За межею
від щось дивнеЯк гулкий крик посеред ночі,
Сьогодні жах земля пророчить:
У світанковому видінні
Будівля звернеться в каміння.
І зникне зовсім без останку,
Не встигнеш відійти від ґанку,
Не встигнеш ґудзик застібнути —
Вже час змиритися й забути.
Їй більш щасливою не стати,
Хтось в тиші лиш може згадати
Її, як відблиск на мосту,
Або могилку без хресту.
Дякую, за вірш. Сподобався. Хоча моє бачення із авторським не з
одиться 🙂
Коментар бачила, але особисто для мене ця віршована історія більше с
ожа тему про обстріл ракетами. А “могилка без
ресту”, бо із-під завалів не всі
загабли
дістають.
Успі
ів у подальшій творчості.
Це коментар від авторки. Не бачу як додати опис до роботи, тож най буде тут. У цьому вірші я додала одну відсилку, яка може бути відома не кожному, тому поясню її в цьому коментарі, аби не залишалось питань.
могилка без
ресту — без
ресту
овають людей, що вчинили самогубство
(В пророцтві, що згадується на початку, і в назві також про це йде річ.)
Сподіваюсь, що комусь припаде до душі моя творчість. Дякую, що прочитали)