивши фразу, стукає у масивні двері.

    – Проходьте, будь-ласка. – чується серьйозний голоз звідци і дівчині перехоплює дихання.

    Занімівши, вона не могла змусити поворузнутися в сторону цих масивних дверей і здавалося крижаного голосу. Таїса помітила реакцію дівчини, тому поклала свою долоню на маленьке плече Глафіри і нашептала гарячим диханням: “Сонечко, в тебе вже все вийшло. Просто прийми привітання від господині “. Після цього Таїса віддалился від її лиця, відчинала двері і ніжно підтовкнула знепокоїну дівчину уперед. Ступивши один крок в кімнату почувся ніжний аромат парфумів. Дівчині так і не вдалося описати чим саме пахнуло, але вже від цієї малої деталі їй стало набагато комфортніше.

    – Доброго ранку, Фаїно Галайко. – упустивши одразу погляд у підлогу, поклонилася, як показала Таїса.

    Піднявши погляд, її зустріла невелика кімната, так само з розкішним інтер’єром. Розгледіти що небудь пощасливилось у перщі секунди, коли зі входних дверей потрапило світло на предмети. Воно так само виглядало масивно та велично, але більше описати не вдалося. Ще к цьому кімната була зашторина плотними тканинами і світла від вікна ледве лишалося на те, щоб розгледіти більший простір. Сама господиня сиділа у кріслі по середині. Таїса швидко закрила двері, тому дівчина смогла зловити поглядом тільки подол сукні Галайко. Це все здалося Глафірі дивним і трішки, навіть налякало, що по спині пробігли мурахи.

    – Доброго. – почувся крижаний голос з пітьми і в ту ж мить включилося світло лапки, що було направлено на дівчину. – Ти насправді майстер свого діла, якщо пройшла перевірку Килини.

    Дівчина іі не знала як реагувати на такий дивний прийом. Ще й єдине джерело світла засліпло їй очі і вона почувалася безсилою та незахищеною.

    – Минулого місяця вона звільнила майже усіх садівників, а нові не можуть впоратися з проходними завданями на роботу. – здавалося, що слова відколюються від великої глиби, надаючи їм важливості. – Тому мій бідний сад потерпає від нестачі рук. Я надіюсь на повну віддачу від тебе.

    – Дякую, я буду викладатися на повну зі своєю роботою, щоб ваші очі раділи від краси моєї праці. – досить мило було відчувати таке занепокоєння до свого саду, тому дівчині хотілося трішки зігріти температуру її голоса.

    – Це все що я хотіла тобі сказати. – декілька секунд усвідомлючи мої слова, вона відповіла ще крижаніще і моментально вимкнула світло.

    Таїса з такою ж швидкістю відкрила двері і все що я спіла побачила був тонкий обріс підборіддя. Нажаль вище лице було приховано тінню від капелюха, до того сам він був опущен досить низько на рівень очей.

    – От ти і прийнята. – всміхнулася Таїса, взявши мене під ручку – А тепер ми можемо розглянути тут все що хочеш.

    Трішки не зрозумівши що сталося, Глафіра декілька секунд дивилася на закриті тількі що двері, а потім повернула погляд на дівчину. Вона вже хотіла задати запитання про незвичність прийому, а потім подумала, що то буде невиховано, враховуючи які грощі їй збираються платити.

    – Коли я розмовляла по телефону мені сказали, що я зможу жити в цьому маєтку. Все ж таки дорога тут не близька, тому можемо розглянути це? – Глафіра прийняла той факт, що всі різні і треба спокійніше сприймати чудокуватість інших.

    – Добре, пішли. – весело прийнялася Таїса і потягнула зп собою.

    Тим часом у загадковій кімнаті відбувалися різноманітні вспески ємоцій.

    – Яка вона неймовірна.. – обійнявши подушку обима руками, господиня тихо прошепотіла в неї. – Я думала сердце з грудей вискоче від її слів. Боженьки… – відчуваючи як набирається барви до її лиця, прикрила його лодонями, що аж температура її тіла в мить підскочила.

     

    3 Коментаря

    1. Jul 20, '22 at 22:22

      Чекаю на роман Галіфіри з господинею 🥺

       
    2. Jul 17, '22 at 14:21

      гарний початок! вже цікаво,
      то така та пані Галайко і що вона з себе уявляє 🧐💌

       
      1. @сонеттіJul 18, '22 at 13:50

        вельми дякую, буду працювати задля цікавого сюжету 💌