Темна ніч
від Viktoria MyrvБакуго розуміє, що його швидше за все вб’ють. Ситуація без вихідна, він в полоні і сил ні на що просто не має.
– Дідько. – Крізь зуби мятюкається Кацукі і відключається. Хлопець кілька годин лежить на холодному бетоні, в будь-якій іншій ситуації це було б чреватою хвороби, але зараз коли його тіло палало, холодна підлога допомагала знизити температуру, до мінімуму при якому людина перестає марити.
Прокидається Бакуго від шуркотіня, лежачі нічого не видно тому Кацукі припідіймається на ліктях, і бачить, подругу дитинства, Деку. Яка власне якогось хера воскресла, і опинилася на темній стороні цього світу.
-Солоденький ти рано прокинувся.- Зітхає дівчина. Коли бачить хлопця.
Мідорія щось вколює Кацукі хлопець опиняється в обіймах морфею.
Коли Кацукі росплющує очі, одразу розуміє що знаходиться більше не на холодному складі, а в теплій та світлій кімнаті прикутий до ліжка. Бакуго спробував вирватись, але нічого не вийшло. Чюдасія * залишила його, а звичайних сил теж не вистачало.
-О ти вже прокинувся. – Перед ним стояла Деку. Та сама Деку яка стала його найбільшою помилкою. Та сама Деку яка нібито загинула з вини Зеленого чудовиська, Всемогутнього, героїв, що просто стояли і спостерігали за тим, як дівчинка, що кинулася рятувати і врятувала однокласника.
Свою провину Бакуго відчував гостріше за інших. Кожен божий день нагадуючи собі що він шматок лайна. І навіть коли він побачив її живою, на боці злодіїв, гниле відчуття вини нікуди не зникло.
– Якого Біса, Ізуку, ти чудиш? – ричить Каччан і робить ще одну спробу вирватися, але знову мимо. Як дивно – мисливець і жертва помінялися місцями, зазвичай Мідорія притискалася до стіни і плакала крокодилячими слізьми, коли Бакуго нависав над нею немов вовк над ягням. Іноді вона піднімала на нього свої безневинні смарагдові очі, в яких легко можна було прочитати благання про допомогу. Тоді вона починала голосно кликати на допомогу. В такій ситуації йому завжди доводилося її відпускати, інакше однокласни або вчитилі могли вирішити що Бакуго до неї домагається.
Але тепер в зелених очах можна було побачити що завгодно, тільки не страх! Після неймовірного воскресіння, Ізуку змінилася, колись страшна коротка зачиска, перетворилася прямре каре, та й очі по темніли й стали горіти безумством. Обличчя стало блідим, кудись поділось ластовиння. Дитяча гострота форм теж зникла, зробивши Мідорію достатньо гарячою. Деку всім своїм видом говорила “Твоя черга боятися Каччан. Можеш благати про допомогу та тебе всеодно ніхто не почує.”
— Ти не забув моє ім’я. Як приємно. Знаєш я колись тебе любила. Любила свого Хулігана – людину, яка те й робила, залишала опіки на моїх зап’ястях. -Лагідно що аж страшно говорить Мідорія, прицьому крутить в руці ніж метелика.
– Це не мої проблеми … – Ричить Каччан. Він певно хотів образити Деку, та вона не дала йому договорити. Ізуку залізла на Бакуго і впилася в його губи жорстоким і кривавим поцілунком. Нічого краще як вкусити Мідорію Бакуго не вигадав. Даремно. Дівчина сідає і прямо на його чоловіче єство. Йому сімнадцять і навіть цього вистачило щоб тіло зреагувало на сексуальну, вродливу дівчину. Адже саме такою вона й була. Ізуку знімає його сорочку і починає цілувати груди Катсукі. Її спритні руки стали блукати по тілу. Дівчина відірвалася від соска і вчепилася ніби вампір в шию, викликаючи хриплий стогін.
– Що ти, блядь робиш? -Не витримує Катсукі.
-А ти Вгадай. Тільки не говори що ще цнотливий. —Дразниться Ізуку.
Дівчина поцілувала його і не дочекавшись відповіді, почала повільно спускатися, покриваючи підтягнуте тіло ніжними поцілунками. Її долоні не стала гладити його член через тканину брюк. На що тіло Бакуго, звичайно ж, реагувало. З одного боку, він хотів її, з іншого ненавидів, і блять боявся. За своїми роздумами він не відчуває як Деку опеняється біля чнену .Й починає ним гратися.
Ізуку вміло смоктала своїм ротиком, робила вона це з особливим інтузіазмум перетворивши круту ласку в форму катування. Насолоджуючись задоволенними стогінами Кацукі які він намагався стримувати.
Коли Мідорія відірвалася від своєї іграшки, гірше було тільки по переду Деку осідлала член, стало щей боляче. Ізуку зняла з себе вверх , і тепер він бачив кожен її шрам, на руках Кацукі бачить татуювання язиків полум’я, яким вона перекрила шрами від опіків. Помітивши на що дивиться Кацукі, Деку прошепотіа:
—Це, нагадування, про тебе. Знаєш щоб не забути для чого я повинна вижити, і кого повинна вбити.
Ізуку рухається повільно і цей темп зовсім йому не підходить, але вибору у Бакуго не було. Це тривало ще якийсь час поки він з диким риком не скінчив виливаючись у неї. А потім ганчірка на носі і знову пітьма.
Коли Бакуго розплющує очі, він знову складі, тільки тепер зв’язаний і з кляпом у роті, Бакуго трохи озирнувся і побачив Ізуку.
– Я Показала тобі що, відчувала до тебе.Тепер я покажу те, що ти зробив з тими подчутями і що прийшло замість них. І тільки зараз він бачить у її руках лом. Перший удар припадає на ребра, потім він отримує по обличчю, все що хлопець може, так це благати про милість, та терпіти біль та агонією.
– Ти тепер не такий крутий, як колись. Звичайно, адже сироватка Чісакі ще довго діятиме. Деку набридає використовувати лише брухт, і вона підключає ноги. Мідорія насолоджувалася побиттям, що відбувається явно більше, ніж сексом.
Несподівано дівчина перестала його бити і зникла на деякий час з поля зору. Її не було близько п’яти хвилин. Потім Деку повернулася, тримаючи в руках бензопилу. Її очі загорілися зеленим, пекельним поглядом смерті
Катсукі глянув смерті в очі, повними від жаху очима.
Мідорія виходить зі складу, вся у крові та у сльозах. У маренні добирається до своєї кімнати, тремтячими руками перериває вміст тумбочки. У пошуках пістолета. Знімає із запобіжника, прикладає до скроні і стріляє. Їй більше нема чого жити, вона жила заради нього, заради помсти. Тепер жити їй нема чого, вона втратила свій сенс життя.
*Чудасія — Мій варіант слова Квірк. Оскільки примха мені не подобається тим що вони далеко від основного сенсу квірка. У всіх наступних фанфіках я теж буду використовувати це слово.
Досить непогано , но кінець зжатий , невистачило 8/10