Що порадите, лікарю?

Бо
– по суті це Санс оплатив той обід в кафе.- я побачила хитрий прищур очниць кремово білого черепа, яскраві цятки зіниць, що зараз були не більше сірникової головки в діаметрі стрельнули спочатку в мій бік а потім неквапливо попливли в протилежному від мене напрямку. Він задумався, вмостивши праву стегнову кістку на пухнастій рожевій подушці монстр сперся на неї ліктем.
– Ти боїшся його- це було не питання – не варто – не чекаючи відповіді на свою репліку продовжив мій друг – він не кусається.
Хочеш вцілити-стріляй з зав’язаними очима! Папірус вцілив в саме яблучко. “Кусається”, так, я сама не раз ловила себе на думці що старший Братик Руру чимось невловимо нагадує мені собаку. Страшну велетенську собаку з горячими білим полум’ям очима, що приходить уві сні, милого песика, який беззвучно крадеться зливаючись з тінями та так же беззвучно змикає свої смертоносні щелепи. А потім ти прокидаєшся і знаходиш свою ліву руку в нього в шлунку.

На всю кімнату роздалося бурчання мого живота. Я винувато посміхнулася, шлунок нагадав про себе знову, вже голосніше. Папірус занепокоєно повертів головою:

– це ти видаєш ці звуки? Вони щось значать? Як мурчання в кота чи може як…
– Це мій шлунок – перебила я його – і Ні, це нічого не означає, крім того факту що я голодна, я це не контролюю.
Папс кивнув своїм думкам і взяв в руку телефон – Тоді пропоную замовити піццу.
– Тільки якщо вона буде оплачена за рахунок твого брата. – мені здавалося справедливим відігратися за свої зіпсовані нерви хоча б таким нехитрим способом – То як так вийшло, що ти фактично живеш за його рахунок? Невже він не проти? Його все влаштовує?
– Ну що ж, я думаю, сьогодні гарна ніч для відвертих розмов, ньєх – і високий скелет розтягнувся на ліжку по діагоналі підминаючи під себе відразу чотири м’яких подушки – почалося все з того, що ми потрапили на груповий сеанс психоаналітика, так- так, всі монстри в примусовому порядку проходять психологічну реабілітацію перед тим як їм видадуть офіційні документи. Як же це в вас називається…ммм…прасплорт? Пасворд? Емм…втім це не важливо. Так ось, ми говорили довго, описували своє життя в підземеллі, відносини в сім’ї та з іншими монстрами а проаналізувавши все озвучене мною та братом психолог запропонував певний час пожити нам окремо одне від одного що дозволить мені позбавитись він “надмірної опіки” а брату навчитись жити без мене. І знаєш що йому сказав Санс? О, було багато замислуватих епітетів, він висловив лікарю все що думав про його професійність, особисті якості та необхідність професії психоаналітика в загальному.
– А що сказав ти? – знаючи наперед відповідь запитала я
– Я завірив що ми спробуємо. Санс був розлючений!
– На тебе?
– Що? Ні, звичайно ні, тільки не на мене. Він ніколи не злиться на мене. Він пообіцяв дати мені час, але взяв на себе всі витрати, я не проти, в Королівській гвардії платять золотом, а воно тут ціниться. – знизавши плечима він продовжив – Пройшло вже більше двох місяців Бо, я не зустрічався з ним вживу жодного разу.
– Ви не зустрічаєтеся тому що він образився?
Папірус фиркнув :- я не зустрічаюсь з ним тому що сумую настільки, що боюсь побач я його вживу і вже не зможу повернутися і піти, а я хотів спробувати ну… ньєх…я не знаю…
– Бути самостійним не означає бути самотнім Папс, будь моя сім’я близько я б ніколи..-. комок підступив до горла-…ніколи не жени від себе тих кого любиш.
Ніч довга, холодні зорі в чистому від хмар небі гарно освітлювали плоску крівлю та нерухомо сидячий силует на краю. Теплі розмови обволікали та зігрівали не гірше шерстяної ковдри. Я зрозуміла його. Жорсткого, грубого, настороженого, Хранителя їхньої маленької сім’ї. Віддаючого себе всього повністю без залишку для самої дорогої людини на світі, Лідера, Захисника, Брата.

Санс

Я^ ДОБРОГО РАНКУ, ПАПІРУС
…
Я^ ДОБРОГО РАНКУ, ПАПІРУС
…
Я^ ДОБРОГО РАНКУ, ПАПІРУС
…
Я^ ДОБРОГО РАНКУ, ПАПІРУС
…
Я^ ДОБРОГО РАНКУ, ПАПІРУС
^ П’ЯТЬ ДНІВ ПАПІРУС, ТИ ЙДЕШ НА РЕКОРД!
…
НЕВДЯЧНА КАКАШКА^ ти знав що на поверхні є книга, в яку записують всі рекорди?

Я^ О! НЕ МОЖЕ БУТИ! ВІН ВОСКРЕС!
^МЕРТВІ Ж НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ НА СМС, ТАК БРО?
…
^ЧУДОВО!

Якщо тобі так потрібна ця людина бро…
-ПОРА ЗМІНИТИ ТАКТИКУ.

БО

Я сиділа в кафе в парку якраз на півдорозі між домом Папіруса та моєю квартирою і позіхала раз за разом. Напевне я таки заснула коли моргнула останній раз, тому що як інакше пояснити той факт, що за секунду поки мої повіки були прикриті на сидінні навпроти мене матеріалізувався широкоплечий скелетоподібний монстр в формі королівського гвардійця, не  телепортувався ж він в кінці кінців, пх, звичайно ж ні, струснула я головою і черговий раз прикрила рот рукою не стримуючи позіхання.
– НЕ ВИСПАЛАСЬ? ПРОВЕЛА ГАРЯЧУ НІЧКУ? – з єхидцею в голосі промовив знайомий незнайомець
Я фиркнула : – Не гарячіше ніж ти! – з просоння слова складалися погано і зрозумівши що я тільки що ляпнула я глибоко вдихнула і округлила очі.
– ДЯКУЮ ЗА КОМПЛІМЕНТ ПИРІЖОЧОК, СПРОБУЮ ОПРАВДАТИ ТВОЇ ОЧІКУВАННЯ-  хриплий баритон віддавався в ключицях -ГАРЯЧА КАВА ВІД ГАРЯЧОГО ГВАРДІЙЦЯ… СОЛОДЕНЬКА. – густий грубий голос скелета який тримав каву в ледь протягнутій руці перливався наче медовий сироп
– мгм, що? Не …називай мене так будь ласка!
– ВЗАГАЛІ ТО Я ПРО КАВУ ПИРІЖОЧОК, ТАМ ДВІ ЛОЖКИ ЦУКРУ І ВЕРШКИ  – нагло шкірилась ця зубата падлюка.
Ахгх, закашлялась я вдавившись слиною від такої небаченої наглості. Самовдоволений самовпевнений олух, що страждає нарцисизмом!!!
– який я тобі пиріжочок? – буркнула я стримуючи нецензурні слова, не варто ображати брата свого найкращого друга.
– ГАРЯЧИЙ? ПФФ

Я скрипнула зубами, цей бісовий скелет мене навмисно дратує? Відсміявшись він прочистив горло та привстав таки подаючи мені каву:
– ЯК ЖЕ МЕНІ НАЗИВАТИ ТЕБЕ, О ПРЕКРАСНА НЕЗНАЙОМКА? – і смішинки знов заграли в куточках його очниць.

– Ніби ти не знаєш. – відповіла швидко заглядаючи в поданий паперовий стаканчик. Дійсно з вершками, хмикнула я відпиваючи солодку каву.
– ТЕ ЩО ТИ ГОВОРИЛА СВОЄ ІМ’Я ПАПІРУСУ НЕ РОБИТЬ НАС АВТОМАТИЧНО ЗНАЙОМИМИ. МИ НЕ ОДНЕ ЦІЛЕ, ЯК ТИ МОГЛА ПОМІТИТИ.
О, це було так, яке там одне ціле, та вони навіть схожими не були за виключенням любові до фіолетового кольору що відслідковувалась в одязі, ці два монстри були скоріше двома протилежностями як в поведінці так і в зовнішності.
– Можеш називати мене Бо – і я з деяким побоюванням але все ж протягнула невпевнено тремтячу долоню.
– САНС, СКЕЛЕТ САНС – і моя рука опинилася стиснута сильними фалангами пальців, що формували широку долоню. – ТОООЖ- життєрадісно прогудів скелет смішно витягуючи губи трубочкою і тут же показуючи ряд гострих зубів в посмішці, якій позаздрила б акула – ТЕПЕР КОЛИ МИ НАРЕШТІ ПОЗНАЙОМИЛИСЬ Я ПОВИНЕН СКАЗАТИ ТОБІ ДЕЩО. НЕ ЗНАЮ ЯКІ ТАМ ВІДНОСИНИ ВАС ПОВ’ЯЗУЮТЬ АЛЕ ВОНИ ВАЖЛИВІ ДЛЯ МОГО БРАТА, А ТЕ ЩО ВАЖЛИВЕ ДЛЯ НЬОГО, ВАЖЛИВЕ І ДЛЯ МЕНЕ. ТОЖ. Я ХОЧУ ПОПРОСИТИ В ТЕБЕ ВИБАЧЕННЯ ЗА СВОЮ ПОВЕДІНКУ,  Я НЕ ПОВИНЕН БУВ ЛЯКАТИ І ПЕРЕСЛІДУВАТИ ТЕБЕ. МЕНІ ШКОДА. ТИ ПРИЙМЕШ МОЇ ВИБАЧЕННЯ?
Щоооо? Він що, вибачається? Перед тобою? Я розкривала і закривала рот наче викинута на берег риба, якій не вистачало повітря. Не знаходячи слів я розгублено кивнула головою. Санс посміхнувся.
– І НА ДОДАТОК ЩОБ СПОКУТУВАТИ СВОЮ ВИНУ Я ХОЧУ ЩОБ ТИ ПРИЙНЯЛА ВІД МЕНЕ ЦЕЙ НЕВЕЛИЧКИЙ ПОДАРУНОК.
На стіл біля солодкого напою м’яко ліг заклеєний поштовий конверт насиченого сливового кольору, помітивши мою невпевненість мій новий знайомий швидко додав:
– ВІДМОВА НЕ ПРИЙМАЄТЬСЯ, НЕ ЗАХОЧЕШ БРАТИ ПРОСТО ВИКИНЬ. ПРИЄМНО БУЛО ПОЗНАЙОМИТИСЬ ПИРІЖОЧОК. Сказавши останнє монстр плавно піднявся зза столу і зробив те, що ти він нього ніяк не чекала, він поклонився поклавши одну руку собі на груди а іншу сховавши  зігнуту в лікті за спину, після чого спокійно насвистуючи переливисту мелодію дійшов до чорного службового позашляховика з трикутною емблемою на капоті, здригнувшись від різкого звуку від закриття пасажирських дверей автомобіля я почала приходити в себе. Наскільки непередбачуваний та складний був цей хлопець, я похитала головою і згадавши про конверт залишений на столі прийнялась його розколупувати гострим кінцем чайної ложечки. Руки мої явно росли не з плечей, ложечка спорснула і розірвала конверт повністю від краю до краю, а на стіл висипались купюри. О зірки, не може цього бути, і це невеликий подарунок!? Зібравши все докупи я нарахувала шість тисяч, тремтячими руками ховаючи гроші в рюкзак я попрямувала до торгового центру. В когось буде сьогодні смачна вечеря, і не тільки сьогодні. Тихий писк радості вирвався з вуст.

Папірус

Справи йшли добре. Розмірено, без неприємностей та неочікуваних поворотів, спокійно і нудно. Я сидів в самому центрі людного парку та розглядав свій скретчбук, гортав сторінка за сторінкою розглядаючи знайомі риси милого обличчя, ловив на собі насторожені, засуджуючі, деколи бридливі погляди, але мені було плювати. Нехай котяться до біса зі своїм відношенням, зараз мені була цікава лише одна думка, одна людина, одна. Це було схоже на азарт на полюванні, які часто влаштовували в підземеллі, схоже, але ні, це відчуття, це бажання було не таким, іншим, не можу виділити щось конкретне, розплутати цей клубок емоцій..одержимість, бажання…до чого я докотився, навіщо мені Людина!?!! Тихий рик розчарування вирвався з неіснуючих легень разом з гарячим розігрітим магією повітрям: хочу, потрібна. Легше від усвідомлення цієї нехитрої думки не стало. Я провів пальцями по малюнку розмазуючи графіт штриховки на межі контуру лиця і тіні: – тц! – так легко зіпсувати.

БабаРиба^ чел, ти повинен потримати її на відстані! Зацікав і зникни. Дівки люблять загадкових негідників!
Я^ джерело Андайн? Звідки ти можеш знати?
БабаРиба^ Я бляха джерело! Я дівка! Як я по-твоєму закадрила Альфі?
^ будь негідником з рештою але ніжним з нею і ця чіка впаде тобі до ніг!
^ І дай витримку тиждень. Вона має дозріти.
Я^ за тиждень дозрію я! Я не витримаю стільки!
ПадлючаРиба^ омг, ну ти і довбень! Роби як знаєш чел! Тобі видніше!

Я так не можу, я не витримаю так багато часу, про який тиждень може йти мова коли я і дня не можу протриматись – пишу повідомлення, чекаю ввечері з роботи і тихцем щоб не помітила йду за нею, спостерігаючи, поки не вийде з темного парку, малюю… малюю…вже близько пів сотні портретів-масло, пастель, графіка, акварелі, навіть акрилові маркери…добре брат не бачить, ньєхех, візит до психоаналітика був би мені гарантований.
До біса крутість, до біса паузи. І я вхопив смарфон.
Я^ Привіт крихітка Бо. Хочу похвалитися своїми успіхами! Зможеш прийти сьогодні ввечері? Ти ж вихідна?
Крихітка^ Привітики Папс! Якщо ти так просиш… чим будеш хвалитися?
Я^ вечеря! Я навчився готувати спагетті
^ чекаю о 7 вечора
Так! Це буде чудове НЕ побачення.