Глава 1 – Тихо! Ща ми вас будемо рятувати! Здається…

Глава 1

– Тихо! Ща ми вас будемо рятувати! Здається…

Плейлист до глави:

Arctic Monkeys – One for the road

Arctic Monkeys – Why’d you only call 

me when you’re high;

Ida Corr Vs. Fedde Le Grand – Let me

 think about it

Manekin –Beggin 

Anastasia – Left outside alone 

Серпень. 2018 рік. Місто Александрія, штат Вірджинія

Двоє подруг гуляли в центрі міста. Дівчину з русявим волоссям та блакитними очима звали Ребекка Коллінз, а іншу – Мей Лі. Пізніше вони вирішили випити кави і зайшли до улюбленої кав’ярні. При вході до кав’ярні Мей побачила симпатичного хлопця про якого відразу сказала подрузі.

– Ребекка, ти тільки глянь, який красень зліва від нас! Тільки не обертайся! – емоційно протараторила Мей.

– Де!? Де ти його бачиш!? А, он той блондин!? – запитала Ребекка.

–  Так. Я ж казала не обертатися! Ти як завжди! – відповіла Мей.

– Ти ж знаєш, що мені не подобаються блондини! І все одно про них говориш! – відрізала Ребекка.

– О чорт, він йде сюди! Це все через тебе! Говорити з ним будеш ти! –  перелякано прошепотіла Мей.

– Чому це я? – спитала подруга.

– Тому що… не встигла Мей закінчити, як їх перервав хлопець. 

– Привіт, красуні! Не порадите, яку краще взяти каву?  – привітався блондин.

Ребекка глянула на нього злим поглядом. А Мей зрозумівши, що подруга не збирається говорити з хлопцем, не стала гаяти час і привіталася з ним.

– Привіт, я Мей. Це – Ребекка. – представила вона свою подругу. – Можеш спробувати раф-каву на кокосовому молоці з фісташковим чізкейком. – люб’язно відповіла дівчина.

– Дякую за пораду, Мей. Мене, до речі, звати Мет. – радісно сказав хлопчина. – Дівчата, а не бажаєте приєднатися до мене? – запитав він.

– Ні, не бажаємо. І взагалі, нам вже час, правда Мей? – злісно промовила Ребекка.

– Леді, та чого ви? Вип’ємо лише кави, я ж не кусаюся. – посміхаючись сказав хлопець і став простягати руки до Мей.

Мей від несподіванки, навіть не встигла зреагувати, як Метт, хапнув її за руку і потягнув на себе.  Тим часом машина котра під’їджала до кав’ярні припаркувалася і з неї вийшли два агенти ФБР, як виявилося пізніше.

– Гей, дівчата у вас все добре? – запитав водій машини.

– Так, старий, у нас все добре. Йди куди йшов. – сказав Мет.

– А тепер слухай, сюди хлопче! Якщо ще раз побачу, що ти пристаєш до дівчат, то від тебе не залишиться живого місця! – прокричала дівчина котра досить вчасно підбігла до кав’ярні.

– Красуне, мене вистачить на всіх. – радісно вигукував хлопець. На що дівчина котра встала на захист двох переляканих дівчат направила на Мета пістолет зі словами: На рахунок «три» і ти залишаєшся, або без голови, або я тобі зараз відстрелю все, що нижче апендикса!

– Один! – почала рахувати дівчина з пістолетом.

– Воу, чекай, не жени коней, ковбою! – намагався заспокоїти дівчину з пістолетом з один агентів ФБР.

– Та пішов ти! Ще й тобі відстрелити щось!? – відповіла вона.

– Два! – продовжила рахувати дівчина у чорному класичному костюмі.

– Добре- добре, я піду. Не стріляйте тільки! Прошу! – погодився Мет, і пішов, вирішивши не привертати зайву увагу.

– Ребекка, Мей, порядок? Все добре? – запитала дівчина з пістолетом.

– Так, Єлена, все добре. Тепер думаю, він не буде з дому виходити щонайменше місяць. – спокійно відповіла Ребекка.

– Ви знайомі? – запитав старший на вигляд один з агентів.

– На жаль чи на щастя, так, більше скажу ми з нею сестри. –  відповіла, вказуючи на Ребекку.

– Дівчата, – звернувся до Мей та Ребекки, один з агентів, – мене звати Сем, а це мій брат Дін. Ми агенти ФБР. І якщо ви захочете звернутися до поліції із заявою на цього юнака, то …

– Дякую, шановні агенти, але ми вже далі розберемося самі. Тим більше я практикуючий адвокат, і з цим я точно можу допомогти більше, ніж ви. – відповіла старша сестра Ребекки.

– Так, звичайно. – відповів Сем. – Ми просто хочемо вам допомогти. Це наша робота допомагати людям.

– Хлопці, поки ви не пішли, в мене є до вас одне запитання. – продовжила Єлена.

– І яке? – з усмішкою запитав Дін. І подумки зазначив, що дівчина дуже гарна, струнка та смілива. Та звернув увагу, що у брюнетки красиві блакитні очі із вкрапленням зеленого кольору.

– Що роблять агенти ФБР у Александрії? Це ніби не ваша юрисдикція? – запитала Єлена.

– Таємниця слідства, самі розумієте. А на рахунок юрисдикції, то все що відбувається у 50-ти штатах, це наша юрисдикція. Я думав, колего, ви розумієте про що я – відповів старший брат, милуючись Єленою.

– Розумію, але я не впевнена, що вбивство Хенка Рейна ваш випадок. – сказала Єлена.

– Ви знаєте, щось про його вбивство? – запитав молодший.

– Оу, так знаю. Але нічого сказати вам не можу, таємниця слідства. – посміхаючись відповіла вона.

Самовільно закінчивши діалог з агентами ФБР, дівчата попрямували до автомобіля Єлени. Коли Мей та Ребекка сіли в авто, Єлену наздогнали Сем та Дін і стали розпитувати її, що їй відомо про вбивство містера Рейна. Та спроби були марними, вона лише мовчала. Після чого Дін не втерпів та викрикнув:

– Ви хоч уявляєте, що вбивця на волі! І ви чи то ваша сестра можете бути наступні! –  хлопчина намагаючись пояснити дівчині, на що та відреагувала досить передбачувано: – Вам має бути абсолютно все одно хто помре чи хто кого вб’є. Ви б мали хвилюватися якнайшвидше знайти вбивцю і закрити справу. Як роблять інші. Але ні, чому?

– Відповідь досить проста – це наша робота. – спокійно відповів Сем.

– Ми будемо надзвичайно вдячні за співпрацю. І можемо замовити слівце за Вас. Все у ваших руках.  – сказав Дін посміхаючись Єлені.

– Ні, дякую. Не хочу за вас робити всю роботу. Хай щастить. –  відповіла Єлена, сідаючи за кермо.

Дівчата їхали мовчки, враховуючи ситуацію, яка сталася з Мей та Бекс. Ребекка всю дорогу лише нервово зітхала та деколи поглядувала на заднє сидіння, де сиділа її подруга. Вона аналізувала ситуацію, яка з ними сталася, картаючи себе за бездіяльність, яка могла їм вилізти боком, якби ніхто не допоміг. На відмінну, від своєї подруги, Мей, намагалася заспокоїтися та якнайшвидше про це забути. Вона лише запитувала себе: чому їй трапляються саме такі хлопці, як Мет. Їй здавалося, що вона їх притягує, наче магніт, від чого ставало ще гірше. Довго не витримавши мовчанки, Єлена запитала у дівчат: «Мені одній хочеться нагетсів і картоплі фрі?» – намагаючись розрядити обстановку, з посмішкою сказала вона.

– Боже, Єлена, ти про щось ще думаєш, окрім їжі? –  прискіпливо резюмувала Ребекка та зітхнула.

–  Мені просто нагнали апетит, ті двоє агентів. – спокійно відповіла старша сестра.

– І чому я не здивована?! Ти як завжди! Ти справді думаєш, що це зараз доречно? – гнівно запитала молодша.

– Я намагаюся вас відволікти, а ти як завжди сприймаєш все близько до серця. Замість того, щоб зараз сидіти і «кваситися» в своїх думках, ми могли б поїсти. – відповіла Єлена.

– Дякую, але я не хочу. – тихо та невпевнено сказала Мей.

– Це зрозуміло, що тобі не хочеться їсти після такого! – додала Бекка.

– В лісі, то в лісі. І взагалі ми вже приїхали Мей. – констактувала Єлена.

Автомобіль припаркувався біля будинку в якому жила сім’я Лі. Ребекка попередила старшу сестру, що вона залишиться у Мей сьогодні, враховуючи стан подруги та хотіла її підтримати.  Мей та Ребекка вийшли з автомобіля та попрямували в будинок.

 Мей була єдиною дитиною в родині, тому і уваги мало б приділятися більше, ніж у сім’ях, де п’ятеро чи семеро дітей. Але ні. Мей фактично жила сама, не враховуючи того, що вона жила з бабусею. Батьки Мей працювали за кордоном і рідко приїджали додому. А коли приїжджали, то це було справжнє свято для дівчини. 

Дівчата, щоб трохи розвіятися вирішили влаштувати кіно-вечір і подивитися комедію. Для цього вони приготували поп-корн, дістали улюблені солодощі і стали обирати фільм. Вибір впав на «Красуню на всю голову». Дівчатам дійсно вийшло відволіктися від сьогоднішніх подій, розслабитися та посміятися. Після закінчення «кіно-сеансу», Мей вирішила піти поспати, про що, попередила подругу, після чого пішла до себе в кімнату на другий поверх. Тим часом Ребекка вирішила прибрати все, сподіваючись, що це її заспокоїть. Ребекку можна віднести до групи людей, які для заспокоєння, або миють посуд, або прибирають. Що вона і зробила.

Згодом. Стрілка годинника вже вказувала на восьму вечора, коли Бекс зрозуміла, що вона надто захопилася «прибиранням». Поки Ребекка перемивала посуд, у двері подзвонили, від чого дівчина підскочила від несподіванки та здивовано промовила сама до себе: «кого могло принести в таку пору?» Перед тим як відчинити двері, вона вирішила задля безпеки своєї подруги та себе подивитися, у вічко.

– Хто там? – запитала вона, але надворі було надто темно, щоб когось розгледіти. Вона відчинила двері. На порозі стояли двоє братів-агентів ФБР.

– Це Сем і Дін. Ми агенти ФБР, якщо ви пам’ятаєте. – почав Сем. – Я розумію, що зараз вже досить пізно, але чи могли б ми задати вам кілька запитань? Ми не будемо вас довго затримувати.

 Ребекка пустила братів, вказала на досить затишну та простору вітальню, де біля каміну стояли два невеликих дивани і крісло, та сказала, що зараз покличе свою подругу, щоб ті могли задати їй питання.

Поки брати чекали на подруг, Сем став обмірковувати над тим, які питання краще задати дівчатам, аби зайвий раз не травмувати. Хоча Ребекка не виглядала сильно переляканою, він не хотів нагадувати їй про те що сталося.   До того ж вона хлопцю сподобалася і він хотів поближче з нею познайомитися. Але його зупиняло відчуття, що він зруйнує їй життя, втягуючи в надприродний світ і не хотів брехати їй ким він є насправді. А Дін весь цей час думав про старшу сестру Ребекки – Єлену. Йому хотілося більше про неї дізнатися. Тому він продумував план, як вивідати, хоч якусь інформацію про неї.

– Семмі, хто тобі з них сподобався? – єхидно посміхаючись, поцікавився Дін. – Дай вгадаю, шатенка? Чи тебе потягнуло на екзотику? – підморгуючи продовжив він.

– Дін, ми тут не за цим. Ми тут по справі, вкотре нагадую. І взагалі, я думав, що тобі сподобалася Єлена чи я помиляюся?  – відповів молодший, суворо глянувши на свого брата.

– Ем.. Ну..Ну ти і ботан, Семмі! Одне одному не заважає. – розчаровано і дещо схвильовано відповів Дін.

– Заважає – тобі, Дін. Ти не можеш не…– і тут Сем вирішив не продовжувати цю безглузду ділему, бо побачив, що до них спускаються Ребекка та Мей.

Дівчата сиділи на дивані навпроти братів та чекали поки, ті почнуть задавати питання. Всі вони почувалися дещо ніяково, і ніхто з них ніяк не наважувався почати говорити. Але Дін таки вирішив, що чекати більше немає чого і почав:

– По-перше, нас цікавить чи вам щось відомо про того покидька? – почав він.

– Я …. Ні, нічого. – тихо і невпевнено відповіла Мей.

– Ні, ми нічого не знаємо про нього, крім його імені та того як він виглядає. – додала Бекс.

– Добре, з цим розібралися. Друге, ви плануєте подавати заяву до поліції?  – продовжив старший агент.

– Я..Я не знаю. Ні не буду.  – ледь чутно відповіла Мей.

 Її подруга дуже здивувалася і запитала: – Що значить не буду? Ти йому це так залишиш? Та як ти можеш? А якби…

– Зачекайте, давайте все спокійно та цивілізовано вирішимо. – запропонував Сем, розуміючи, що ситуація виходь з-під контролю. Та почав хвилюватися за те що дівчина сама захоче розправитися з тим хлопцем.

– Тут немає що вирішувати! Він має за це заплатити! – емоційно пояснювала Ребекка. – І взагалі, чого цим цікавиться ФБР? Він ніби не є найбільш розшукованим та небезпечним злочинцем у штатах? Чи ми чогось не знаємо? – швидко запитувала вона. На цей потік чоловіки навіть не знали, що й відповісти.

 – Одразу видно, що ви сестри. – зазначив Дін. На що Ребекка здивовано і трохи зі злістю сказала: – І це все, що ви можете сказати?! – після цих слів Ребекка різко встала та попрямувала до холодильника та дістала з нього пляшку кока-коли.

– Вибачте, мого брата, він сьогодні сам не свій. Він хотів сказати, що ми розуміємо, що вам потрібен час аби все обміркувати та заспокоїтися. Ми просто хочемо вам допомогти. – сказав менший брат, намагаючись врятувати ситуацію.

– Дякую. Так, нам потрібен час для того, щоб все обміркувати. Але якщо ми і звернемося до поліції із заявою, то ми або зв’яжемося з вами, або скористаємося послугами моєї сестри. – сказала Ребекка, уважно стеживши за поведінкою агентів, особливо за Семом.

– До речі, про вашу сестру. Як з нею зв’язатися? Ви з нею часто бачитеся? – поцікавився Дін.

– Давайте я залишу її номер телефону і ви запитаєте в неї все, що вас цікавить? – запропонувала шатенка.

– Чудово. Ми тоді залишимо свої контакти, в разі чого можете телефонувати навіть вночі. – з посмішкою відповів Дін та простягнув подругам по візитці.

Після чого брати- агенти попрощалися з Мей, яка піджавши під себе ноги сиділа на дивані та була явно поглинута у свої роздуми подальших дій у даній ситуації. Ребекка їх провела до дверей та подякувала за турботу і попрощалася, на що Сем лише щиро посміхнувся та побажав доброї ночі.