19.06.2022 — 00:03
від a67d61822da93327f49ca128dab83c84@example.com
Привіт! Це моя перша робота, тому чекаю на конструктивну критику. Маю проблеми з пунктуацією, тому прошу вибачення(((
Одного разу я все таки підійду до тебе. Широко посміхнуся і скажу що твоя дурнувата спідниця з жабами дуже мило на тобі виглядає. Скажу це, і знову почервонію. Буду дивитися тобі в очі, потихеньку стаючи кольору стиглого буряка. Нервово засміюся і запропоную свій піджак, адже ти знову вийшла вночі лише в футболці.
Знову сама гуляєш, п’єш лимонад з кав’ ярні і заїдаєш роліні з найближчого магазину. По шкірі бігають мурашки від холоду, але ти не йдеш додому. Ти насолоджуєшся холодним вогким повітрям, слухаєш звуки автівок і магістралей, дивишся на світло ліхтарів і світлофорів. А я хочу з тобою. Байдуже куди йти і що робити. Хочу бути поруч, і дивитися на тебе. Бачити як ти сором’язливо приймаєш мій піджак і світишся від щастя, адже тобі тепло.
Я бачив тебе кожної п’ятниці о 10 вечора. Відлинював від роботи і прибирання магазину квітів, аби подивитися на тебе.
Мріяв одного разу завершити на пів години раніше і зустрітися з тобою.
Колись я подарую тобі ромашки, адже саме на них ти дивишся, коли проходиш повз магазинчик. А я якраз приходжу на зміну, і знову ненавиджу свій розклад роботи.
Одного разу ти не прийдеш. І я жахливо перелякаюся. Буду постійно думати де ти, і дивитися у вікно, на іншу сторону вулиці. Пройде тиждень. Я вже змирюся що тебе нема. Але двері магазинчику відкриються і ти тихенько зайдеш всередину.
Я не буду готовий до цього. Зовсім не буду готовий. Ти почнеш розглядати ромашки. В дуже не гарному стані. Мені їх треба тобі продати, адже це моє завдання. Проте я не можу. Я йду на склад і вибираю найкращий букет. Я буду неймовірно нервувати, запропоную купити “свіжіших” квітів, а ти здивовано подивишся на мене – червоного як помідор.
Врешті-решт ти підеш з букетом, який купила за пів ціни. Але ти цього вже не дізнаєшся. А у мене будуть проблеми на роботі.
Одного разу я все таки підійду до тебе. І це стане початком найкращого періоду мого життя.
Трагічно, ну кріпись головний герой страждання це не так і погано, бо означає що ти щось відчуваєш і маєш змогу любити.
Але мені здається що ггнутий всього лиш вподобав стан цієї дівчини. Я думаю так либонь тому що він геть її не знає а всього лиш инколи бачить. Тому мені здається що робота непогана але не дала мені того що я
тів.
P.S. вона і не зобов’язана давати мені те що я
тів.
Лю вас з лісисти
боліт Волині. Бережіть себе і Україну в собі.