Початок кінця

Крики, кров і спалахи світла. Це все закінчилося в одну мить. Гаррі лежав мертвий, над ним плакала Джіні. Рон і майже вся його родина також були мертві. Невіла, Луну і ще багатьох професорів і учнів Гогвортсу спіткала така сама доля. Герміона одна з небагатьох залишилась у живих. Волдеморт також був мертвий, його вбила Герміона, одразу після того, як він вбив Гаррі. Смертежери втікали, але не було від кого, всі хто вижили оплакували трупи і допомагали пораненим. Тепер у Герміони не залишилось нікого рідного, окрім Джіні, Джорджа і Персі(хоча Герміона з ним майже не розмовляла, але все ж він був Візлі). Її батьки також були мертві, їх вистежили і вбили.  Дівчина відчувала, як по її обличчі текли ріками сльози змішуючись із кров’ю.                                                                                                                                                                                               Герміона побігла до Чорного Озера, захотівши трохи побути на самоті. У неї з’явилися думки про самогубство і вона почала шукати щось для цього. Але швидко зупинилася і їй стало огидно від самої себе. Пам’ятай, Грейнджер, ти Грифіндорка!- подумала Гермі- до того ж ,як будуть любі Візлі без мене і що вони думатимуть…Витягаючи руку із своєї бездонної сумочки з бісеру, Герміонина рука натрапила на щось інше окрім книжок, одягу, ліків і гелеонів. Воно гладке і холодне. Дівчина вятягнула цю річ і це був маховик часу. Чи може він чимось допомогти?- запитала сама себе Грейнджер- може повернутися на декілька годин назад і застерегти тих, що зараз мертві? Подорожі у минуле дуже небезпечні- згадала слова пр. МакГонегл Герміона. Якби ж він міг відправляти на декілька років у минуле- продовжувала роздумувати ґрифіндорка- то я б могла повернутись на 4 або 5 курс і виправити помилки, яких ми тоді припустили. Але він не подорожує настільки далеко в часі цим все сказано. Навіть, якби міг, ти б не наважилась- сказав їй внутрішній голос. Це тільки підлило масла у вогонь. Герміона була дуже виснажена і засмучена. Вона почала втрачати самовладання. Її руки почали трястися і вона зі всієї сили вчепилася у маховик, що аж пальці побіліли. І тут почувся тріск. Маховик часу зламався навпіл. Гострі усколки від пристрою врізалися у Герміонину плоть на руках. Кров почала стікати, заливаючи весь її одяг, який і так був просякнутий кров’ю. Герміона подумала, що це кінець подивившись на декілька усколків, котрі глибоко порізали її вени. Це було останнє, що пам’ятала дівчина перед тим, як зануритись в темряву.