Зустріч у Барлозі

   У будинку Візлі з чудовою назвою «Барліг» завжди було багато людей. Драко трохи налякано проходив слідом за Герміоною, яка в цій купі почувала себе цілком комфортно. 

— Міоно! — на дівчину налетіла її руда подруга. За Джиневрою раптом з’явився і друг самого Мелфоя. 

— Забіні? — здивувався блондин. Однокласник аж ніяк не вписувався сюди.

— Мелфой? — ще більше здивувався темношкірий. А потім розсміявся. — О’кей, де б ще зустрілися два слизеринці, як не у грифіндорців Візлі. Якщо чесно, снилась мені наша зустріч, тільки там ти був у вигляді Ласки, що ховається за спідницею міс Зазнайки. 

— Блейзе, — промовила Джіні.

— Так, серце моє? Допомогти твоєму батьку в гаражі?

— Все то ти знаєш. Так. І Драко бери.

Але зробити це не вдалося. Ледве хлопці хотіли вийти, потрапили на очі Моллі Візлі, господині цього будинку і вечора.

— Блейзі, дорогий, ти привів друга? — добра жінка розвела руки в сторони. Мелфой пхиркнув, але, на диво, двометровий Забіні м’яко посміхнувся і занурився в обійми низенької пані. 

— Ні, місіс Візлі, ми з Драко спілкуємось, звісно, але прийшов він не зі мною, — хитро підморгнув мулат.

— Невже? Зачекай, тобто.. — тут вона нарешті помітила Грейнджер. — Герміоно! Красуня наша, ти повернулася. Ще й не одна. Мила, не зникай більше, будь ласка, ми дуже переживали. Джіні передавала твоє бажання розірвати зв’язки з магічним світом, але, сподіваюсь, ти переглянула своє рішення. 

На очах грифіндорки виступили сльози. Як же вона сумувала за цим будинком і людьми.

— Місіс Візлі, вибачте, мені треба було розібратися в собі.

— Коли це я для тебе була місіс? Зовсім забула все. Ну нічого, наздоженемо пропущене, вірно?

— Звісно, Молі. Я вчинила нахабно, запросивши Драко до Вас, хоча сама давно не приходила, вибачте. Дякуючи вам, завжди відчуваю це місце домом. Та я і є вдома…

— Не одна ти, Герміоно. Рада бачити, — тільки аристократична витримка дозволила Драко озирнутися і не здійняти чарівну паличку. Жінка, що говорила, була неймовірно схожою на мертву Белатрису, що лягла якраз від руки господині Барлогу. Бела довго переслідувала племінника у нічних жахах, де катувала його Герміону у власному будинку Мелфоя.

— Драко, правильно? Гаррі розповідав про тебе. Бачу, моя схожість з Белою і тут грає велику роль. Андромеда Тонкс, в дівоцтві, як відомо, Блек. Ну привіт, племіннику. 

   Здивовано Мелфой поцілував руку сестрі мами, про яку чув лише кілька разів, не дуже позитивні коментарі батька. Котрі заключались у «Любителька бруднокровок», «Мати напівкровки від маґла» і те, що в її дочки були якісь дивні сили.

— А це мій внук, Тедді. Привітайся, сонечку.

Тільки зараз блондин побачив трьохрічного хлопчика, що ніяково дивився на нього. Його волосся стало білим! Як у самого Драко. Очевидно, його мама була метаморфом, ось про які сили казав Луціус. Передала Німфадора це вміння і своїх дитині. Ну, слава Мерліну, хоч не в батька вдався.

— Гермі! — вигукнула дитина і побігла до хрещеної. 

— Зірочко, привіт.

— Чому тебе так довго не було? Я сумував, а ти не приходила.

— Я… — дівчина знітилася, не могла знайти слів.

— Вона допомагала мені. Справа в тому, що я загубився у темряві, а Герміона показала правильний шлях. І ось ми тут. Давай знайомитись, я Драко. Твій двоюрідний дядько, хоча ніколи й не думав що скажу це, — аристократ присів навколішки біля хлопчика. Грейнджер дуже вдячно глянула на Мелфоя.

У неї ледь не забракло дихання від розчулення. Це був навіть не натяк на її повернення в магічний світ. Це була подяка за його порятунок від Темного лорда. 

 Тедді з усією дитячою серйозністю вислухав дорослого, перевів погляд на Герміону і його очі стали карими.

— Мерліне, не знаю, чи подобається мені це. Едварде, ти знаєш, що тепер схожий на сина Мелфоя і нашої Герміони? — почулось з боку дверей. 

Там стояв Рональд Візлі, разом з кимось. Не було б нічого дивного, але його дівчина…. 

Десь захихотів Блейз. 

Колишнього воротаря грифіндорської команди з квідичу ніжно тримала за руку слизеринська Снігова королева — Дафна Грінграс.

Гаррі подивився на те, як троє «змій» шоковано дивляться один на одного і тихесенько вийшов надвір. За допомогою чарівного дзеркала зв’язався зі своєю коханою. 

— Люба, я так думаю, що на наступну зустріч вже можу привести тебе, ти не будеш великим шоком для них. Не повіриш, хто прийшов! — Поттер сів на сходи і розповідав кого побачив дівчині, яка добре знала всіх сьогодні присутніх. Пенсі Паркінсон дивилась на Гаррі через дзеркало і тепло посміхалась коханому.