Перша частина

***

Скрізь лунали звуки вибуху, брязкіт металу. Місце бою наповнювалося все новими трупами, а саме повітря просочилося запахом крові.

Битва з Кагуєю в цей момент відбувалася у світі з покриттям, що нагадує маленькі піраміди, також під час неї була величезна сила гравітації, якої було достатньо, щоб опустити навколішки навіть саму Богиню.

У якийсь момент Наруто використовував техніку, яка дозволяла йому повністю чинити опір гравітації за допомогою фууїну. Хлопець почав діяти разом із Саске, якому він уже завдав це дзютцю за допомогою клону.

Двоє друзів були сильно побиті, на їхніх тілах майже не залишалося живого місця. Але вони навідріз відмовлялися здаватися. Від них залежала безпека світу і життів людей, що залишилися.

– Давай, Наруто! — прокричав Саске, уже готовий надрукувати Кагую.

– Погнали. Вперед, Курама, Саске! — теж на останніх силах промовив Узумакі. Він продовжував триматися у повітрі, посилаючи атаку у ворога.

І ось у них нарешті вдалося це зробити, як тут Кагуя, зумівши викрутитися, встигла запустити в Наруто “Томогороші но Хайкотсу”. Джинчуурики дев’ятихвостого лиса почав потроху розсипатися. Він відчував швидку смерть. Холодок пробігся тілом.

— Саске, у мене до тебе останнє прохання: захисти Коноху, і знай, я не тримаю зла на мешканців села. Сподіваюся ти зможеш прожити нормальне життя, яке не склалося в мене, — промовив блакитноокий блондин із останньою усмішкою на обличчі.

Перші роки знайомства в академії та подальші співробітництва на місіях у них не склалися.

Саске все своє життя мріяв помститися братові за те, що той вбив їхню родину та клан. Дружба, веселощі? Він вважав це марною тратою часу. Наруто в його очах був цілковитим невдахою. Хоча деякі спільні місії були непоганими, їхні стосунки починали потихеньку налагоджуватися, але тільки до того моменту, поки вони не зустріли Орочімару.

Саске наплював на всіх, на придурка, що тільки й вміє жарти жартувати, на Сакуру – це дівчисько було надто безмовним, на Какаші – навіщо йому цей учитель, коли зміїний санін навчить його краще.

Зрештою він покинув поселення. Товариші хотіли його зупинити, але їхня спроба увінчалася повним провалом.

На цьому він думав, що остаточно втратив усе спільне з ними, ніхто йому більше не завадить.

Саске не мав рації. Цей ідіот вбив собі на думку, що вони друзі, роками намагаючись його змінити і повернути додому.

Багато трапилося за цей час. Тепер вся правда щодо Ітачі та Конохи була розкрита. Саске став розумнішим, зрозумівши, що Наруто і справді є його другом.

Все в їхньому житті мало скластися інакше, вони могли б разом відновити Коноху, змінити світ. Але тепер цього не станеться.

Його друг, по-справжньому вірний і відданий товариш, помирав прямо в нього на очах. Це видовище було нестерпним. Сльози починали накручуватися, затуманюючи зір, але хлопець щосили намагався їх стримати. Він не хотів здатися слабким, не хотів, щоб останнім, що побачить Наруто, був його жалюгідний вигляд.

І ось тіло його друга повністю обернулося на порох. Він не мав можливості врятувати свого названого брата, хоч їх і не пов’язувала кровна спорідненість, але вони відчували братський зв’язок.

Саске зібрав усе, що від нього залишилося, як останні спогади про нього. Учіха сподівався зробити цей світ набагато кращим.

Саме цього так хотів його перший і останній друг. Можливо, цим він зможе частково загладити свою провину перед ним. Настав час було виправляти скоєні помилки.

***

Тим часом Наруто з’явився в місці, схожому на каналізацію в його підсвідомості, але саме приміщення було в рази більше, таке саме, як за першої зустрічі з Хагоромо. Юнак продовжував зацікавлено розглядати місце навколо себе, як раптом із роздумів його виводить Кьюбі:

— Наруто, вставай, схоже, ми ще не загинули, — промовив лисиця, як зазвичай своїм басистим голосом, який був зараз для блондина дуже цінним, адже це був його друг — Курама.

– Як же так? Я ж точно пам’ятаю, як розсипався і обернувся на порох, — Узумакі дивувався. Все, що відбувається зараз, здавалося якимось сном. – Супер дід!? — він від подиву різко встав з мокрої землі, на якій сидів, побачивши того, на кого зараз найменше чекав.

Наруто почав уважно розглядати його. Перед ним стояла висока, блідошкіра людина. Той мав глибокі зморшки і чітко виражену лінію щелепи в літньому віці. У того було гостре блідо-червоне волосся до плечей, а також одна кіска, довжиною до підборіддя, що висить перед лівим вухом. Крім того, він носив козлячу борідку, яка була досить довгою.

До того ж, на тому було надіте біле кімоно на весь зріст з візерунком із шести чорних магатів навколо високого коміра.

— Вітаю тебе ще раз, Наруто. Заздалегідь відповідаю на твоє запитання – та ти помер, але лише у твоєму рідному світі. У цьому просторі ти все ще живий. Я даю тобі можливість переродитися в паралельному світі, де ти нарешті зможеш знайти щастя і нормальне життя. Але тільки за однієї умови: ти потрапиш у часи, коли Хокаге був Хаширам Сенджу. Твоє завдання запобігти циклу реінкарнацій моїх синів у тому світі. І вибач мені за те, що знову даю тобі чергове завдання, — Рікудо відчув себе винним від того, що йому доводилося змушувати молодого юнака працювати, коли той зовсім недавно пережив свою смерть, хоч би як абсурдно це звучало. — Саме тому я дам тобі нагоду загадати у мене три бажання. Але є обмеження: навіть за всього бажання я не зможу виконати всі твої прохання безпосередньо. Хоч я є Богом, але аж ніяк не всемогутнім. Мені підвладно багато, але здебільшого це розподіляється тільки на цей світ. Там, куди я тебе відправляю, можливості допомогти у мене не буде. Так що загадай тільки те, що я зможу виконати, — сказав Оотцуцукі з явним сумом у голосі.

— Про це досить круто, що маю шанс на нове життя. Як думаєш, що мені найкраще попросити, Курамо? — знову з наповненим життям промовив Узумакі.

— Я не знаю, думай сам, — відповів йому Лис з явною байдужістю.

Після пережитого останнім часом він був явно виснажений, втративши будь-які сили вникати в те, що відбувається перед ним.

Єдине бажання в цей момент було заповнити чакру, втрачену у величезній кількості. На відміну від однієї людини, йому було важче відновитися, оскільки він складається з величезного згустку енергії. Та й якщо уважно на нього подивитися, можна побачити морду, що змарніла, і шерсть, що втратила колишню красу і блиск.

— Отож, килимок блохастий, так завжди: коли ти мені не потрібен – забиваєш голову проханнями показати через духовний зв’язок світ і повноту бажання спілкуватися зі мною, але як раптом мені знадобиться твоя порада, то ти завжди зайнятий! То спиш, то просто ігноруєш! Гаразд, хрін з тобою, — налаявшись на лисиця, Узумакі згадав, де він знаходиться, і що від нього досі чекають відповіді. — Старий, слухай мене: по-перше, я хочу стати чистокровним Узумакі, тільки без зміни кольору волосся. Думаю це можливо за допомогою посилення концентрації крові, що несе інформацію про риси моїх попередників. Та й колір волосся не повинен змінитися, як би там не було, у мене ж є кров мого батька. А він був не слабкою людиною, раз його риси змогли подолати риси, властиві кожному Узумакі. По-друге, я бажаю, щоб Курама потрапив зі мною у цей невідомий світ. Що я без цього килима блохастого робитиму? Зовсім пропаду, та й він все, що в мене залишилося. Все життя як би з ним неподільні, не уявляю його без нього. По-третє, це повністю вивчити всі знання, пов’язані з чакрою і не тільки! Я і так дуже сильний, але визнаю, всі мої техніки засновані на лише грубій силі. Потрібно надолужити втрачене.

– Добре, я виконаю твої бажання, а тепер приготуйтеся до переміщення!

Тут же Рікудо Санін стукнув по підлозі своїм жезлом із гудодів, після чого по всій воді навколо з’явилися хвилі та вібрації.

Узумакі, відчувши нудоту, що підступала до горла, заплющив очі. Здавалося, його затягувало вниз, бо ноги більше не відчували опори.

Через деякий час Наруто, різко розплющивши очі, побачив блакитне небо.

***

Зненацька Узумакі зрозумів, що падає. Швидко скоординувавшись, він почав зупинятися за допомогою леза кунаю об гору, яка, слава Рікудо, тут була. Також Наруто, помітивши, що поруч був водоспад, спробував змінити траєкторію падіння, приземлившись туди, щоб її пом’якшити.

Опустившись у воду, той відчув себе абсолютно мокрим. Тут і розваливши привал, почав розпалювати багаття, все ж таки хтось виживав хоча б раз розумів, як це складно, коли в тебе немає інструментів для розпалювання. Чекаючи, поки його одяг засохне, Узумакі вирішив скоротати цю годину полюванням.

О, так, полювання це саме те, чим Узумакі любив займатися найбільше. Можна було подумати, що в Наруто інстинкти переважали над тілом, чи може той любив спостерігати за його жертвою, загнаною в кут, коли вона з останніх сил хотіла відчайдушно вибратися?

Ні, все набагато банальніше. Йому просто подобалося заповнювати свій шлунок. Так, все ж таки трохи дивно, але Наруто був такою людиною.

Повечерявши, юний Узумакі-Намікадзе ліг спати, як його затягло в підсвідомість.

— Що треба, килимок облізлий? Нарешті проспавшись, вирішив згадати про мене? — награно промовив Намікадзе.

— Ну гаразд, вибач. Кажи вже, що в тебе там за справи, бо в мене сьогодні щось взагалі котелок не вариться. Після всього пережитого думки з голови вилітають, ніяк зосередитись не можу.

– Воно й видно. Пам’ятаєш, мій Батько казав тобі, що не зможе виконати твої бажання? – Блондин впевнено кивнув. — Ну так от, у твоїй підсвідомості відбулися зміни, я думаю, це пов’язано саме з цим. Тому підіймай свою ліниву дупу і йди його дослідити.

– Так, так, добре, Курама.

«Все ж він, напевно, сильно образився на мої слова. Хоча він знає, що я так жартую».

Створивши багато клонів, Наруто пішов на дослідницьку експедицію за своєю підсвідомістю, що було досить цікаво, але блондин дивувався, чому воно схоже на каналізацію? Це пов’язано якось із його психікою? Для нього це досі залишалося загадкою, але як тільки він вирішив змиритися з цим, раптом його клон розвіявся, знайшовши те дивне місце.

Вже дійшовши до нього, він помітив, що воно відокремлено білим яскравим світлом. Зайшовши далі, він побачив ніби звичайну бібліотеку на перший погляд. Але тільки до того моменту, доки не подивишся прямо по центру книжкових полиць, після цього прийде розуміння наскільки ця бібліотека величезна, якщо не нескінченна.

— То цікаво, що це тут у нас? — тут Узумакі натрапив на книгу «Все про чакри». Можливо, комусь це здається дивним, але не варто забувати, що це знання самого Рікудо, тому там інформації буде набагато більше, ніж у звичайних підручниках, раз так у тисячу, відповідно і вага книги з її розмірами.

У самій книзі все було розписано до маленьких тонкощів маніпуляції чакри, звичайно, інформація, яка була в цій книзі дуже важлива, але те, що старий з чакрою витворяв було неймовірно.

Він міг ходити за допомогою чакри водоспадом! Хоча чого ще чекати від такої великої людини. А те, як він ходив, звучить дуже просто, але водночас до шаленства складно.

Він випускав чакру на певну дистанцію, в основному підошву ніг, і їй же стабілізував потік води, одночасно з цим тримаючись на ній і піднімаючись вгору.

«Я навіть уявити не міг, що таке можливо! Я вмів ходити по воді, але не по несучому з величезною швидкістю потоку. Супер дід справді в буквальному значенні майстер чакри».

— Так, гаразд, залишу решту на завтра, а зараз спати.

Трохи подумавши, Наруто додав:

— Тільки спочатку піду повідомлю руду блоху про те, що знайшов ті зміни, про які він говорив.