Фанфіки українською мовою
    Фандом: Countryhumans
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ч

    По— І що це взагалі було — сидячи на дивані в холі, красномовно дивлячись у підлогу, схоже у себе запитала УРСР.

     

    — Ти про те, що він із МРСР фліртував прямо на зборах? Чи про те, що він відкинув твою ідею? — майже беземоційно перепитала Білорусь, дивлячись на Україну бічним зором.

     

    — Що? Де ти там побачила флірт? Адже він просто подякував їй за те, що допомогла…

     

    Українка штовхнула подругу в плече, розповідаючи свою історію того, що сталося.

     

    — Добре, якщо за твоєю ідіотською версією нічого не було, то на що ти образилася? — запитала БРСР обводячи вкотре сходи.

     

    — Як що? Він ніколи так грубо не відповідав мені. Мене це хвилює.

     

    Рука республіки заспокійливо лягла на плече Української РСР, змушуючи ту спокійно видихнути.

     

    — Не до цього варто придивлятися, тим більше мені здається він такий через швидкі збори країн НАТО і ЄС. Це неабияк його напружує. Ти знаєш, він терпіти Америку не може, тому так і хвилюється.

     

    —Ти впевнена?

     

    — Не можу сказати що на 100%, адже моя версія з Молдовою досі в силі.

     

    — Що б тебе — з якоюсь досадою на видиху сказала блакитноока— Ти бачила коли не будь США в живу?

     

    Зараз українці хотілося говорити про що завгодно аби не про їхні стосунки з РРФСР, все було складно й каламутно, тому їй не дуже хотілося занурюватись у це болото.

     

    — Точно, тебе ж Росія ніколи на збори не брав — та зробила паузу — сто відсотків боїться, що ти вийдеш із союзу з ним.

     

    Білка хитро посміхнулася, повністю повертаючи подругу до себе.

     

    — Ну, коротше звичайний, симпатичний хлопець, але навіть так Росія і близько з ним не стоїть.

     

    — По-перше, це значить бачила? По-друге мені здається ти перебільшуєш.

     

    Все ж таки Росія був її чоловіком пліткувати про таке за його спиною не дуже файно.

     

    —Ні, я реально. Хоча його брат мені більше до вподоби. Канада начебто звуть — мрійливо простягла БРСР — Брюнет з блакитними очима, і невеликою борідкою — Білорусь задумалася про наступну репліку, але перед тим, як щось сказати, схоже в голову дівчини завітав втрачений спогад — О, о, а ще в нього різні очі!

     

    Брови співрозмовниці піднялися вгору

     

    —Що? Таке буває?

     

    —Так, так, так, я пам’ятаю! Одне, ніби ліве, блакитне, а праве коричневе. — Намагаючись показати на собі захоплено продовжила Білка. — А ще, мені так подобається його стиль одягу, комфорт від нього так і пре. Весь час у якійсь темній футболці та картатій червоній сорочці. Ну, він приходив щоразу по-різному, але мені найбільше сподобався цей прикид.

     

    Україна видала смішок, швидко відводячи руки Білки від її очей.

     

    — Не показуй на собі, бо мало що.

     

    — Ці прикмети… Ніколи їх не розуміла.

     

    На секунду повисла майже не відчутна тиша, після чого русява Українка нарешті видала своє питання, що сильно мучило ту.

     

    — Я гарна?

     

    — Що за тупе питання Україна, звичайно, гарна. Тебе хтось переконує у протилежному? — з певною настороженістю запитала у подруги брюнетка, секундно хмурячись.

     

    — Та ні, я просто подумала, що перестала подобатися РРФСР через те, що з моєю зовнішністю щось не так.

     

    Миттю по потилиці дівчини пройшла чужа рука. Не те, що біль був сильним, просто несподівано якось вийшло.

     

    — Ти мене починаєш дратувати. Ти дуже гарна, Росія дурний, що так зневажливо ставитись до тебе.

     

    Україна посміхнулася після швидко обіймаючи подругу спостерігаючи за тим, як двері кабінету її чоловіка нарешті відчиняються, після чого звідти виходять: сяюча як новорічна іграшка Молдова та РРФСР з легкою усмішкою на губах.

     

    — Так Так Так. І що ви там робили? — спитала Білка, схрещуючи руки на грудях, спостерігаючи зміну емоцій на обличчі РФ.

     

    — Я дещо підправив у звіті МРСР.

     

    Білорусь лише скептично зітхнула.

     

    — Ти повинна мені вірити, адже ти моя сестра.

     

    Молдова тихо посміялась, прямуючи до виходу перед цим з якоюсь зневагою поглядаючи у бік України. Звичайно це не втекло від очей БРСР.

     

    — А це що по твоєму було?

     

    —Що саме? — ніби з непідробним подивом спитав Росія.

     

    Брюнетка з червоно-зеленим прапором на сорочці тільки демонстративно цокнула підходячи до брата в притулок.

     

    — Є розмова, ходімо відійдемо. — Дівчина повернулася до подруги — Україна йди додому сама, у нас є з братом розмова.

     

    Росія закотив очі, але все ж таки по телепався за сестрою, яка зникла за внутрішнім кутом будівлі, мало не перевертаючи вазон з квітами.

     

    Блакитноока тільки з запитанням подивилася на чоловіка, який після кількох секунд роздумів все ж таки кивнув. Україна зникла за дверима, а Росія розпочав свою милу бесіду з сестрою.

     

    — Ти думаєш, я не бачу? — піднявши одну брову, запитала Білорусь.

     

    —Я не розумію про що ти?

     

    — Відповідати питанням на запитання неввічливо.

     

    — Не ввічливо, це коли я розумію, про що мова й маю намір вдавати, що ні. У цьому ж випадку я й справді не розумію, що ти маєш на увазі.

     

    Кулаки Білорусі стиснулися сильніше. Ой як хотілося йому врізати. Брови зійшлися до перенісся, і та вперше за довгий час посерйознішала.

     

    — Що ж ви всі такі тугодуми, — дівчина зітхнула, — що в тебе з Молдовою?

     

    —Хах, сестричка в тебе параноя. Досить стежити за мною. — Посмішка змінилася серйозністю на обличчі РФ.

     

    — Скажу на чистоту, ти мені на хрін не здався, дрібний йолоп. Єдині за кого я тут переживаю це Казахстан і Україна. І мені досить-таки не подобатися коли дорогі мені люди страждають — БСРСР зробила крок уперед — Вона вже кілька днів як не своя, така невпевнена і побита в прямому та переносному значенні цього слова, а тобі хоч би хни!

     

    — Білорусь заспокойся — підносячи палець до рота у жесті «тише» попросив Федерація.

     

    —А якщо ні?! Звідки у неї синці на скронях і кісточках?

     

    Рука триколора сперлася об стіну поряд з головою дівчини.

     

    — Твої натяки абсолютно безпідставні. По-перше, яка мені вигода з її побоїв? По-друге, я зараз досить-таки зайнятий, і ти розумієш чому. И щ. У нас із МРСР нічого немає.

     

    — Якщо так продовжиться, вона подасть на розлучення. — прошипіла Білорусь, пхаючи брата назад ідучи у бік дверей у залі.

     

    — Вона надто переконана у своїй любові до мене, тому якщо ти не хочеш зробити їй боляче, раджу не розповідати байки, це може розбити їй серце і…

     

    — Не хочу нічого чути!

     

    — Не забудь вибрати напарника на збори!

     

    Наступне, що бачив РФ це те, як ховається Білорусь за дверима швидким кроком прямуючи у бік зупинки.

     

     

     

     

     

     

    ***

     

     

     

     

     

    —Що це сьогодні було? — ставлячи тарілку в шафу з посудом, у пів голосу запитала Україна, перекриваючи кран, аби не витекло багато води — чому ти так поводився на зборах?

     

    РФ лише зітхнув. Розмови його так стомлювали. Ці жінки… Чи можуть вони хоч раз помовчати?

     

    — Мила, не сприймай серйозно все те, що тобі каже Білорусь, у неї параноя, схоже.

     

    Спокійно відповів хлопець, продовжуючи попивати чай і читати принесені листоношою нещодавно газети.

     

    — Чому ти відмовляєшся випускати людей? Якщо буде як ти написав у своєму новому указі, то люди почнуть гинути через злидні і голод.

     

    — Але не всі ж таки помруть, тим більше люди твоєї країни вже звикли до такого.

     

    Україна здригнулася з усієї сили кидаючи у бік РФ нещодавно взятий до рук рушник.

     

    — Прошу тебе не говори про них так, так, так… — слів не було, точніше дівчина не могла їх підібрати — зневажливо.

     

    — Україна ти створюєш новий конфлікт, давай не будем сваритися і ти визнаєш, що варіант який запропонував я, був єдиним вірним. Багато людей, які б виїхали з Радянського Союзу, просто б не повернулися, розумієш?

     

    —А знаєш чому? — роблячи невелику паузу, поставила питання в порожнечу республіка. — Та тому що там жити краще й…

     

    — Не хочу нічого слухати.

     

    УРСР нахабно перебили. Росія, недопивши, чай піднявся зі столу паралельно з цим накидаючи куртку після прямуючи у бік дверей.

     

    — Що ти робиш?

     

    — Ти розлютила мене Україна, я хочу побути наодинці. Подай мені шапку — явно натякаючи на свою невід’ємну частину гардеробу, попросив РФ. Україна тільки з досадою слухняно зробила наказане.

     

    — Передавай МРСР привіт.

     

    Двері зачинилися, після чого дівчина трохи посміхнулася.

     

    Україна швидким кроком підійшла до невеликого телефону на столі кухні і, набравши знайомий номер, почала слухати гудки по той бік трубки.

     

    — Ало, БРСР слухає — у спокійній манері відповіла подруга чекаючи людина з того боку представиться.

     

    —Це Україна.

     

    — Привіт привіт. Щось трапилося?

     

    — Так, ти вже вибрала собі в партнера країну, яка піде завтра з тобою на збори?

     

    Мовчання довго не тривало.

     

    — Весь цей час це був Казахстан, тому останні три роки я його навіть не просила він знає, що йде як мій напарник, а що?

     

    Дівчина сумно зітхнула, накручуючи собі на палець провід, що з’єднує телефон і трубку.

     

    — Просто я хотіла попросити тебе взяти мене…

     

    — Хочеш подивитися на Канаду?

     

    Україні навіть здалося, що ім’я Канада вона мало не заспівала. Це змусило її посміхнутися та видати тихий сміх.

     

    — Не гони, просто хочу розвіятися і переконати Росію схилитися до моєї ідеї із заробітком. — Україна зітхнула чекаючи на відповідь подруги на лінії.

     

    — Та гаразд, мені не важлива твоя причина. Просто, можеш до мене сьогодні зайти, я тобі форму віддам.

     

    — Форму?

     

    — Так, РРФСР любить коли ми, виглядає однаково.чніть писати…

     

    0 Коментарів

    Note