“Абонент поза зоною досяжності…”

Робота написана на челендж «соулмейт OR ханахакі» від «Чай і фанфіки»

Хлопець лежав у ванні, допиваючи залишки якогось міцного алкоголю з пляшки. В кімнаті було майже темно через сигаретний дим. На фоні грала музика, яка тільки добивала і так морально пригнічену людину.

Хлопець закашлявся і виплюнув кілька пелюстків блакитного кольору.

“Ну от і почалося, мало колись початися”

Він реагував занадто спокійно, як для людини, що невдовзі задихнеться через розквітаючий гербарій в грудях.

…

Дівчина їхала в автобусі і судорожно дзвонила на той самий номер, але у відповідь чула лише: “Абонент знаходиться поза зоною досяжності. Відправте смс, або зателефонуйте, будьласка пізніше.”

На очах почали виблискувати сльози, і вона вирішила відкласти дзвінки.
Дівчина їхала до нього.

Три тижні тому вони розійшлися через те, що вона мала переїхати до іншого міста з новим хлопцем. І вона переїхала. Тому зараз вона молилася усім богам, щоб встигнути доїхати. Попереду була пробка, тому раніше, ніж за годину будо не реально.

Вчора ввечері вона отримала дивне повідомлення на пошту. Вона передивилась його тільки ввечері, бо не мала звички взагалі перевіряти електронну пошту.

“Привіт. Пишу тобі останній лист. Я починаю відчувати їх, мені стає важче дихати. Не думав що це станеться так швидко. Мені здається, що у мене лишилось не так багато часу. Пробач мені за все і це повідомлення теж. Я просто хотів попрощатися.
Я завжди тебе буду кохати.”

Час відправки 10:18.

Вона подивилась на годинник: 22:50. Дівчина купила білет до рідного міста, швидко зібрала речі і визвала таксі.

Через 10 хвилин вона вже сиділа в салоні зручної авівки. На столі лишилась записка лише з одним словом “Пробач“. Її нинішній хлопець все зрозуміє.

…

Його телефон був вимкнутий майже добу. І вмикати бажання не було. Знову посипляться повідомлення з університету, що йому треба здати борги, або знайомі, які кличуть випити.

Він виліз з ванни і пішов на кухню за новою пляшкою. Він знав, що чим більше в ньому алкоголю, тим менше він відчуває біль від проростаючих крізь нього квітів.

На кухні він знову закашлявся, але на цей раз були вже не пелюстки. Хлопець ледве дійшов до ванни, залишая доріжку блакитних квітів, які з кожною квіткою ставали ще більше.

“От і все.”

Він увімкнув теплу воду, сидячи у ванні і заплющив очі. Він намагався насолоджуватися останніми хвилинами життя. Дихати було все складніше.

…

Їй пощастило, і до міста вони дісталися в два рази швидше, ніж вона думала. Пробка роз’їхалась трохи швидше, ніж передбачалося. Дівчина вийшла на потрібній зупинці і побігла не зважаючи на перехожих і їх здивовані погляди. У під’їзді вона перескакувала через кілька сходинок.

“Тільки встигнути б” – вертілося у неї в голові.

Швидко діставши ключ від квартири, який хлопець попросив залишити у себе, вона відімкнула двері. Усюди були квіти.

“Невже я спізнилась?”

У ванні щось хлюпнуло, і вона миттю кинулась туди…