Memento amoris

Memento amoris

Не можу дивитись у твої очі
Бо вони мертві, холодні наче зима.
Ти заморожуєш моє сердце уночі
А потім удень твориш дива.

Мордуєш любов словами
І пошлістю денний світ.
Ти знаєш що є між нами?
Холодної стінки лід.

Чи знаєш що я кохаю?
Безглуздо наче ввісні.
Чи знаєш ти що я маю?
Нічого. Забрав ти все по весні.

Я душу віддала і не турбуюсь
Дивлюсь тобі у вічі і чека
Коли ти сердце моє замордуєш
І посмінешся лагідно. Злегка.

Чекаю вірно, ніжно, погодинно.
Неначе пес хазяїна чека.
І ти прийдеш вночі
Поглянеш ніжно.

І не потягнеться на мить твоя рука
Щоб пригорнути, обійняти ніжно
Як ту дитину мати пригорта.
Та я залишусь і чекати вірно

Я буду до самого вже кінця.
Ти будеш пити і гуляти довго
Прийдеш п‘яний і наче напів босий
Я лиш закрию тихо свої очі.

І тихо прошепчу собі.
«Люблю».
Я нагадаю собі це, чого ж я носа
На вулицю вже місяць не кажу.

Я нагадаю це собі,
Бо це причина, чому з тобою тут
Сиджу вже я, забула друзів
І свою родину, бо ти мене раз в місяць пригорта.

Така любов… Холодна, але вірна.
Бо я ж люблю, не знаю що там ти
Така вона, безглузда, та безмірна.
Чекаю я від тебе доброти…

Та де там! То без сенсу так чекать
І борщ не той, і паста щось перчена
Тобі ніяк не можу я вгадать.
Ти підеш у ночі, до друзів наче.

А я як пес, тебе бду знов чекать.
І прийдеш зранку, п‘яний як мертве тіло.
І з мітками на шиї
І в слідах на всіх холодніїх грудях.

Я посміхнусь, я втратила надію
Я завтра свої речі йду збирать.
Та завтра ти у полум‘ї надії
Мене цілуєш й кажеш що усе

Ти зрозумів і ті солодкі мрії
Нам із тобою янгол принесе.
Я вже не вірю й вірити не можу
Та знов лишаю ту валізу я.

Я залишаюсь й Боже, Боже
Я нагадаю і тобі й мені.
«Люблю». Бо не любить його не можу.
Ти пережити це лиш поможи…

PS: “Memento amoris” – у перекладі з латинської “Згадайте про любов”. Сподіваюсь, що не лише я бачу іронію. Якщо ви зрозуміли – напишіть у коментарях, буду дуже вдячна