Енерґо

В 2017 році в Нью-Йорку трапився великий вибух, в якому постраждали 12 тисяч осіб. На диво, інженер, що працював на виробництві, на якому і стався вибух, Ендрю Тарджен, – вижив.

Б – Брате, не бажаєш допомогти своїй сестрі?

Бріджит, сестра Ендрю, якраз доробляла свою нову картину і просила його потримати мольберт, бо він падав через відсутність третьої ніжки.

Е – Чому б і не допомогти такій красивій дівчині?

Ендрю підійшов до сестри, почав допомагати, а заодно і милуватись її серйозним обличчям, що було таким милим під час роботи. Раптом почувся дзвінок.

Е – Маю відповісти. Вибач… – Ендрю підняв слухавку. – Так.

Н¹ – Добридень. Ви терміново необхідні на виробництві. Знаю, що у вас вихідний. Пробачте.

Е – Добре… – хлопець поклав слухавку. – Сонце, вибач, маю йти. Викликали на роботу.

Б – Але чому, коли ти мені потрібен, тебе викликають на роботу?!

Е – Вибач, моя дівчинко, – хлопець обпер мольберт об стіну та пішов до дверей. – Бувай, скоро буду, – за мить він опинився на подвір’ї.

Б – Бувай… Ех, знову сама… Мені не звикати, – дівчина продовжила малювати картину на замовлення.

Ендрю ж щодуху помчав на виробництво, адже дуже рідко його викликали терміново.

Е – Здрастуйте. Що тут? – запитав він у охоронця, щойно прибігши.

А – Ендрю, тут фігня повна. Загроза ядерної аварії.

Е – Альберт, ти завжди перебільшував, – хлопець помчав на місце аварії. Там було все задимлено, а головний генератор іскрився. Тільки Ендрю почав лагодити реактор, стався дуже сильний вибух, ядерна хвиля осягнула п’ять районів міста. Ендрю розбудили рятувальники. Вони дивувалися, як він вижив, адже це було неможливо, він знаходився в епіцентрі вибуху.

Е – Де Бріджит?!

Р – Хто це така?

Е – Бріджит!

Р – Сер, ми не знаємо…

Ендрю знову втратив свідомість. Отямився в якомусь кабінеті. Поруч сидів чоловік в темних окулярах, чорному пальто і з трохи помітною борідкою.

Н – Сер, ви прокинулись вже?

Е – Так. Де я? – злякано запитав Ендрю.

Н – Ви в бункері головного штабу ОНЗ.

Е – Якого штабу?

Н – Охорони Населення Землі. Я директор одного з її відділів – Норман Робертс.

Е – Вибачте, але що я тут роблю?

Н – Вас не здивувало те, що, перебуваючи в епіцентрі вибуху, ви не загинули? Навіть майже не постраждали.

Е – Я ще не задумувався…

Н – А ви задумайтесь. Ви надзвичайні, а нам такі і потрібні.. Ви не проти стати членом нашої команди?

Е – Зачекайте, а моя сестра жива?

Н – Сер…

Е – Кажіть…

Н – На жаль…

Е – Ні… Ні!

Ендрю був сам не свій. Він не розумів, як далі бути, адже його сестра – це його все.

Н – Я краще піду, – Норман опинився біля дверей, як…

Е – Зачекайте.. Я згоден…

Н – Що?

Е – Я згоден бути вашим… Надзвичайним…