Глава 2 Латте для естетів
від Пан Андрій*клац*
Фууух, нарешті, я в класі. Дзвінок продзвенів кілька хвилин тому, але вчитель ще не прийшов, так що формально я не спізнився.
Мої щоки з вухами були трохи червоними через біг… і не тільки. От би навчиться відключати встид або хоча б викликати навмисно.
Трохи поозиравшись я зрозумів, що місце попереду, де я зазвичай сиджу, зайняте. Попри те, що кожен наступний урок проходить в іншому кабінеті, всі вже приблизно вибрали свої місця. Але все ще є бунтарі, що виборюють інші місця. Ось вона, хижа сторона, вільного вибору парт – кривава боротьба за місце під вікном!
Я запустив погляд блукати класом і рушив разом з ним. Сонце яскраво намагалося висвітлити кожну тінь, створюючи пообідню сонність. Я проходив повз ряди учнів, що клювали носом або весело шуміли між собою.
Зрештою довелося вміститься на задній парті другого ряду від вікна, прямо поруч з найтеплішою і найжорстокішою “Королівською партою головного героя”.
Та сама легендарна парта за якою сидить кожен другий головний герой у підліткових історіях. До речі, хлопець, що її захопив дуже методично, приходить на уроки одним з перших із самого початку навчання. Він переможець у цій партійній війні.
-Хех хех, добрий день.
Двері в клас відчинилися і з’явився вчитель, теж з червоним обличчям і пітним лобом. Він як завжди був у поношеному лабораторному халаті, окулярах і зі своїм довгим кінським хвостом, з запущеного каштанового волосся. Цей хвіст, між іншим, зміївся, левітував, а іноді навіть кидався на людей як справжня змія. “Наслідок невдалого експерименту” якось пояснював він.
– Так клас. Сьогодні до нас приєднується новий учень. – сказав містер Тімідас у своїй звичній, скромній манері
Хвиля шепоту, що миттю піднялася, вкотила клас змиваючи сон. Хтось перегнувся через свою одномісну парту, щоб дотягнутися до учня спереду, хтось обернувся. Навіть у частині тих, хто як сидів, так і сидить, проблискувала цікавість в очах. Ця атмосфера огорнула всіх.
Усіх, окрім одного хлопця – генерального секретаря парти, дружнього сусіда та просто учня, чиє ім’я мені невідоме. Цей хлопець ще кілька хвилин тому уважно дивився вперед. Потім відвів очі до стелі, потопаючи у спогадах і, ніби побачив оголену Єврику у ванній, різко просвітлів. Але відразу потім, прошепотів життєве і до того ж зовсім безглузде “Цього не може бути”, і повернувся до початкового стану.
– Вона мала вчитися разом з вами з першого дня, але через обставини її прибуття затрималось. Прошу не дошкуляйте її питаннями надто сильно. – перебив моновиставу, вчитель
Після цих слів він легенько відчинив двері й одразу дистанціювався на десяток кроків.
Через секунду у двері зайшла мініатюрна дівчина. Спокійно і гордо, так що крім звуку ударів підборів об підлогу не було чути нічого іншого. Вона зупинилася біля дошки й обернулася до класу.
Перше що привернуло увагу це зібране у два хвостики, середньої довжини, палахкотяче червоним волосся. Настільки вогняне, що вже ніяк не підходять під слово “руде”.
Друге це ріст – її голова ледве дотягувалась до шкільної дошки. Припускаю десь сто п’ятдесят сантиметрів. Та й зовнішність ідеально підходила під зріст – маленька та тендітна.
Вона вже була у формі академії, що складається з чорної спідниці, піджака такого ж кольору і блузки. Як краватку вона вибрала бант, що нагадує метелика, і на довершення панчохи. Миленько.
– Мене звуть Тайга Калідум, рада знайомству! Тепер ми навчатимемося разом. – Сказала вона і посміхнулася
– Присідай. – обізвався вчитель Тімідас
Вона окинула поглядом клас. Її карі очі відблискували помаранчевим, що надавало погляду схожості з кінчиком полум’я. І коли її очі сягнули мого кінця класу, полум’я в них багаторазово посилилось. Чи не на мене вона дивиться? Я звичайно не вірю в кохання з першого погляду, але все-таки.
– Вчителю, можу я сісти поруч із Хіро? – спитала вона.
Ні, звичайно ж, ні. Але що важливіше, чи є у нас у класі учень з ім’ям Хіро?
– Ви знайомі з Хіро? – Запитав вчитель. Начебто знав власника цього імені.
Я, звичайно, не заперечую, що не запам’ятав усі імена однокласників за перший тиждень. Але точно вже запам’ятав більшу частину. Максиміліана, Луція, Валентина і ще та, з хвостиками … Хіро і всі інші однокласники вибачте.
Я повернув погляд до дошки.
– Хммф, так знайомі. Наші душі пов’язані. – її щоки почервоніли хоч тон і був незадоволеним
І тиша у відповідь. Ні, мабуть, не так. І тільки здивована тиша, з уявним “Еееее?!”, у відповідь. Пов’язані душі? Вони заручилися в юному віці. То хто такий цей Хіро?
Прочухавши поглядом весь клас я знайшов тільки нетямущих нічого однокласників та мого сусіда-дивака котрий згоряв з сорому. Чи потрібно бути прихильником дедукції, щоб здогадатись чому він червоний?
– А ні, я не це мала на увазі! Ми ще не заручені й навіть не зустрічаємось! Я мала на увазі, що наші душі пов’язала доля… а ні, тобто… – вона почала виправдовуватися, а її обличчя стало одного кольору з волоссям. Дуже миле видовище, як на це не дивись. Але що означає “ще” і чи знає про це Хіро?
– Охх Селестус, поступися місцем, будь ласка. – сказав учитель
Він чомусь не виглядав здивованим, а скоріше сумним.
– А, що?
Мене різко відірвали від моїх роздумів, попросивши віддати нове місце. Це і є останнім фактом, що доводить, що підозрюваний і є Хіро. Справа розкрита!
Але поки гриміли фанфари до мене вже на повному ходу, мало не бігла, переведена учениця. З червоним обличчям з якого з секунди на секунду піде пара, вона була схожа на маленький паротяг.
Я різко підвівся з місця, думки все ще крутилися в голові й забирали увагу. І тут я з подивом і маленькою ноткою незручності зрозумів, що зараз мене зіб’є червоний паротяг. Нас буквально розділяла пара міліметрів.
Але далі все сталося в одну мить. Її зіниці різко звузилися, кров відійшла від обличчя і вона неймовірно швидкими рухами змінила траєкторію свого тіла, щоб уникнути зіткнення. Залишаючи за собою гарячий шлейф вона буквально пролетіла повз мене.
Вау, яке ефектне ухилення. Мені здається, я навіть почув кілька захоплених сплесків. Щоправда, через таку швидкість вона зараз з усієї сили вріжеться об стіну.
Я різко обернувся і побачив, що її вже спіймав в обійми, Хіро. Він приготувався наперед?
– Д-дурень! – Знову почервонівши крикнула Тайга і врізала йому так, що той трохи підстрибнув у повітря
Побачивши цю класичну сцену з романів моє серце розділилося. У лівому боці мого душевного рингу, вже зведена в розряд класики, сцена зі збентеженою дівчиною, не зовсім чесною у своїх почуттях. Вона гарна в книгах, але насправді це подвійний удар по почуттях.
І ця чуйна сцена з тріском програє аперкоту від мого співчуття до хлопця що тільки-но отримав добре поставлений удар у ребра… сподіваюся кістки цілі. Деякі речі краще тільки уявляти, хех.
Сівши за вільну парту, що чудом з’явилася з порожнечі, я перевів увагу на урок.
Молодий, втім як і майже вся решта педагогічного складу, вчитель почав вести урок “Магічні і фізичні явища” або скорочено – МІФЯ.
Чесно кажучи мало кому подобається сам урок, хоча багато учениць, і кілька учнів, не проти просто подивитися на вчителя з його чарівним хвостом. Цей “хвіст”, до речі, прямо зараз прикидається хвостом звичайним і спустившись до ніг вчителя, виляє кінчиком.
Якщо ж говорити про саму суть уроку і вмістити все пояснення в кілька параграфів до одного речення – то на цьому уроці ми розглядаємо фізичні й магічні явища для розуміння їх механізму дії та після цього, повторення за допомогою магії.
– Сьогодні ми проходимо тему, “Явище магнетизму у магії блискавок”. Це одне з погано вивчених нині явищ і щоб зрозуміти спочатку краще записати формули…
Але ми всі розуміємо що навіть якщо я і розумію предмет це не зобов’язує мене вчити його? Не збираюсь ставати ні розробником заклинань, ні інженером.
У подібній напівсерйозній атмосфері для мене пройшли всі інші чотири уроки.
А де ж латте?
І знову радий вітати Панів Читачів!)
Спершу
отів би поділитися кавальчиком свого щастя – мій ли
одійський план, по вициганюванню коментарів навдивовиж (сам не очікував) працює! Відкорковуйте шампанське можна святкувати! З таким прогресом можливо і моя давня мрія про створення власної секти не така вже й далека, ю
уууу!
*к
м-к
м*
Так ось, як вам глава? О ні ні, не говоріть – я все одно не почую ваши
по
вальни
відкликів через екран. Краще – заповніть анкетку!)
1. Що вам здалося цікавим і ні в цій главі?
2. … *тут типу пусто але Пан Автор завжди готовий до особисто направлени
повідомлень*
*повітряний цьом*