Смерть це щастя, щастя це смерть

Твір натхненний частково піснею Skillet – Comatose. Тож можете слухати для кращого усвідомлення цього кринжу 

 Щасливе життя. Однієї миті ти стоїш, здавалося б, в кроці від нього, а іншої вже падаєш в провалля відчаю, пустоти та самотності.

 Для Юе Луна все життя було уповільненим падінням у цю прірву. Колись в дитинстві він можливо щось робив щоб зупинитися, але в процесі дорослішання хлопець зрозумів, що самому вибратися неможливо, а на чиюсь допомогу сподіватися марно. Для братів він просто ще один пішак в брудних іграх, а інших людей в житті просто не було. Та все ж була мить, коли здалося, що пустота зникла, і ось він уже йде до свого щастя. Не довга, та все ж була.

 Шотер. Це ім’я завжди відкликається в серці Юе з особливим теплом. Хоч і те знайомство було недовгим, він кожну секунду проведену разом із приємністю. Все ж ніхто до того не викликав у нього таких почуттів, і можливо не буде викликати. Чи це була звичайна прив’язаність, чи щось більше він не розумів, і розуміти не хотів. Прсто хотів знову відчути тепло тих обіймів, після ночі відвертих розмов. Жаль що це протиривало так не довго

 За вікном дощить уже який день підряд. Дивна погода для Америки насправді, швидше типічна для Британії. Хоча Юе Лун настільки втратив дар орієнтації в просторі, і геть не розумів де він, коли він, хто він. Єдине що юнак розуміє це акуратний пакунок, що досі стоїть на кухонному столі. Ця річ така до якої він навіть собі підсвідомо забороняє торкатися. Якби все пішло тієї ночі за його планом він не стояв на столі в цій величезній кухні, а вже був би у Шотера. Але тепер це єдина згадка про нього у цьому ненависному домі. Хоча ні, радше єдина приємна річ у цій золотій клітці.

  Лі Юе Лун виконав своє завдання як і було потрібно, та втратив більше ніж виграв. І тепер кров єдиного щастя була і на його руках. Це було боляче визнавати, та така вже правда, якої б вона не була. Сьогодні хлопець вперше за весь цей час дозволив взяти та розкрити пакунок з кухні. Красивий чорний мисливський ніж, та записка з поясненням чому він так вчинив. Як жаль що ці пояснення більше не потрібні, хіба що він завчить і скаже їх при зустрічі в пеклі. Шотер завжди жартував, що його ніколи не приймуть в рай, та й це не дуже потрібно. Взагалі він вірив в переродження, і говорив що мріє про зустріч з Юе в інших умовах у, наступному житті. Справді дивно що він так це говорив, але як інакше коли за тобою полює мафія. Смерть у кримінальному світі завжди твій партнер у танцях, але настає час коли веде вже вона, а не ти. Юе це знав, і відчував – зараз момент коли його танець переходить у кістляві руки смерті.

 Він не хотів продовжувати жити, спраді для чого коли все падає в прірву зі швидкістю світла. Ось і знадобиться його записка з вибаченнями та поясненнями. Погляд раз у раз падав на той ніж, що готувався на подарунок для Шотера. Руки тремтять, та він все ж тягнеться до нього. З усіх варіантів смерті він вибрав найболючіший. Але все ж це не та біль, яку він відчуватиме, якщо продовжить жити. “Більше я не хочу дихати, якщо його немає” – подумав Юе Лун свою останню думу. І все залилося сліпучим світлом.