Де лежать фарби

Бо
Останні пару днів видалися дуже важкими! Чортова робота,всі наче здуріли,так можна і копита відкинути. Нето стогін нето хрип вилетів з мого горла. Скільки я проспала? 4 години? Серйозно? Иииии, для чого я ставила вчора будильник аж на восьму ранку? Ох, точно, ми з Папірусом планували організувати ніч перегляду, а якщо комусь цікаво нащо збиратися зранку, якщо фільми плануються тільки на вечір, я нагадаю про той чудовий стан,в якому знаходилися апартаменти молодшого скелета. Тож, якщо не допомогти йому розгребти цей безлад – прийдеться дивитися фільм лежачи на горі різної степені забрудненості одягу і вам дуже пощастить якщо серед нього не буде виделки чи якоїсь бридкої липучки, яка при житті була пончиком.
Краса врятує світ, ха, якби не так! Світ врятує кава! Отримавши порцію бадьорості та хорошого настрою з моєї *піввідрової* кружки я вхопила гумові пальчата та граційною ланню поскакала вниз по під’їзду. Судячи з нецензурних криків сусідів це все таки була не лань, а гремлячий десятитонний бульдозер, але кого колись цікавила думка сусідів, коли на тебе чекає такий прекрасний день з улюбленим другом?
Вже через пів години день не здавався таким прекрасним і голову відвідала непрошена думка про те, що цю квартиру легше спалити і відбудувати заново аніж прибрати до вечора. Потрусивши рулоном сміттєвих пакетів я життєрадісно вигукнула:
– Доброго ранечку сонечко! Мені здається чи з минулого разу стало ще гірше?
– ам, так- Папірус винувато посміхнувся – я йшов вночі перекусити і перечепився через коробку з літніми речами…власне…
Піднявши брови я оцінила гору футболок та шортів на яких здавалося гарцював табун коней! цілу ніч! і копита в них були вимащені кетчупом!
– судячи з всього на зворотньому шляху ти перечепився через неї ще раз. Дай вгадаю, вночі ти їв піццу?
– ньєх, але звідки ти знаєш?!
– Я слідкувала за тобою через вікно – прохрипіла я басом роблячи лице серійного вбивці. Папірус гумору не оцінив:
– емм…Я живу на четвертому поверсі.
Закотивши очі я побрела вглиб квартири, пояснювати що це був жарт не хотілося – йдемо вже Чахлик ти невмерущий, наведем порядок в твоїх володіннях!
– ньєх! Я не Чахлик! Перестань обзиватися, ти зовсім як мій брат! Він також завжди…….
Я перестала вслухатися в слова вже через 2 хвилини, виловлюючи з реплік лише емоційне “ньєх” і усміхаючись взялась за прибирання. Люблю коли Папс входить в режим “цілодобового радіо” …
…
Власне тоді ніхто і подумати не міг, що з даху сусідньої будівлі за нами уважно слідкують два зосереджених білих вогника…

Як би не хотілося це признавати але наші сили закінчились десь на пів шляху від кухні до гостьової кімнати, так само як і час. Вже восьма,  а прибраний тільки коридор та більша частина кухні. Пошкрябавши потилицю Папірус прогундосив: – я більше не моооооожууу, мене вже хребееет болить, в мене він ніколи не болів Боооо! Давай доробимо все зааавтра?
Зітхнувши я підняла брови і повідомила: – Папс, ти бачив свою гостьову? Там же сісти ніде! Ти пропонуєш дивитися телевізор стоячи?
– емм ні, звичайно що ні…я думаю ми можемо…ну, я знаю як це звучить і не подумай нічого такого…просто в мене є ще один телевізор…він аммм…він в спальні…ми могли б…
Ой мамцю, не знай я друга так добре, то прийняла б цю пропозицію за спробу розвести тебе на *гарячу нічку*! А що? Цікавий фільм, пиво, двоє в одному ліжку…гм? Дурне бажання пожартувати було просто непереборне:
– гей Папірус, все добре, чуєш мене? Знаєш, я зазвичай не лягаю в ліжко на першому побаченні, але ти дуже милий… і я не проти трохи розслабитися…з тобою – і для більшого ефекту я повела плечем і облизнула верхню губу. Ааааа, треба було бачити цей вираз обличчя! Очниці порожні, шокований скелет навіть дихати забув, неясний хрип вирвався з привідкритого роту.
– щ..що? Бо, я…
Аххха, не взмозі більше тримати це в собі я вибухнула сміхом: – ти б бачив себе зі сторони, ох Папс! – тихо пропищала я : – дихай Папірус, дихай. омг. Я просто пожартувала!  Ти так легко купився!
Папірус здавалося весь фіолетовий закривав лице руками: – заткнись Бо, це було жорстоко!
Гииии продовжуючи посміюватися я з ідіотською усмішкою видала:

– ну! Показуй своє ложе, казанова…надіюсь воно достатньо широке і там вистачить місця на двох, а якщо ні – я дивлячись прямо в очі пограла бровами – чур я буду зверху!
– О Азгор милосердний, Бо, перестань будь ласка!
–  я ще навіть не починала!
– БО! Я зараз вижену тебе надвір, або наберу Санса!
Останній аргумент подіяв на мене наче відро холодної води, я тут же пересмикнула плечима. А молодший скелет сумно похитав черепом, брата він любив, насправді, незважаючи на його грубий паскудний характер за холодною жорстокою личиною ховався так добре йому відомий Бро, який завжди захистить від нападок інших та підтримає в будь якій ситуації. І молодшому скелету іноді дуже хотілося, щоб і його нова знайома взнала цю сторону Санса, але що толку мовчки хотіти? Можливо я розкажу тобі трохи про нього…надіюсь Санс не образиться на мене…вирішив для себе Папірус і підморгнувши попрямував до своєї спальні.

Папірус
– з-заходь, можеш прилягти якщо хочеш, як бачиш місця нам вистачить.- провів я рукою в сторону ліжка, ну так, можеш не дивуватися, при моєму зрості ліжко 2 на 2 не здається надто великим. Я прийнявся розкидати гору подушок з рюшами формуючи таке собі гніздечко з рожевої в горошок постелі-до слова моєї улюбленої. Закінчивши і обдумуючи як краще почати розмову на бажану тему я помітив що Бо зовсім не дивиться в мою сторону, ні, її зацікавила картина над ліжком – захід сонця, мій перший захід сонця, який я побачив і замалював з пам’яті, мгм, люблю сонце, ніколи в житті не бачив нічого красивішого.
– Ти малюєш? Ніколи б не подумала.
-Це для себе, ньєх, роботи на продаж лежать на тумбі, можеш глянути якщо цікаво.
Вона тут же почала перекладувати лист за листом, зацікавлено розглядаючи, а коли пейзажі закінчилися потягнулася за скретчбуком, який лежав під ними.
– О ні ні ні ні ні, я не збираюся тобі ЦЕ показувати! Це альбом на замовлення і….і він ще не закінчений.
– та ну, Папс, перестань, я не зіпсую, тільки гляну.
– Ні! Це дорослі роботи!
– Паапс?
– Ні! Там… там НЮ – бачачи підняті брови вирішив уточнити – оголена натура Бо, інтим, і це не люди, тож вибач…я не буду…
– Паапс!
– Щооо? – потягнув я притискаючи альбом до грудної клітини
– ну покажи…
– ні
– ну мені цікаво…
– НІ!
– ох Руру, мені не 12 років, я бачила що ховають під трусиками дівчатка…і хлопці також Папі!
– Бо, ти мене вбиваєш! Просто заткнись вже!
І я жбурнув скретчбуком їй в лице надіючись поцілити в носа. Краще вже зупиняти кровотечу ніж вислуховувати чергову порцію непристойних жартів! Хто б міг подумати що ця блакитноока безвідмовна дівчина може бути такою вульгарною? Сансу б сподобалися її жарти, однозначно.

Бо
Я гортала скретчбук. Зайчиха розв’язно лежить на кухонному столі, якась зелена ящірка прикриває хвостом своє причинне місце, а цей живий вогонь був явно чоловічої статі, кгм детально промальованої чоловічої статі, синій вовк стояв задом з піднятим хвостом. Хех, це було цікавіше ніж людський “плейбой”:
– І ти хочеш сказати, що грошей з продажу емм вовчих дуп вистачає на життя? В тебе не маленька квартира та й на їжу начебто тобі вистачає. – я не могла зрозуміти причину, художники не заробляють багато в наш час, а Папс ні в чому собі не відмовляв та й мене пригощав постійно.
– Ти недооцінюєш силу голої вовчої дупи!- гордо заявив він  – ох Бо, просто Санс мені допомагає, ну як допомагає, якщо чесно то він оплачує все,  тобто по суті це він вчора оплатив твій обід в кафе – з посмішкою заявив скелет…