3

Літо, друга година сонячного дня.

-То може ти б його навчив, постіряв би собі та й поїхав.

-Кать, мене чекають.

-Як мале дитя, хай тобі грець. Може він виріс би та й по твоїх стопах пішов би.

-Ти хочеш щоб цей малий котик, потім людей вбивав? Подивись на нього, в нього все життя попереду. Нащо воно йому?

-Ой, та їдь вже. Ніякого проку від тебе.

-І тобі на все добре, тітко,- посміхнувся парубок і закрив вхідні двері. Наступного разу він їх може і не побачити, бо знову десь подіне свої окуляри, хай їм грець.

Найкращій снайпер з окулярами, то мабуть іронія життя. І весь час він ховає цю іронію за лінзами, як би вони йому не набридали. Готов був викинути та й розбити ці лінзи об підлогу, але потім буде до дому добиратися витягуючи руки.

Така от натура в Тараса, бунтівна. І саме через цю натуру завжди шукає він пригод на свою голову. Поціновувач свободи і вільного духу, на цей раз навіть і не здогадувався куди приведе його життя. Сівши в поїзд, він не знав, що білет Укрзалізниці “в один кінець” має дещо інший сенс персонально для нього.