Останні люди на цій грішній Землі (лист)

“Люди – найгірші і найрозумніші істоти в цій сонячній системі…

Зараз 2373 рік. Мене звати 1930573. Колись кажуть люди мали значно цікавіші імена, які щось означали, та і були різними у різних народів.

Позавчора померла 1946987. Я відчуваю себе одиноким, навіть розумні роботи довкола мене не допомагають. Довкола мене немає взагалі живих людей! Це так дизмотивує, ви не можете собі уявити, вельми шановне панство. Можливо у цьому світі немає більше людей, а я останній?

А якщо ні? Я маю зберегти цифрові копії свідомості моїх колишніх односельців, та і свою бажано теж – раптом хтось знайде їх і дізнається про те, що сталося на цій грішній планеті?

Слухайте мене, друзі. та не повторяйте наших помилок. Людство колонізувало чимало об’єктів, Марс, Місяць, Венеру, різні кам’яні супутники газових гігантів. Між різними людськими колоніям в 2298 почалася війна, довга, ядерна. Але найбільше згрішили ми, Земляни. Щоб прибрати контурентів, було розроблено особливу бактерію, дуже живучу і заразну, боротися з якою було надзвичайно важко… Ми назвали її Gaudium solaris, Сонячна радість. Ця “радість” спочатку планувалася лише як предмет шантажу, але земляни самі ж і захворіли від свого творіння…

У нас був шанс перемогти “радість”! Але люди були надто заглиблені війною, вбивством, а під впливом радіації (бо бомби ядерні то мали всі) вона мутувала… Чому наші предки були такими необачними? Чому ми маємо страждати за їх помилки?

Можливо десь існують колонії, які не зачіпив вірус, адже не всі вийшли з нами на контакт. Та я їх розумію, я сам би не хотів сплкуватися з ворожими колоніями. На Місяці точно нікого немає, там люди офіційно вимерли ще в 2341, через брак їжі та кисню. Звісно, так і мало статися, флора і фауна померла там і на поверхні, і під кумолами, і навіть в підземних бункерах, останніх осхованнях місячних людей. Можливо хтось ще лишився на якомусь з супутників Сатурна, вони найменше постраждали в тій важкій війні, незважаючи на значні конфлікти з юпітеріанцями місячниками та венеранцями. Але це лише мої здогадки, бо сигналів з відти не відравляли понад 50 років. Але я все ж маю надію, що я не один серед людей. Байдуже з якої вони планети чи супутника, я б хотів їх побачити, почути, хоча б знати, що вони існують!

Але зараз людське життя надто маленьке. В порівнянні з минулим ми живемо дуже мало, лише деякі доживають до 50 років, та й то завдяти технологіям… Точніше доживали… Зараз тут лише я.

Я іноді намагаюсь обдурити свій мозок і повірити, що перед мною жива людина. В останні передвоєнні роки масово стали популярні мікроботи, які могли ставати ким та чим завгодно, збираючись в одне ціле. Це заспокоює мене, не дає зійти з розуму. А ще у вільний від тяжких дум час я вивчаю різні мови. У багатьох в них такі красиві символи, шкода, що більшість із них зникло ще до міжлюдської війни, витіснені більш вживаними. З деякими європейськими та азіатськими ще куди не йшло, там ще хоч буль мільйон-другий активних говорунів, а от багато інших просто почало вимирати. Раніше їх було тисяч 7, а на той момент 98, меньше сотні навіть. Ці мови найлегше вивчати, бо по них є майже вся існуюча інформація в нашому цифровону архіві.

Колись в всієї Землі був величезний інтернет павутиння, спочатку то був Internet, потім TelaMundiLata. Але бобми то нікого не милують, так що неймовірно зручний спосіб комунікації та збреження інформації було втрачено. Шкода, що так сталося.

У мене є один проєкт. Я хочу зробити програму для мікроботів на основі цифрової свідомості моїх односельців, які б збиралися у форму букв різних алфавітів. Олюднені букви, які переживають відчуття, подібні на людські емоції! Я вважаю це гарною ідеєю. Навіть коли нас не стане, наші копії свідомості будуть жити в нових тілах. Сподіваюсь я помру пізніше, ніж впораюсь Х)

Дякую, що прочитали цього листа, розумна істото. Мені не важливо чи Ви людина, чи якийсь інопланетянин з іншої системи. Я хочу, щоб ще хтось прочитав, щоб існувала розумна істота, здатна розуміти ці написи. Гаразд, щасти вам. І не повторяйте помилок людей.

З повагою, 1930573, можливо остання людина, але я сподіваюсь, що це не так.

(Можлива велика кількість опечаток та помилок, бо у автора легка дисграфія)