шматочки шкаралупи (pieces of shell)

…………………….

Шматочок. Другий, третій.

Здалека приглядітися, чим не мозаїка? Шматочок до шматочка. Ось десятий, а неподалік ще кілька.

Як пазли. Тільки дуже крихкі. Зламаєш і вже не шматок, а два.

І дуже складно зрозуміти, яка у цьому ціль. Збирати шматочки.

Можливо це просто омана сприйняття, і ніяких шматочків узагалі нема – набір випадкових уламків чогось. Просто затята думка, що займаєшся важливим. Вартісним.

Вартісним для кого?

Це питання може застати зненацька. А потім лине думка чи є неправильний спосіб зібрати шматочки, чи не псуєш ти задум, своїми невмілими рухами?

Різні питання починають заколихувати тебе у вір сумнівів і цікавості, а що з цими питаннями далі.

Чи є заребусовані сховані істини поміж уламків колись цільного.

Наперед кажучи, відповіді нема.

Бо шматочки в одних руках це сміття, в інших – пазли, а для когось частина минулого, що відійшло в небуття.

Навіть якщо збереш цільну картинку, чи бачитиме це хтось крім тебе – ці смисли?

Чи це лише для тебе несподівана медитація, щоб розібрати завали в голові?

Знизивши плечима, ти вирішуєш сам, чим зайняти свій час.

Можна збирати шматочки. Сто другий, сто третій. А можна полишити справу і звернути увагу на інше.

Для когось зібрана мозаїка – картина, для когось головоломка – пазл, а хтось цільне сприймав за своє життя і заново його збирає. Хтось викидає, щоб стерти все, що було до цього. Хтось полишає і йде у небуття, бо деякі історії залишаться без оповідача.

Збирач шматків. Оповідач. Випадковий слухач. Митець. Розгадувач головоломок. Інтерв’юер. Дитина, що знайшла забавку. Прибиральник. Хтось.

А тим часом:

Шматочок. Тисяча другий. Тисяча третій.

………………………………………………………….