В лікарні

Лікарня пропахла ліками, гумовими рукавичками, дезінфікуючими засобами і старим папером. Відділення амбулаторії, де Хізер доведеться провести найближчі дві години, було майже порожнім.

– То скільки, кажеш, тобі років? – не відриваючись від написання SMS, поцікавився Дін.

– Таке непристойно питати у дівчат.

Шатенка стояла біля вікна зі знудженим виглядом. Другий поверх.

– А незважаючи на норми пристойності? – Як і раніше сидячи в телефоні, говорив він.

– Достатньо. – Хізер роздивлялася парковку з висоти другого поверху.

Дін підняв голову і кілька секунд невідривно дивився на неї.

– Двадцять. – здалася вона під пильним поглядом Вінчестера.

Будучи задоволеним відповіддю, Дін продовжив залипати в мобільний, а через якийсь час спантеличено почухав брову.

– Щось трапилося? – дівчина помітила дивну поведінку нового знайомого.

Хлопець сховав телефон у кишеню армійської сорочки і квапливо пояснив ситуацію.

– Мій знайомий потрапив у неприємну історію, треба з’їздити розібратися. Будь тут, мені доведеться ненадовго відлучитися. І про всяк випадок запиши мій номер.

Продиктувавши Хізер один зі своїх робочих номерів, мисливець залишив її на самоті у лікарняному коридорі.

*А мені що робити? Нудитися тут дві години?*

***

Ви коли-небудь думали, яке найкраще місце для знайомства? Кафе? Парк? Автозаправка? Урочистий прийом? Пікнік біля озера? А, може, лікарня?

– Одна тут? – молодий хлопець, кроки якого ще три хвилини тому лунали в порожньому коридорі, підійшов до шатенки, котра відверто нудьгувала.

– Ну, ти теж тут, а, значить, ні. – серйозно, і з краплею сарказму відповіла Хізер.

– Я Кріс. – він сів поруч на сходи, що вели в замкнений аварійний коридор.

– Хізер. – назвала вона своє ім’я вона і стала розглядати хлопця. Недбало зачесане на бік платинове, майже біле волосся, трохи засмагла шкіра, сірі очі.

*Третій серцеїд за добу. Оце так щастить*

 Промайнула в голові дівчини відкинута думка. Вона знала, що за гарненьким обличчям ховається цинізм і абсолютна моральна нікчемність. Принцип таких хлопців простий: скористатися й кинути.

– Радий знайомству, Хізер.

Ще одна чарівна посмішка, надіслана їй за сьогодні.

– А мене зараз знудить від цього запаху, – підтримала ущипливою реплікою початок знайомства Сінґер.

Більше за автомобільні затори Хізер ненавиділа лише жахливий лікарняний запах. Такі місця зазвичай пахли для неї смертю.

– Буває і гірший сморід, повір. Наприклад, каналізація. – продовжив безглузду розмову блондин.

– Біля стічної труби посидіти краще. – наполягала на своєму дівчина.

– Не сказав би, якщо порівняти з громадським душем. – раптом видав хлопець.

– Такі речі не порівнюють.

Такий обмін «глибокими знаннями» змусив Хізер усміхнутися. Ситуація була безглуздіше нікуди. Вона з якимось красенем обговорює місця з найбільш неприємним запахом.

Їхній діалог міг продовжуватися далі і, можливо, вони навіть обмінялися б номерами, якби не глухий стук лікарняних дверей, знайомий самовдоволений голос у діалозі з лікарем і кроки, що наближалися.

– Було приємно побалакати, Крісе, але мені пора.

Хізер довелося покинути Кріса і піти до їхнього з Діном умовного місця зустрічі. Біля вікна, в яке вона дивилася дві години тому, стояв і озирався на всі боки хлопець уже в іншій сорочці і з паперами в руках.

– Ось ти де. – помітив дівчину Вінчестер. – Що ж, у мене дві новини. Перша – я знайшов останній ДНК тест Боббі. Друга – він точно збігається з… – він ще раз переглянув результати тесту, які видав йому лікар і закінчив. – твоїм.

Хлопець провернув кисть, показуючи текст. Увагу шатенки привернуло інше: на животі мисливця через сорочку просочилася червона пляма.

– Це кров? – збентежено запитала дівчина.

– Ні, це… – Вінчестер затнувся, помічаючи хвилювання в блакитних очах. – Знаєш, проблема мого приятеля виявилася трохи більшою, ніж здавалося. – З бадьорою усмішкою заявив він, даючи їй зрозуміти, що все добре.

– Може, звернешся до лікаря, поки ми ще в лікарні?

Пропозиція була зроблена після того, як Хізер окинула хлопця поглядом, помічаючи його пом’ятий вигляд, скуйовджене волосся і напружений стан.

– Всього лише невелика подряпина, навіть пластир не знадобиться. Їдьмо. – відмахнувся він.

Знала б вона, що під «невеликою подряпиною» Вінчестер-старший має на увазі три глибокі рани від пазурів місцевої легенди “Росомахи”. Пов’язки вже були накладені, але, схоже, рани невчасно відкрилися і сильно кровоточили, завдаючи нестерпного болю. Мабуть саме через втому та біль Дін не надав значення запаху сірки в коридорі.

***

– Сер, це вона. Вона дочка Боббі Сінгера. – з маніакальним захопленням доповів підданий своєму повелителю.

На тому кінці дроту почувся ковток. Король Пекла допив віскі й поставив склянку на стіл із характерним звуком. У великому порожньому приміщенні в червоно-чорних тонах, що більше нагадувало замок, від голосу короля холола кров.

– Чудово. Передай усім хлопцям. Нехай розважаться.

– Так, сер. – у передчутті облизнувся демон.

Поклавши слухавку, Кроулі вдоволено посміхнувся і налив у склянку ще алкоголю. Навіть його зацікавила така особа, як донька одного з найвеличніших мисливців, котрого люто ненавиділи всі демони.