Не треба питати

Не треба питати в капітана, за що билися та вмирали «брунатні плащі». Я давно вже не питаю. Ні, я не боюся, що він розіб’є мені щелепу, як ото молодикові в барі на Пацзіні – він занадто джентльмен для того. І не боюся, що він назве мене курвою – він все одно назве, хоча я стонадцять разів вимагала цього не робити.

Я не питаю, бо я знаю.

Спочатку я не розуміла. Я щиро дивувалася з тих недолугих грубих людей, які лише й знали, що поратися біля своєї худоби чи копирсатися у своїх копальнях. Хіба вони не бачать, що люди в Альянсі живуть краще? Хіба не усвідомлюють, наскільки жалюгідні та корумповані їхні планетарні князьки? Які смішні потуги їхнього парламенту скидатися на Сенат Альянсу?

Я ж бо знала цю страту, цей прошарок дрібних магнатиків, що марнували гроші у спробах за будь-що підвиситися над тими злиднями, з яких більшість їх виповзла. А щоб дістати ті гроші, вони б не зупинилися перед жодним злочином.

Познайомившися з капітаном поближче, я взнала, що він такої само думки про них. То чого ж він ризикував життям задля тих, хто не вартий його мізинця?

Я не питала. Він не казав.

«Сереніті» випрядала павутиння маршрутів між вкраїнними планетами. Від Сільверголду, де люди працювали у шахтах по дванадцять годин на добу, до Парфу, де вони продавали своїх дітей работорговцям. Від Езри, де таємно королював бандит Аделаї Ніска, до Ньюхоллу, де відкрито називав себе королем господар генераторів повітря. Від Кантону, де через надмір сірководню люди сліпнуть до п’ятидесяти років, до Регіни, де ти або вчасно п’єш ліки, або випльовуєш власні легені.

Майже всюди Альянс залишив попередніх лідерів. Зійшлися в ціні. Не з усіми – наприклад, на Шедоу вже нема правительства. Бо нема, ким правити. Але більшість тих, хто очолював «незалежних», залишились на власних посадах.

То за віщо ви бились і вмирали, капітане Рейнольдс?

«За шанс, якого тепер в них немає», – йому не треба це говорити, бо я тепер знаю це сама.

Я знаю, що на Кантоні Альянс припинив будівництво заводу металокераміки. Адже попередній хазяїн Кантону хотів на базі цього заводу розвинути будівлю кораблів. Ні, нехай копають глей, корабельням Альянсу не потрібні конкуренти.

Я знаю, що на Парфі вистачило б однієї військової операції, щоб покінчити з  работоргівлею. Але ж збереження работоргівлі було головною умовою, на якій Персефона приєдналася до Альянсу, зрадивши вчорашніх спільників.

Я знаю, що на Регіні можна було б побудувати належне фармацевтичне виробництво – але навіщо, коли через постачання ліків можна контролювати населення цілої планети?

Я знаю, що на Сільверголді можна було б встановити восьмигодинний робочий день – але тоді довелося б збільшити квоти на імміграцію, і заселена планета могла б перейти на самозабезпечення.

Ці дрібні людці вибовкують мені у ліжку свої схеми, плани та оборудки. Я могла б скопичити грошенят, якби порушила Кодекс компаньйонок та згодилася шпигувати. Але саме це зробило би мене… власне, курвою.

Я слухаю та посміхаюся, я обдаровую їх ласками – а потім повертаюся на «Сереніті», де мене зустрічає злива кпинів від чоловіка, якого вони зрадили.

Він не за них проливав свою кров – а задля того, щоб Альянсові була альтернатива, спілкка незалежних планет, що йде своїм шляхом. За світ, де хазяїн Кантона мусив би будувати кораблі, бо інакше не міг би продати металокераміку. Де Рада Директорів Сільверголда заселила би планету, щоб не залежати від імпорту найнеобхідніших речей. Де на Регіні побудували б фармацевтичну фабрику.

За те, щоб не можна було знищити екологію цілої планети…

І ще я не питаю – чи скінчилася його війна.