Маленький неприємний випадок
від 3000 Lia***
Дивлячись на своє худі, яке раніше було його, адже тепер максимум хто зможе вдягнути його це п’ятирічна дитина, Пітер не здивувався.
Він розумів і навіть передбачав, що щось приблизно таке й станеться.
Ще після того, як Тоні взявся приготувати їм яєчню і спалив штори на їхній тимчасовій кухні, Пітер почав підозрювати, що наставник не дуже пристосований до дорослого життя.
Ну як, приспособлений, але коли поруч є сотня геніальних технологічних винахідів, які допомагають йому виживати, і Пеппер.
Тому, маленька порада, коли ви наважуєтеся вирушити у відпустку разом із мільярдером у якусь несусвітну глуш, де немає ні П’ятниці, ні всяких наворочених роботів, будьте готові до таких казусів.
Пітер знову уважно оглянув своє худі і, набравши в легені якнайбільше повітря, прокричав: ЕНТОНІ ЕДВАРД СТАРК!
Через кілька довгих-предовгих секунд на сходах почулися неквапливі, повільні кроки і в кімнату просунулась голова Тоні, який з побоюванням поглядав на розлюченого підлітка.
– Пітер, – нервово хихикнув Тоні, – ти мене кликав?
Хлопець різко розвернувся на п’ятах і осудливо глянув на Старка.
— Містер Старк, — лагідно почав Пітер, — тільки не кажіть, що прямо в середині циклу ви вирішили переключити прання на «Гарячу воду».
Очі Тоні заметалися по кімнаті, не зупиняючись ні на чому конкретно.
— Я куплю тобі сотню худі,— швидко протараторив Тоні, все ще не дивлячись у вічі свого протеже.
Пітер видихнув і помасажував виски.
Він ніколи не міг довго злитися на свого кумира, та й взагалі злитися на цю людину.
Цей його напускний обурливий і розсерджений тон (або в народі «тон злої Пеппер») був використаний тільки заради того, щоб Тоні зрозумів, що так робити не можна, а то раптом повернеться у Вежу і вирішить випрати якесь супер-дупер-дороге плаття Пеппер.
— Тільки якщо ці худі будуть із Залізною Людиною,— промовив Пітер, намагаючись стримати куточки губ, що почали тремтіти і змушували його посміхнутися.
– Пфф, а з ким іще? — Тоні засяяв, — чи ти думав, що я куплю тобі худі зі щитами Кепа? — і вдавано зморщився.
Пітер не витримав і пирснув.
– А як же Тор? — посміхнувся Пітер.
– Він, взагалі-то, мій улюблений герой .., – побачивши, як брови Тоні повзуть вгору, і він вже відкриває рота, намагаючись висказати своє обурення, додав:
– Тільки після вас.
Тоні полегшено видихнув.
– Або ні, – хлопець підійшов впритул до Тоні, загадково посміхнувся і вийшов із кімнати.
– Дитино, ти ж несерйозно.., – почав невпевнено Старк, – чи серйозно? Хей, почекай, ми ще недоговорили!
Так мило!