Червоний код

рекомендую слухати ці пісні під час читання <3

• Melovin – Ти
• Антитіла – TDME
• Океан Ельзи – На лінії вогню

Вихідні. Ашідо написала подрузі. 

–  ,,Чекаю тебе в парку біля академії в 14:00.”

 – ,,Окей, скоро буду)”

Глянувши на себе в зеркало, вона посміхнулась. На неї дивилаьсь дівчина з двома низькими хвостиками, що вже звично для всіх, а на голові  окуляри. Меріл була одягнена у білу сукню, трохи вищу колін та біло-блакитну рубашку в клітинку. Юна героїня взяла маленький рюкзак та пішла до дверей. Взуваючи білі кросівки на платформі, до неї виглянула мама. 

 – Ти куди? – Мітсукі схрестила руки на грудях, роблячи серйозну гримасу. 

 – Гуляти з Ашідо та ще кількома друзями. – Вона крутилась біля дзеркала, поправляючи сукню. 

 – Це та дівчинка з академії?

 – Так. 

 – Може Катсукі візьмеш? Здається ви в одній компанії. 

 – Код червоний*. – Дівчина тихо прошепотіла матері два слова. Вона здивовано відкрила очі, а через секунду на лиці з’явилася посмішка. 

 – Тоді ти там обережно, а то сама знаєш, які хлопці бувають. 

 – Так, не хвилюйся, ти ж знаєш, мою причуду. – Вона посміялась згадуючи, як 14-ти літній Катсукі полетів в стінку. 13:57. Меріл стояла біля входу до парку. Дивлячись у камеру телефону, дівчина поправляла волосся, яке трохи плуталось через легенький вітерець.

 – Бакуго! Привіт. – за спиною почулись кроки та голос хлопця. Виглядав він класно: сіра футболка, червоно-чорна рубашка в клітинку, чорні штани та конверси. Парубок повільно підходив, знімаючи навушники. 

 – Кірішима. – Вона посміхнулась, махаючи йому рукою та натягнула рубашку з ліктів на плечі. – Не називай мене Бакуго, краще по імені. – На його щоках показався рум‘янець. 

 – З часом, можливо, але зараз трохи ніяково. – Він натягнуто посміявся, а Мері вирішила, ще сильніше збентежити його. 

 – Ну чого тобі, Ейджиро, називати одне одного по фамілії тупо, чому ми не можемо спокійно називати одне одного по імені, як це роблять інші? – Лице хлопця стало подібне кольору його волосся. Кірішима обережно підняв погляд, дивлячись на неї, нарешті, парубок помітив, як вона була одягненна. На лиці попливла посмішка. 

 – Гаразд, але не в класі і не при Бакуго. До речі, тобі дуже йде ця сукня. – Він посміявся приходячи в норму, настала черга Меріл червоніти від неочікуваного компліменту. Прочекавши кілька хвилин, молоді герої побачили два силуета, що повільно йшли та про щось активно говорили.

 – Серо, Міна! – Блондинка махала рукою, а Пінкі вже нацибнула на неї, ще трішки і вони б повалились на асфальт. 

 – Ашідо, куди ми підемо? – Вона поклала полець до підборяддя. 

 – Пропоную до водопада, там гарно і можна буде ноги помочити. – Міна йшла попереду, вона теж була в сукні, але в рожевій, точніше, світло-світло рожевій, яка їй дуже пасувала. Ханта про щось говорив з Ейджиро, а Меріл вислуховувала шалені ідеї подруги. Через пів години вони були біля водопаду.

 – Вау, як тут гарно. – Блондинка хотіла підбігти, але хтось схопив її за руку. 

 – Меріл, обережно, ще впадеш, а потім Катсукі вб‘є нас за те, що його дорога сестра захворіла. – Кірішима продовжував тримати її за руку доки вони дивились на водопад. Було до чортиків гарно, місцевість якось сама по собі набула романтичної атмосфери, а звуки природи тільки додавали безтурботного настрою. 

 – Пробач, Ейджиро. – Вона ніяково посміхнулась.  

 – Уууу – Почулось від Міни. – Ви коли почали одне одного по імені звати?

 – Я тебе теж так називаю, Ашідо – Вона цокнула та хитро глянула на Серо, підморгуючи йому. Видно, новий шип вже з‘явився. Весь день вони провели біля води, грали у правду чи дію та ще у всяку фігню. Вже був вечір, але на вулиці так само було тепло. 

 – Пішли ноги помочим. – Сказала Міна знімаючи кросівки. Меріл повторила її дії та зайшла у теплу воду, вітер розвіював волосся, окуляри на голові не витримали та впали вниз, розбиваючись об каміння. Була десь хвилина тиші, а потім Ашідо вибухнула від сміху. Меріл дивилась в одну точку з лицем типу «Та за шо».

 – Бережись! – Ашідо почала бризгатись водою. Тим часом хлопці сиділи на березі та обговорювали останнє тренування. Через секунду почувся голосний звук. Дівчата впали у воду, поки бризгались. По парку пронісся сміх, блондинка вже й забула про зламані окуляри. 

 – А я казав вам! – Кірішима підійшов до дівчат та допоміг піднятись, доки Серо валявся на землі, заливаючись сміхом. 

 – Ашідо, я тебе колись приб‘ю. – Звісно вона не злилась, а робила вигляд, але сміх її видав. Останнє що вона хотіла – це промокнути, було легше тільки через те, що на вулиці було тепло. 

 – Знімай рубашку.

 – Ейджиро, а ти до біса сходити не хочеш? – Дівчина вже задумалась над тим, щоб дати йому по шиї. Він посміявся та почав виправдуватись. 

 – Ти не так зрозуміла, я тобі свою рубашку дам, бо заболієш, а получати ми будемо. – Дівчина почервоніла, але наділа річь, яку дав Кірішима. Цей колір можна було побачити повсюди, де був Ейджиро. Волосся, очі, геройський костюм, браслет з мерчом улюбленого про-героя, він був всюди. 

 – Купаєтесь і без мене? – Обернувшись вони побачили Денкі. Він повільно підходив до компанії. 

 – Ти вроді мав сьогодні з нами бути. – Сказав Серо, обдивляючись друга з ніг до голови. 

 – Сорян, батьки запрягли за сестрою подивитись. Тепір я весь ваший. – Він розкинув руки, всі засміялись. Вечір досі був теплим, як і вода. Камінарі одразу подіг туди, доки вони сиділи на березі та відігрівались.

 – До речі, що там Джиро, ти з почуттями ще не розібрався? – Міна влаштувала йому допит. Хто б сумнівався, ця рожева героїня обожнювала тему кохання, чорт, таке почуття, що вона ходячий купідон, ось візьме стрілу і як зарядить в тебе, що зразу закахоєшся в того, з ким вона тебе шиперить. Не дівчина, а ще одна ходяча проблема, але більш приємна, весела та мила. 

 – Це не так легко! Тобто вона класна, гарна, але я не знаю… – Він повністю заховався у воді. Спілкування з нею в нього не пішло з самого початку, хлопець обрав не найкращий метод для знайомства, за що получив навушником по лобі, але за місяць він все таки зміг трішки підійти до неї і вона, навіть, не так сильно б‘є його. 

 – Ашідо, а тобі хтось подобається? – Меріл ніколи не цікавилась цим, по зрозумілим причинам, але зараз ніхто не буде заважати. Вона постійно задавала собі питання: хто ж міг запасти в душу цій яскравій дівчині?

 – Є дехто, будемо на одинці все розповім. – Вона підморгнула подрузі, а хлопці розчаровано зітхнули, тому що слухати дівчачі розмови, їх улюблена справа.

 – А ти? 

 – Я? – Меріл замислилась. Серо здавався їй гарним та весели, але вона бачила його як товариша, а не хлопця. Денкі точно ні, по-перше, йому схоже подобається Джиро, по-друге, він туповатий ще й на збочинця схожий, тому що водиться з Мінетою. Ізуку просто друг дитинства. Ще вона потоваришувала з Токоямою та Іідою. Токояма просто товариш по захопленням, вони разом можуть викликати духів на тренуваннях. Ііда, а що Ііда? Його це не цікавить, а він не цікавить її. Тут вона швидко почервоніла, згадавши про останнього хлопця. Ейджиро, він був дбайливим, веселим, їх погляди на навчання та життя співпадали. Зовнішність хлопця завжди здавалась Меріл цікавою, червоні очі, шрам на одному з них, що так і вабив доторкнутись до нього; зуби, ніби в акули, а особливо вона обожнювала його волосся. Один раз дівчина бачила хлопця без укладки, виглядав він доволі симпатично. Недавно взагалі заговорив про undercut, Меріл тільки й чекає, коли він це зробить. А причуда? Вона захищає його та інших від любого нападу, взагалі захисні причуди дуже вабили дівчину.

 – Я не думаю, що є щось таке. – Вона збрехала, сама не до кінця розуміла, що відчувала. Можливо вона просто захоплювалась ним, як героєм? Почулись дивні смішки.

 – А ви? Я впевненна, що вам хтось подобається. Тільки ось про Денкі ми знаємо, а про вас двох ні. – Парубки затихли, нервово переглядаючись. 

 – Можливо і є одна дівчина. – Почав Серо. Ашідо ,як завжди, почала із зацікавленістю розпитувати про неї та крутитись біля нього. Він тільки червонів та відговарювався, доки Камінарі вже виходив з води, наступаючи на колючу траву, погода була така, ніби це не осінь, а літо. 

 – А ти що про це все думаєш? – Кірішима подивився на небо, де вже було багато зірок. 

 – Думаю, в мене є симпатія до однієї дівчини, але з признанням я не буду поспішати, хочу більше про неї дізнатись. – Здається, що зараз між ними була напружена атмосфера, але, на щастя, Ашідо розрядила обстановку, як завжди. 

 – Сьогодні справді гарна ніч, я рада, що ми вибрались погуляти. – В наступну мить Мері весіла на шиї дівчини. Пінкі тільки обережно гладила її волосся. 

 – Знали б ви, скільки я не гуляла нормально. Кожен раз одне й те саме «Вони тобі не рівня», «Немає тобі чого з ними водитись» або просто «ні».

 – Якщо він знову буде проти, то я прийду до тебе додому і вмажу йому. – Міна обожнювала жартувати на цю тему, хоча вона справді була готова вмазати Катсукі. – Пропоную по домам, бо завтра не прокинемось. – Всі були згідні і під тихі звуки природи та міста компанія спокійно йшла додому. Денкі повезло, він жив не дуже далеко від парку, тому більш за все був вже вдома. Міна і Ейджиро жили блище до центру, а Серо з Меріл на околиці міста, де до речі і була Академія.

Код червоний* – код про який Меріл говорила в столовій.