Крики понівечених душ

В ночі я наче чую крики,

Понівечених душ війни.

Ці крики…Боже скільки ж болю…

Я чую як ридають вони…

Серед всіх цих криків що волають,

Я чую голос дівчинки,

малої тепер вже навіки сироти.

Вона не ридає, а тихо плаче,

Але чую її я краще за всіх.

Вона маму свою шукає,

Якої тепер вже нема…

Дитинка ще поки не знає,

Що в раю вона поки сама.

Ці душі, ці крики…

В моє серце впиваються мовби кинджали.

Я не вірю що деякі люди просто не знали,

Як боляче зараз тим хто помер…