Інші інгредієнти

Майже північ. У будинку серед звалища автомобілів не спиться нікому.

– То що сказала Рамільда?

Сем сидів за столом. Помітивши, що брат увійшов до кімнати, вирішив спитати про візит до пророчиці.

– Рамільда була п’яна, – Дін плюхнувся на диван із пляшкою пива в руках, – говорила щось про небезпеку, про Хізер, про демонів, янголів, монстрів. Ще вручила мені ось це.

Вінчестер-старший дістав із джинсів складений аркуш зі старезного альбому і, поклавши руку на підлокітник, тримав його двома пальцями. Забравши у брата аркуш, Сем розгорнув і почав розглядати написане.

– Багато монстрів знайдуть собі одну мету. Злість свою ціну вимагатиме. За праведним минулим майбутнє гріховне гряде.

Це все, що було написано спочатку. Далі йшов рядок якихось символів, нерозбірливих каракуль. Товстим червоним маркером у самому низу великими літерами було написано ім’я: Хізер Сінгер.

– Вона не казала, що означають ці…ієрогліфи?

Хоча в тому, що це взагалі ієрогліфи Сем не був упевнений. Ця мова не була схожа на жодну з тих, що їм траплялися. Втім, молодший Вінчестер розумів, що не може розпізнаватм абсолютно всі мови, включаючи мертві.

– Ні. А отже, нічого нового чи корисного ми від неї не отримали, – з одного боку було шкода витраченого дня, з іншого – Дін був радий, що в «надважливому невідкладному видінню» не передбачалося ніяких масштабних лих, – і без її термінового передбачення зрозуміло, що зловісні тварюки в якості своєї наступної жертви оберуть Хізер. І ось посилання до майбутнього: їй доведеться вбивати монстрів, щоб вижити, а це означає заплямувати своє праведне минуле життя. Є питання?

Кілька секунд Дін дивився на брата поглядом очевидця і зробив ковток пива. Питання Сема, що прозвучало після цього, стерло переможний вираз із обличчя старшого.

– Про що тут написано?

Чомусь це вельми нервувало Семюеля.

– Само собою – п’яне марення.

– А раптом це щось важливе? – молодший Вінчестер явно збирався перекласти ці каракулі. Він навчився приділяти увагу будь-якій дрібниці. У їхній роботі дрібниця могла коштувати життя.

– Ти так думаєш? – роблячи черговий ковток алкоголю, спитав Дін.

– Можливо.

– Тоді можеш чахнути над листком всю ніч, та якщо з’ясується, що це освідчення в коханні єрехіанською – до мене щоб питань не було, – сказав він услід Сему, що повернувся до столу.

– Що, і навіть «чи згоден ти, Діне Вінчестер»…? – підколов брата Сем.

– Пішов ти.

 

***

Кілька секундне запаморочення не давало йому схаменутися і зорієнтуватися, де знаходиться. Білі стіни, великий м’ятний стіл, дзеркальні двері. Кас сидів у кріслі з м’якою оббивкою, навпроти нього 48-річна жінка в строгому костюмі, з русяво-рудим волоссям і зачіскою у вигляді вузла на потилиці. Елегантна і до нудоти охайна, вона сиділа струнко, наче робот.

– Ну, привіт, Кастіелю, – спокійний, злегка насмішливий голос одразу ж викликав огиду.

– Наомі. Що ти зробила зі мною?

Як вона постійно повертала його на небеса, для янгола лишалося таємницею.

– Ти свій борг перед Небесами нарешті виконуєш, Кастіелю. То що за ажіотаж знову Вінчестери довкола себе розвели?

Невже Наомі, ця самовпевнена войовниця, поборниця правил і вдавана захисниця Раю, гадала, що Кас зізнається чи не у всіх смертних гріхах? Видавати таємниці друзів янгол не збирався.

– Щось недобре коїться на землі. Дочка праведника, що в дитинстві омив руки в крові батька свого, світ таким, яким він є побачила, – на свій подив Кас почав говорити, – Хізер Сінгер. Пророцтво, що в ньому про неї сказано, було втрачено разом з іншими записами Метатрона.

Жінка зовні лишалася спокійною. Наомі була з тих, хто вмів тримати емоції, навіть найсильніші, під контролем. Тільки губи стислись у тонку лінію, а очі підозріло примружилися. Вона довго дивилась на Кастіеля, вивчала, зважувала кожне слово. Напругу в кімнаті можна було різати ножем. Ще за часів, коли Бог був на небі, Наомі чула це ім’я. Хізер. З івриту – та, що несе смерть. І, звісно, ж вона не бажала, щоб ця ходяча катастрофа для янголів, ходила по землі.

– Передбачено було, що стане вона початком кінця для нас, – піднявшись з робочого місця жінка нервово пройшла до правої стіни, схрещуючи руки на грудях, – ти маєш убити її.

– Не стану я цього робити, – твердо відповів янгол.

– Станеш, Кастіелю! Відомо всім, що небезпечна вона для Небес!

Стрімко підійшовши до янгола, що сидів в кріслі, Наомі знизила голос і тепер слова звучали особливо грізно.

– Упевнитись спочатку потрібно, що загрозою вона є. Пророцтво знайти необхідно.

– Та як ти!.. – Наомі глибоко дихала за кілька кроків до Каса.

– До того ж якщо вб’ю я її – втрачу довіру Сема і Діна. Про Хізер тільки ми втрьох знаємо, труднощів не складе здогадатися хто до смерті її причетний.

Це був блеф, бо про Хізер знали, як мінімум, ще й демони. Доказом того був убивця якого послав за головою Хізер Кроулі. Проте янгол висунув залізний аргумет, проти якого навіть Наомі не мала що заперечити. Дуже швидко нею опановували страх і гнів. Наомі дивилася на янгола. Погляд був убивчим, а обличчя – огидно-спокійним. Кас із радістю стер би цей вираз, але поки що не міг і не знав, чому.

– Гаразд, – прошипіла вона крізь зуби, не бажаючи визнавати правоту Кастіеля, – та в разі чого головою відповідаєш за вчинене нею.

Кас подивився на неї прямим поглядом, сповненим рішучості.

– Гаразд, – погодився він, а вже наступної миті забув про цю розмову, стоячи навпроти дверей у коридорі знайомого будинку.

 

***

З безтурботного сну, що настав дві години тому, Хізер виводить стукіт. Спочатку вона подумала, що це їй просто почулося. Дівчина обернулася на інший бік, обіймаючи ковдру. Але звук повторився і стало зрозуміло, що їй не здалося. Тривожно почути розмірений стукіт у двері сусідньої кімнати посеред ночі, правда? Взявши із собою ніж, що лежав під подушкою, Хізер підійшла до дверей, обережно повернула ручку. З побоюванням визирнувши з-за рогу, вона вийшла за межі кімнати, побачивши контури знайомого світлого плаща. Страх перестав сковувати її тіло, хоча серце досі шалено билось у грудях.

– Кастіелю? – пошепки спитала шатенка, привертаючи до себе увагу янгола. – Що ти тут робиш?

Кас підійшов до дівчини, намагаючись роздивитись її обличчя в неосвітленому коридорі.

– Хізер Сінгер? – він зрозумів, де знаходиться, але причину своєї появи тут Кас не пам’ятав. – Але якщо ти тут, і тут же я, то… чому я знаходжусь у цьому місці?

Мабуть, він повністю проігнорував усі питання шатенки. Зіщулившись від холоду і маючи величезне бажання повернутися назад у теплу постіль, Хізер не стала розбиратися у всьому в коридорі.

– Так, гаразд. Заходь.

Дівчина відчинила двері кімнати ширше, пропускаючи янгола вперед. Увімкнувши настільну лампу, Хізер поморщилася спросоння і сіла на ліжко. Кас зайняв стілець біля комоду.

– Ну? Поясниш що за раптові візити о…— В руках шатенки опинився телефон. – другій ночі?

Сінгер спробувала повністю прокинутися. Вона широко розплющила очі й пересмикнула плечима. Сон не хотів її залишати.

– Погане передчуття переслідує мене.

В голові янгола почали виринати останні секунди, коли він був на березі озера. Він думав про своє, як раптом панічно-недобре передчуття накрило його з головою. Тоді він і перемістився сюди, сам того до кінця не усвідомивши.

– І це все? Твоє шосте чуття не могло почекати до ранку?

– Це щось важливе було. Дуже термінове, коли так швидко прибути мені довелося, – він розгублено дивиться убік, намагаючись згадати щось іще.

– Розкажеш? – очі заплющувалися самі по собі, і Хізер щиро сподівалася, що розповідь буде короткою.

– Я не пам’ятаю.

Блакитні очі дивилися на неї з розпачом і збентеженням. Але свідомість на межі сну та реальності ніяк не підтримувала ідею починати розбиратися у всьому.

– Слухай, давай поговоримо про це зранку, добре? А поки спустися вниз, відіспись десь на дивані, може щось згадаєш.

Забираючись під м’яку ковдру, шатенка мріяла як найшвидше повернутися у світ сновидінь.

– Сон мені не потрібен. Для янголів багато у чому людському потреби немає.

– Тоді займи себе чимось до ранку, – вона повернулась до янгола спиною, обіймаючи край ковдри, – вигадай що-небудь. Можеш взяти мій ноут, посидіти в інтернеті, погортати новини.

За п’ять хвилин, що Кас дивився на ноутбук, що лежав на комоді, Хізер заснула. Мозок відключив усі процеси, варто було голові торкнутися подушки. Все-таки безсоння не стало однією з її проблем.

 

 ***

Вставати о дев’ятій ранку все одно довелося через силу. Далі те, що відбувалося запам’яталося епізодами, чергуючись з уривками сну. Кухня. Зроблений чай. Кімната. Ванна. Холодний плескіт води в обличчя. З цього моменту все сприймалося чіткіше. Повернувшись на перший поверх, Хізер помітила, що Кастіель сидить за ноутбуком. Вона пішла на кухню і взяла охололий чай. Бракує льоду. Добре, що його можна знайти в морозильнику. Ось тепер чудово.

Дівчина зайшла у вітальню з чашкою чаю, сідаючи в крісло навпроти Каса. Лише зараз дівчина зрозуміла, що він дивиться відео із супроводом стогонів, непристойних звуків та постійною еротичною рекламою перед переглядом наступного ролика.

– Ще тільки ранок, а ти вже дивишся порно? – насміхається вона з зосередженого обличчя янгола.

– Я не можу зрозуміти, навіщо ці дівчата завдають одна одній болю. Спочатку ж вони любили одна одну..

– Ну, такий уже світ порно-постановок, – з філософським виглядом зауважила вона. – То що це був за нічний візит? Згадав щось?

Кастіель одразу перемкнув увагу з відео для дорослих на дівчину.

– Ні. Схоже, після повернення з Чистилища мої сили не зміцніли достатньо, а таємний візит на Небеса забрав їх надто багато.

– Гадаєш? – спитала Сінгер, потягуючи холодний чай.

– Дін те саме говорив, – він наївно впевнений у словах Діна. Це було кумедно для Хізер.

– До речі, де він? І де Сем?

Відсутність рок-музики на кухні, чарівної усмішки та фірмової фрази «раночку» від старшого Вінчестера були помічені з самого спочатку.

– Вони вирушили за перекладом пророцтва провидиці.

– Ясно. А ти чому не з ними?

Вона позіхнула, закриваючи рота долонею і на мить прикриваючи очі. Коли дівчина їх розплющила, то янгола у вітальні не виявила. Несподівано. Але це їй тільки на руку. Інші інгредієнти для відьомського мішечка навряд чи можна купити в першому-ліпшому магазині. Тут точно знайдеться все необхідне.

 

*Горобиний скелет точно в коробці за книгами на полиці. Гадаю, освячена сіль та сушені частинки яструба теж знайдуться.*

 

Таке осяянняя зійшло на неї, коли шатенка дізналася більше про роботу Роберта з його щоденників та записів. Через 40 хвилин пошуків Хізер переконалась у правильності своїх думок. В одній з шаф Роберта вона промацала подвійне дно. Під ним – мінімум 10 флаконів, наповнених різними травами та порошками. У самому кутку стояв флакон, наповнений чимось фіолетовим та розсипчастим.

Напис на кришці був: «освячена сіль». Віднісши до кімнати склянку, вона продовжила пошуки. Цього разу удача відвернулась від дівчини. Через п’ять довгих годин брюнетка знайшла купу всяких «милих штучок», таких як банки з кров’ю, чиїсь кістки, шерсть, пір’я, луску, невеликі скляні банки формаліну з чиїмось нутрощами, муміфікованими частинами тіла тварин. Вирішивши пошукати на другому поверсі, Сінгер помітила на сходах дещо дивне: п’ята сходинка була ніби порожньою всередині, а по всіх чотирьох кутках були забиті цвяхи. Взявши з кухні ніж Хізер відшкрябала фарбу навколо шапочок цвяхів і лезом викрутила спочатку два нижні, а потім і два верхні цвяхи. Знявши верхівку зі сходинки, вона побачила там цілий склад сушених трав і зморшкуватих незрозумілих огризків у щільно закритих банках. Наблизивши одну з них до обличчя, дівчина на свій жах розглянула висушену голову якогось птаха. У скляному полоні були голови різних пернатих. Спаплюжені очі, випадаюче через відмирання клітин зламане пір’я. Тепер це снитиметься їй у кошмарах. Знайшовши серед іншого асорті схованку сірникову коробку з наклейкою «кігті яструба», Хізер взяла звідти кілька штук, поклавши її на місце. З оком яструба справи йшли, м’яко кажучи, складніше. Довелося виколупувати цей інгредієнт ножем із сушеної відрубаної пташиної голови. Закінчивши з цією гидотою дівчина закрила схованку і віднесла до кімнати останні інгредієнти для мішечка. Лишилася дрібниця: зібрати амулет і сісти на перший автобус до Канзасу, а звідти вже гайнути штатами у Флориду або як пощастить.