Ініціали кольору твоїх очей

Робота написана на челендж «Соулмейт OR ханахакі» від «Чай і фанфіки».

   У п’ятнадцять років у магічних підлітків на руках з’являються мітки з ініціалами соулмейта. Щоб було легше його знайти, літери світяться кольором очей цієї людини. Якщо ваші літери не світяться, це означає, ваш соулмейт ще не доріс до п’ятнадцяти років. Щоб дізнатись, чи є людина вашою рідною душею, треба поцілуватись і ваші руки сплете магічна лінія. Після цього, коли ви будете знаходитись поруч із соулмейтами, всі болі проходитимуть, магічна сила ростиме. Якщо у вас народиться дитина, її магічна сила буде сумою сил обох батьків.

   Розумна дівчинка Герміона ще на початку четвертого курсу написала власний список з людьми, чиї ініціали починаються на ГП і хто молодший п’ятнадцяти. Найочевидніший варіант її геніальний мозок 

   Хлопчику-котрий-Вижив, Гаррі, ніхто не розказав про соулмейтів. Тому коли тридцять першого липня на його руці з’явилися перші літери імені його кращої подруги, немов тендітні написаними коричневими чорнилами, він дуже здивувався і вирішив запитати про це в когось. 

«Гультяю*, в мене на руці дві букви Г, чому вони написані? Хто сюди пробрався і написав це? Що за магія, вони сяють кольором молочного шоколаду! І причому тут Герміона, це перші літери її імені! 

Буду чекати відповіді, Гаррі. 

P.S. чи зможу я тебе побачити цього літа?»

Відправивши листа, хлопцю залишається лише чекати. 

***

Прокинувшись, Герміона вже звично кинула погляд на руку. Там мали бути чорні літери ГП, кожна написана риска вже була вивчена напам’ять. І ледь не закричала. Замість суворого чорного кольору на руці сяяв зелений! Сумнівів бути не могло. Тільки в однієї людини з такими ініціалами було сьогодні п’ятнадцятиріччя.

— Мамо! Тату! Ми їдемо до Літл-Вінінгу!

***

Через три години у двері Дурслів подзвонили. Гаррі, котрий саме готував сніданок для Дадлі, вимкнув вогонь на плиті і пішов відчиняти. 

— Сіріусе! Ти що тут робиш? Якщо тебе побачать! 

Чорний великий пес сидів на порозі будинку і приязно махав хвостом. Поттер пустив його у дім. Той одразу перетворився на людину. 

— Гаррі. Передусім, хочу вибачитися. Я гадав, що ти лише копія Джеймса. Але коли отримав твого листа, зрозумів, що ні. Бо твій тато знав, що це. Я й гадки не мав, що це комусь невідомо. Ці літери, це перші букви імені твоєї рідної душі, ще їх називають соулмейтами.

— Тобто, Герміона… ?

— Так. 

— Не зрозумів. Це я що, одружитися повинен з нею? Але ми ж іще малі! 

— То згодом, Гаррі. Ніхто не змушує тебе. Але краще прислухатись до Магії. 

— Але Герміона нічого не знає! 

— О, тут сумніваюсь. Споримо, вона до завтра напише тобі листа? 

— Ха, я думаю, вона зв’яжеться зі мною по-іншому. Я казав, Дурслі ненавидять сов. 

І вони вийшли на двір, чекати послання від Грейнджер. 

Сама Герміона вже їхала в машині батька. Було складно це пояснити. Її тягнуло до Гаррі, як магнітом, здається, могла піти й пішки. Мама з посмішкою дивилась на доньку. Вона читала книгу Герміони на цю тему і розуміла, що зараз відчуває та. 

Під вечір повернулись додому Дурслі. Хотіли накричати на Поттера, бо він байдикував весь день, але тут показався Сіріус і вони злякано сховалися у будинку. А ті двоє все так і сиділи, чекаючи чогось. 

І от, близько семи вечора, на розі вулиці з’явився автомобіль. Він наближався швидко і зупинився чітко біля них. Передні двері відчинились, звідти вилізли люди, яких Гаррі бачив одного разу. Це ж батьки Герміони! А з заднього сидіння вже вилізла сама дівчина. Якусь мить вона просто дивилась на Поттера. На якого руку. На Блека, котрий сидів поруч, дивилися її батьки. Нарешті, Гаррі не витримав. Він рвучко підвівся і підійшов до Грейнджер. 

— Герміоно, ти… в тебе мої… ?

— Так.. 

Це белькотіння розсмішило дорослих, але вони втрималась від реготу, відійшовши в сторону. 

— Гм, Міоно, а я тобі… Ну цей, того? – опустив очі Поттер. 

— Так, напевно. А… а я тобі? – затримала подих вона. 

— Теж, – видихнув Гаррі. Зробив крок вперед і поцілував Герміону. В цей момент їхні руки зустрілися і на них спалахнули нитки магії. Вони не помилилися. 

— Сіріус винен мені десять серпиків, – посміхнувся Гаррі, коли його речі були в багажнику Грейнджерів. 

— За що? 

— Він думав, що ти напишеш. Я, що ти подзвониш. А ти, як завжди, вчинила ще краще. 

Вони їхали вночі по порожніх шосе, поруч сидів Гультяй. До Дурслів Гаррі повернеться аж наступного літа, а поки що він просто щасливий. 

*Гультяй – офіційна кличка Сіріуса Блека. На манір Бродяги)