Навіщо “я”, коли є “ми”

Той вечір у парку закінчився тим, що я відвела хлопця до своєї квартири, і на це була як мінімум одна причина. До мене приїхала моя мати, яка працює лікарем, а хлопцеві був необхідний медичний огляд, як би він не чинив цьому опір. На щастя, жодних серйозних травм у нього не було, в основному синці, а плями крові на футболці з’явилися просто тому, що хлопець нею витирав розбиту губу і подряпину під оком. Почувши такий вердикт від мами і, взявши з неї обіцянку, що вона нікому нічого не розповість, я з полегшенням зітхнула. Важкий день нарешті закінчився, всі лягли спати: мама в кімнаті для гостей, я у себе в кімнаті, а Чанбіну виділили великий диван у вітальні. Мій пес Барон ліг на підлозі поряд з хлопцем, наче хотів захищати його сновидіння.

Через два тижні контракт Со закінчився і він нарешті був вільний від рабського написання пісень. Бан Чана та Хан Джісона теж вдалося звільнити – у моєї мами, як виявилось, були знайомі юристи. Хлопці стали найкращими друзями, а ми з Чанбіном почали зустрічатися. Його зізнанням у коханні стала пісня, написана особисто для мене. Я була тоді дуже зворушена, та й до того ж, хіба можна не закохатися в такого чудового хлопця? Принаймні я закохалася по самі вуха. З того моменту була вже не “я”, тепер завжди були “ми”.

Музику, до речі, він не покинув. Як тільки ми закінчили університет, Чанбін, Джісон та Чан створили своє затишне місце – студію звукозапису – де почали працювати над піснями вже разом. Їхнє тріо отримало назву – 3RACHA. Тепер вони можуть створювати пісні на власне задоволення, і це навіть приносило їм заробіток, адже до них зверталися за допомогою як до молодих, але дуже успішних продюсерів.

Наші з Чанбіном стосунки? Тут все просто. Я стала його дружиною як тільки ми закінчили університет, і я абсолютно не шкодую про це, адже кохаю його дуже сильно. І ось, зараз, одного холодного зимового вечора, я сиджу на кухні, п’ю чай і чекаю своє особисте щастя з роботи. Він чомусь затримувався, і це змусило мене хвилюватись. Але вже через п’ять хвилин хвилювання зникло, адже я почула, як відчинилися вхідні двері, а ще за хвилини дві відчула міцні й такі улюблені обійми.

– Кохана, я вдома. Що ти робиш? – запитав Чанбін, підійшовши до мене і поцілувавши в щоку. Я посміхнулася і в душі знову з’явилися спокій та радість. Поруч із ним завжди так. Повернувшись до нього обличчям, поцілувала його у куток губ.

– Рада, що ти нарешті вдома. Я закінчила писати розповідь. А у тебе як справи? – поцікавилася у відповідь, але чоловік вже поринув у читання моєї розповіді. Мені було дуже ніяково, адже насправді ця коротка історія була про нас, про те як ми познайомилися і почали зустрічатися. Я боялася, що йому не сподобається.

– А в мене найкраща у світі дружина, яка пише розповіді, надихнувшись моїми піснями та історіями з нашого життя. Мені сподобалося, Сумін. Чесно! – і йому не треба було доводити свої слова. По очах було видно – він не бреше. За це я його і кохаю, за чесність, довіру та повагу. Та й взагалі, плюсів у нього багато. А із недоліками завжди можна знайти компроміс.

Читачу, ти ж здогадався? Якщо ні, то скажу. Тоді, сидячи на кухні за ноутбуком, я дописувала саме цю історію. Сподіваюся, що тобі сподобалося її читати. На цьому все, дякую, що приділив мені свій час та увагу. Ми з тобою ще обов’язково побачимося, але це буде зовсім інша історія.