2

Дощ періщив безперестанку. Сільві, змокла до нитки не то від дощу, не то від сліз, нарешті змогла сісти в потрібний автобус. Дістатися до роботи вона повинна була лише за хвилин 20, оскільки вони з чоловіком купили собі будиночок на окраїні міста. Комфортний і тихий район так ідеально підходив для того сімейного життя, що малювала у своїй голові жінка.

За кілька місяців до цього вони з чоловіком вирішили змінити обстановку і почати життя по-новому. Лікарі дали надію, що курс лікування цього разу  точно допоможе, тож щоб напевне все вийшло, сім’я купила невеликий котедж за містом і почали влаштовувати своє нове життя. Ще на попередньому місці праці Сільві була однією із топових спеціалістів, тож без проблем майже одразу знайшла хорошу роботу на фірмі містера Лафейсона, що якраз шукав ще одного адвоката.

Здавалося, все йшло за планом і щастя не за горами. На цей раз точно все вийде. Тепер Сільві не навантажувала себе роботою понад норму, більше приділяла часу собі та чоловікові. Давно вони просто не гуляли разом в парку, не обіймалися, дивлячись плаксиву мелодраму чи вечеряли в затишних кафе.

Нове життя було так їй до смаку…Як і її чоловікові. От тільки нову сторінку він вирішив писати вже не з коханою дружиною, а з чужою жінкою.

Серце Сільві вилітало з грудей. Наче щойно хтось взяв і розламав її крихітний світ на шмаття. Познущався і з усмішкою викинув. Чоловік, якого вона любила дужче за все, відвернувся й залишив її саму. Вдарив у найболючішу точку. У той час, коли жінка ненавиділа себе за неможливість подарувати коханому довгоочікуване дитя і боролася із затяжною депресією, її партнер, замість того, аби бути найміцнішою опорою, втішав своє его в чужому ліжку.

Біль тепер не заглушити…

– Ваша зупинка, міс – пролунав голос водія.

…

– Софі, принеси мені документи у справі Браунів, будь ласка. – як завжди серйозний і незворушний Локі сидів за своїм столом і копирсався в горі паперів.

– Містере Лафейсон, ви вже питали у мене за ці документи 5 хвилин тому – а от спокою свого секретаря Локі міг тільки позаздрити, – я вже вам казала, вони у міс Доттір. Вона працювала з ними вчора.

– Так знайди її. Де цю жінку чорти носять ? У нас горить справа, мені теж необхідні ці документи. Брауни скоро приїдуть, що мені накажеш робити ? – Локі не на жарт був сердитим. Коли справа стосувалася роботи, він був більш ніж відповідальним і вимагав це також від своїх працівників.

– Я їй телефонувала, вона вже під’їжджає. Не хвилюйтеся, зробити вам кави?

– Ні,  йди працюй. – зітхнув керівник.

…

Сільві забігла в офіс і одразу зайняла робоче місце, адже точно була переконана, за це запізнення їй зараз влетить. Тут же стала шукати потрібні документи, перевіряти пошту. За пів години зустріч з клієнтами, Сільві стала готуватися.

Не почула, як зі спини вигулькнула тінь пронирливої босової серкретарки.

– Тебе шеф шукає, злий як пес, чекає на документи Браунів. Ти принесла? – ніжним голосочком поцікавилась вона. Очі Сільві наповнилися жахом:

– От же зараза. Папку в машині залишила – жінка була розгромлена. Це точно провал.

– Не проблема, йди і забери, думаю дві хвилини він ще витримає.

– Машина вдома. Я сюди на автобусі їхала. Мені кінець.

– Співчуваю. – Софі жалісно покивала головою і зникла так швидко, як і з’явилася.

…

– Міс Доттір, яка честь бачити вас на робочому місці. – Локі аж встав зі свого столу, аби жінка краще побачила, який він в не собі від злості.

– Пробачте за запізнення, у мене неполадки з транспортом – Сільві навіть не намагалася  заперечувати. На колишній роботі це вона була босом, якого всі побоювалися і нікому не дозволяла розмовляти  з собою таким тоном.

– У вас неполадки з таймінгом, а не транспортом. Гаразд,  я вчергове закрию очі на ваші запізнення, бо мені рекомендували вашу адвокатську майстерність і я вірю, що ці дрібні провини не зможуть затьмарити ваш талант. А зараз мені потрібні документи Браунів, так як вони прийдуть за 20 хвилин. Ви також повинні бути присутні.

– Бачте, яка справа… – жінка знала, це потопить її на самісіньке дно і ніхто її звідси не витягне.

– Ні-ні-ні… Не кажіть нічого такого, через що я б зараз збожеволів. Де папка?!! – ніздрі Локі так роздулися від злості і нерозуміння, що Сільві навіть боялася продовжити

– Пробачте, містер Лафейсон, я усвідомлюю, що провинилася, я забула їх в машині, машина зламалася, потім цей клятий дощ, я ніяк не могла добратися на роботу, моя бабця швидше їздить, аніж цей автобус, пробачте, я… – вона майже благала.

– ПРОБАЧТЕ??? ТА ВИ У СВОЄМУ РОЗУМІ? – Локі вже зійшов на крик. – Ви знаєте, хто такі Брауни? Вони не чекатимуть, доки мої працівники стануть краще ставитися до своїх обов’язків.

– Я розумію вашу реакцію. Це безвідповідально з мого боку. Я все виправлю. Брауни – мої клієнти, я всю ніч працювала з цими документами і  знаю їх напам’ять. Ми проведемо зустріч, пояснимо всі нюанси і запросимо завтра на підпис. Я сама з ними говоритиму. У нас не буде проблем, от побачите.

Локі втупив погляд у підлогу і зціпив зуби. Справа здавалася йому вже провальною.

– Гаразд, ваш косяк – вам виправляти. Будьте готові їх зустріти. І приведіть себе в порядок.

Лише зараз Сільві усвідомила, що після істерики, прогулянки під дощем і штовханини в автобусі виглядає кепсько.