Оповідь про те, як загинають Слова.

“Тік-так”, годинник пробиває дванадцяту.

Дазай хмуриться, переводе втомлений погляд на годинник і зводить брови на переносицю, бо розуміє скільки часу тут протаранив, але все ніяк звести кінцівки власної праці не може, від того і сумно стається. Приречено зітхаючи, підіймає голову і щуриться, дивиться у стеклянні (поки що бездушні) очі скульптурі, намагаючись розгледіти цей Бог знає що – чи може як завершити, чи може що у нього у цих очах відображується, а може взагалі нічого розгледіти і не намагався. Але зовсім нічого не побачивши (навіть небачення), здається, тож вимученими очами через працю без сну, переводить погляд на Біблію. Його заказ.

Почалася ця історія з одного щоденнику. Було дивно те, що цей щоденник зовсім не був мокрим у святій воді (люди вирішили міркувати, що це Божа рука захистила його), хоча і був знайдений на церковній службі після Хрещення, десь 20 січня якщо зовсім точно зі слів батька божого. Знахідка була виявлена приблизно рік тому і не дивлячись на його маленький рік — вже стала однією з священних святинь церкви, хоча, якщо чесно, скульптор не зовсім розумів: як священим предметом може бути щоденник самогубця? Щоденник цей звався “Біблія Смерті: 7 заповідей похорону подоби людської”.

— До біса,

якби сквернословно у церкві це не лунало і якби йому не забороняли торкатись священого – людська грішна допитливість все ж була вища, а може втома і бажання вигледіти очі вже у самій Біблії.

“Передмова… 06.01.Буття”

Чесно кажучи, Осаму сподівався побачити там якийсь психоделічний жах та ті самі фотографії самогубця крооов, кішкииии, смеерть та все все у такому дусі уууу страховиськааа, але виявив лише дуже акуратний почерк з безліччю завітушек, тому ізрядно здивувався. Просто звичайний папір з звичайним росчерком. Хіба що його листи виглядали так, ніби вже побували у воді. І не після Хрещення і явно не одноразово, судячи з зовнішнього вигляду.

Передмова. 06.01.Буття

“Спочатку було Слово. І Слово було Бог”.
На початку Я створив Невимовне Слово – останнім я створю Біблію. //Хоча, чи може Біблія з грішного бути, якщо це Біблія грішного?
Вода моя була повна та була занадто заповнена красотами Людського і міжріччями мій хвіст речами невимовними кружляв по воді. І вимовив Я “Хай зникне світло“. І зникло світло зі словом, і добре було. На душі добре було. Душа затемнила, я від міжріччя речей визволився, і добре воно було.
І побачив Ти відсутність світла, чи добре воно – тобі визначити.

І добре мені було.
?

Записка. Перша частина шостої заповіді. 07.01.буття

“І Бог на свій образ людину створив, на образ Божий він її створив, як чоловіка і жінку їх”.

І сказав Я “Створю нелюдину за відсутнім образом Нашим, за карикатурою Слова, і хай панують над Почуттями, і над Тілом, і над Цінним, і над усею Душою, що душить по землі і.. /запис обривається, клякса/

Заповідь перша. 08.01.буття

“Не хвилюйся – пий хвилі Води священної.”

А земля була пуста, порожня, і Вода була на Тверді, і я Ширяв піснями Невимовних слів.
І поблагословило мене Невимовне Слово, і сказав Я до них: “Хай пропустяться дим та спалахи свічок крізь серце Своє, проводи похорони над Ним та сповідуйся над Ним і обітницю власному Богу складай шепітом на могилі душі – і не кричи, і не співай, і кричи тишою, і кричи мовчанням у церкві упокоїтись щоб. І Кров на губах не змивай від Слова – омивай їми вогонь, хай притупиться Біль воском і хай намалююються кров’ю вітражи Господу власному.

І Змивай.
.?”

Заповідь друга. 10.01.буття

“Не спалюй – спалюй океану Подобу”.

І сказав Я: “Нехай не станеться твердь посеред води, нехай вона не відокреме границю поміж Мною та Слова Землею”. І я твердь не учинив, і розмив границі берегу поміж водою, що під твердю вона, і над водою, що над твердю вона. І сталося так. І непобачив Я що добре воно було.
І поблагословив мене Образ Неіснуючий, і сказав Я до нього: “Хай забудуться спалахи Минулі, хай забудуться свічки прогорілі – і намалюються ластовиння на тілі своєму, доти над Тобою Вогонь священий Потім не вчинить Суд, доки за Тобою Потім інквізиція не намалюється. І чекай поки Кров твоя обітницю омиє Бога твого, і коли вона від неї прийме запрошення на церковний Хор співати з Господом.

І Спалюй
.”

Заповідь третя. 12.01.буття.
“Не ходи – ходи до могили Душі”

І не був вечір, і не був ранок – був день третій.  І сказав Я: “Нехай зникнуть світила на душі небесній для відділення Годинників, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками.
І нехай вони стануть на душі небесній світилами, щоб світити над Похоронами”. І сталося так.
І поблагословив мене Час Відсутній, і сказав Я до нього: “Нехай Час сіллю розпливеться у воді міжречей у міжріччя Моїх, хай осяде на неосяжне дно та у безодні небесній зникне, хай стане у тій безодні відсутніми Хмарами та запливуть вони у відсутність. І у тьмарі відсутності Днів там осяде нехвилюємий спокій і нехай ходять там не стрілки годинника, а Невимовні Слова Божі.

І Ходи.

.”

Заповідь четверта. ??.??.Буття
“Не здувай – здувай сторінки Душі Біблії”.

І сказав Я: “Нехай вітра винищать дрібні Слова, і Душу живу, і Образ, що літає над землею під небесною твердю, що написано на сторінках життя”.
І винищив Я Слова великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всякий Образ крилатий за родом її. І Я побачив, що добре воно.
І поблагословила мене Душа Неіснуюча, і сказав Я до неї: “Нехай янголи на вітрах грішну частину Душі знесуть, хай вітер сторінки Біблії зірве моєї, хай очистить від усілякої живої істоти Прокляті Слова мої і їх більше не наповнить Священа Вода, бо грішному існувати не пристало, а очищення нехай розіллється зникненням у Безодні неіснуючої Душі моєї. І лети над землею, благослови та знеси усіх інших Слів грішних промовлених у межах Церкви.

І Здувай.
.”
Заповідь п’ята. ??.??.Буття.
“Не витирай сльози – витирай ідею власну”.

І не був вечір, і не був ранок – був день п’ятий.
І сказав Я: “Нехай похороне земля Неіснуючий Образ за родом її, Невимовне Слово і Час Відсутній, і Душу Неіснуючу за родом її”. І сталося так.
І захоронив Я Неіснуючий Образ за родом її, і Душу Неіснуючу за родом її, і весь Час Відсутній і Невимовне Слово за родом його. І бачив Я, що добре воно.
І поблагословила мене Свята Інквізиція, і сказав я до неї: “Нехай запалають росчерком різким, поміж точок відрізки і запалають сузір’я ластовинь, і зникне Світло, і Змиється, і Спалюється, і Ходиться, і Здувається все Моє, хай зникне у небуття, у безодні хвиль небесних, у минулих спалахах, у захоронениї могилах, у вітрах янголів, у зтиранні того, що було мило. Хай зникнеться це все, хай зникне Подоба Моя, хай Плазуюче і Плавуюче зірве все, хай Земне та Неземне витреться

І Витирай.
!”
Записка. Друга частина шостої заповіді. ??.??.Небуття
і над усім мертвим, що гніє у священній землі”.

І поблагословило мене і Невимовне Слово, і Образ Неіснуючий, і Час Відсутній, і Душа Неіснуюча, і сказав Я до них: “Загинайте й загнівайте, і наповнюйте землю трупами власними, святите її, і пануйте над Словом, і над Образом, і над Часом, і над Душею, і над Світлом, і над кожним плазуючим на землі!”.
І сказав Я: “Оце дав Я вам усі Бажання, що розсівають насіння, що на всій землі, і кожне Слово, що на ньому плід Душевний, що воно розсіває насіння, — нехай буде на похорони це вам!
І земній усій Подобі і всьому Гріху небесному, і кожному Спогаду, що плазує по землі, що Час в ньому живий, — уся зелень яринна на похорони для них”. І сталося так.
І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно! І не був вечір, і не був ранок, – день невідомий.

І Хорони.
!”
Молитва. 18.01. Небуття.
Не хвилюйся – пий хвилі Води священної.
Не спалюй – спалюй океану Подобу.
Не ходи – ходи до могили Душі.
Не здувай – здувай сторінки Душі Біблії.
Не витирай сльози – витирай ідею власну.
І душу Нелюдську на Хрещенні поблагослови.
Кровотеча, нажаль, усіє Богині Руки.
На Ваш монумент квіти Крові кладу і літери чешуї хвосту як підношення, і власні рани похрещу, вдихаючи туди запах свічок надії та свободи святу воду, і невимовні слова запишу, бо це остання молитва до Вічності, хай довічна вірність буде останнім вам подарунком.
.
Хрещення. 19.01.Потоп.
Амінь.

…

“Тік-так”, годинник пробиває колискову для померлих слів.

Руки Осаму завершують нерукотворне – останній пейзаж нелюдяного створеного лише з цегли та однієї істоти, що створила Невимовні Слова у вічному диму папіроси та церковних свічок. З останнім штрихом, він підіймає очі на скульптуру, від скляного погляду якої стається моторошно, але він свої очі не відводить і не зажмурюється – навпаки, підводиться трохи ближче, придивляється до зіниць хлопчика, зіниці, які забули як полум’яно у лазурі, як дні тихі, всі гріхи їх – всі вірші.

Це скульптура з цегли, де на хресті сирену спалює інквізиція, проте зовсім не святим вогнем, а святою водою, тому це скоріш майбутній фонтанчик, у якому він буде навіки захлинатися у суму, аніж скульптура. Скульптура, де вечір буде подовжувати тінь, де безнадійні будуть шукати слів.

Дазай зовсім близько підводить обличчя до, на диво, крижаної цегли скульптури (хоча у церкві було скоріш спекотно) та вдивляється у обличчя одного хлопчика, що збирав зірки Вічності. І так само будуть таяти у ньому і Луни, зустрілих скульптурі у межах церкви, і таяти сніг, коли пробіжить цей молодий, огидний вік.

— Амінь.

Upd авторки: // Почну з того що це моя перша робота, перепрошую за помилки і буду вельми вдячна за відгуки або конструктивну критику. Також вибачаюся за помилки у мові та у самій роботі, бо лише після початку війни відмовилася від росифікацію, а сама я з Донбасу, тому все моє життя спілкувалась та листувалася виключно українською.

Але давайте спишемо суржик на особливість персонажу, бо Федір так-то сирена, а значить він міг мандрувати поміж країнами, через що і створився такий діалект.

Я не знаю наскільки це було зрозуміло, але на останній молитві дев’ятнадцятого числа Федір і втопився, але завершення молитви припадає як раз на Хрещення. Федір тут сирена, доречі, через це і помітка міфічних істот.

Далі заповідей всього сім, хоча і перераховані шість. Сьома заповідь – якраз ось ця молитва, щось на зразок “Об’єднай ці заповіді та відрекайся від життя, відпочинь”, хоча офіційно і ні.

Дякую за увагу!