. … .
від Синьоока РисьКажуть, що одного разу, зібрались в одному куточку планети всі людські почуття і якості. Коли Нудьга позіхнула вже втретє, Божевілля запропонувало:”А давайте грати у хованки!”
Першою заховалась Лінь, вона сховалась за найближчим каменем на дорозі. Віра піднялась на небеса, Заздрість сховалась в затінку. Страх сховався в ущелині дерева, Брехня на глибині океану. Але насправді Брехня заховалась у веселці.
Тільки Кохання не знала де сховатись, і тоді вона обрала кущ троянд. Божевілля відшукало усіх, окрім Кохання.Коли Божевілля розгортало гілля, гострі шипи поранили Коханню очі. З того часу Кохання сліпа, а Божевілля веде її за руку…
Чорт. Дорога Синьоока Рись, це неймовірно. Нехай і коротка, ця притча дуже цікава за змістом. Дочитала – ще хвилинки три дивилась у стінку, думала. Є над чим подумати, справді 🙂
Сама ідея – наділити почуття як би людськими рисами і влаштувати таку гру в хованки – це дуже оригінально і несподівано.
Дякую Вам за роботу 😀
Цікава легенда, тільки щодо брехні не зовсім зрозуміла… Типу переховалась?
Так, це ж Брехня, от вона і збрехала щодо свого місця схову.