Корона, кров та лози. Все обійшлося?

 Цього разу все обійшлося, але…

– Текно! Текно! Ти нас чуєш?
Тиша… навіть голосів в голові немає…
– Текно! Божечки, води йому!

Бог кровяночки повільно відкрив свої повіки. Він лежав в своєму ліжку, а за вікном починало сутеніти. На стільці висів його плащ. Чому він білий? Криваво-червоний колір неначе втратив всю барву.
Текно повільно припіднявся, обпершись на лікоть. А що взагалі трапилося? Відчувалася лише легка слабкість, яку майже знесло як рукою, коли Текно ковтнув води з пляшки. Він взяв свою вицвілу накидку і одним махом одягнув її на себе. Напевно треа буде за мінити її на нову. Але спочатку треба розібратися що взагалі трапилося.
Неспішно Текно вийшов на ганок. Останні промені сонця сховалися за горизонт, проте небо на заході все ще було червонувате. Недалеко від паркану ходив колами Філза, час від часу даючи копняки сніговій кучугурі. Він мав дуже стривожей вигляд.
– Бергамоту повний рот! Філ, що трапилося?
Крилатий спішно підняв голову. На його обличчі вмить засяяла посмішка. Філща швидко рушив до Текно і обійняв свого друга.
– Не лякай більше так.
– Добре-добре. Та чи можу я спитати що хоч сталося?
– Ти не пам’ятаєш? Коли я прийшов з іншими, ти стояв, обвішаний червоними лозами.
– Червоні лози? Яйце! Голоси…
Текно на секунд 20 примовк і задумався. Хто його його покликав тоді, до Яйця? І чому голоси в його голоси змінилися в той момент.
– Я зараз чую інші голоси, не свої типові. З того моменту як я відвідав оте чортове Яйце востаннє. Ег!
Небо почало запалювати свої перші зорі. Так спокійно, тихо. Текно трохи потер своє обличча – було дещо холодно, вечір все таки. Аж раптом!
Це була велика сніжка прямо в пику! Почувся сміх Філзи. Текно змів з лиця рештки снігу і озирнувся. На нього безневинними очима дивися маленький підсвинок.
– Вибач, Текно. Майкл не хоче йти додому, йому надто сподобалося гратися. Можливо кидати сніжки по привиду – ідея не найкраща, можна попасти в іншого)
Голос привида був такий спокійний. Ранбу літав низько над землею, дивившись на свого сина. Та Бог крові не дуже образився, його це навіть трохи повеселило.
– Та я не ображаюся. Йдіть вже, бо холодно, нічка таки.

– Ні, я тут не причетний.
– Останній раз питаю тебе, Бед! Що зараз вібувається з Яйцем?
– Звідки я знаю? І взагалі, можеш прибрати подалі від мене свій меч?
Текно неохотно відвів гостре лезо. В його очах все ще виднілася лють і нерозуміння. Він не розумів. Хто як не Бедбойхейло міг бути причетним до Яйця. Текно досі пам’ятав Червоний Бенкет, якйи завершився невдачею через нього та Квакіті. Проти цієї напасті він боровся пліч-о-піч з найбільшим своїм ворогом.
– Твій плащ. Він…
– Знаю, білий.
– Він був червоний. А незахищений контакт з Яйцем обертає синє на ервоне, а червоне на біле.
– Я не контактував з Яйцем. Там же оболонка.
– А якщо вона…
Текно на секунду завмер. Так. Захисна оболонка могла бути пошкодженою. Або її хтось пошкодив. Але хто? І навіщо?