Перший і останній

Якби Джеймсу декілька днів назад сказали, що він відпочиватиме на пляжі за чужий рахунок, так же й в компанії кращих друзів, він би спитав яку руку для цього потрібно відрізати.

 

Зараз він готовий позбутися другої руки і склеїти собі ноги в вигляді ласт, аби швидше спливти від цього місця.

 

Батьки Сіріуса були одними із найдивніших людей, яких Джеймс коли-небудь бачив. На платформі для від’їзду в школу-інтернат вони з’являлись в дивному одязі і з жахливо зарозумілим виразом обличчя. Місіс Блек носила багатошарові плаття і масивні прикраси, а головним атрибутом кожного вбрання був презирливий погляд зверху вниз.

 

Містер Блек мало чим відрізнявся від неї, хіба що декольте в нього було меньше, а зморщок більше. Він дивився на всіх дивним ввічливо-зарозумілим поглядом і через те, що постійно задирав голову здавася більш високим, аніж насправді.

 

Сіріус завжди горворив про своїх батьків з байдужістю та небажанням. Вони не були близькі, але і серйозних конфліктів в них ніколи не було, хіба що через його камінг-аут. Посилки від батькив він отримував суворо раз в місяць, із напуттям про гарне навчання і обіцянками про те, що ще одна мародерська витівка і його чекають канікули в виправному таборі “Азкабан”.

 

Особисто це і стало головною причиною здивування Джеймса і його батьків, коли до них з’явився напівглухий дворецький Блеків і з недоречним офіціозом заявив про запрошення провести місяць літа на їхній віллі в Італії. Дворецького звали Крітчером, і він постійно підвищував голос під час звичайної розмови, що доволі сильно дратувало його батька.

 

В листі було сказано, що сім’я Блек запрошує Джеймса/Ремуса/Пітера на віллу в Італії, оскільки це їх останнє літо разом, а надалі Сіріус буде вчитись у Франції на юриста, економіста чи фінансиста. Можливо, все разом – Джеймс не запам’ятав.

 

Його жахливо обурило те, з якою легкістю Сіріус погодився на це. До листа старших Блеків був додатий лист Сіріуса, в якому він пише про те що бажання його батька та матінки закон для нього і так було завжди, і він виставив свою умову, цю поїздку, кажучи, що це ціна за все його життя, покладенного на вівтар батьківської праці та їхньої майбутньої гордості за нього.

 

Джеймс був впевнений, що кожне його слово – брехня, але Римус, якому маячню Сіріуса було легше відлічати від правди, пояснив йому, що скоріш за все Сіріус виторгував місяць відпочинку з друзями в обмін на французький університет. Але Джеймсу все одно тяжко вірилось в те, що Сіріус вирішив присвятити своє життя банкірству чи адвокатсву. Який з нього банкір з чотирьма татуюваннями на самих видних місцях?

 

Його мати, насторожено поглянувши на батька, вирішили відіслати офіційний лист з позитивною відповіддя одразу ручаючись за Джеймса і Римуса. Хлопці запевнили їх, що вони будуть поводити себе краще всіх і місіс Потер не доведеться вислуховувати нотації щодо їх огидної поведінки від місіс Блек.

 

– Дивно, що вони і тебе також запросили. Вони ж пиздець, як скандалили, коли дізнались про ваші гейські зносини, – жартівливо сказав Джеймс за день до поїздки.  Римус пріїхав до нього в п’ятницю, а поїздка відбудеться тільки в понеділок ранком. Сіріус сказав, що якщо Джеймс буде залицятися до його хлопця, він згодує його Крітчеру. Знавши, яким він може бути ревнивим, Джеймс все ж сидів від Ремуса на пристойнойній відстані.

 

Ремус на його слова не розізлився, як думав Джеймс, і підтвердив, що також думав про це. Вони говорили на цю тему не так довго – Ремус заснув і судячи по звукам його сон був доволі неспокійним.

 

“Бідний, зовсім здичав без Бродяги,” – Джеймс сумно похитав головою.

 

Через пару днів вони повністю зібрались в поїзку і прибули на вокзал рівно в шість ранку. Джеймс і Ремус падали від сонливості і від того зустріч з Сіріусом була не така емоційна, як вони собі уявляли. Хоча поцілунок Бродяги та Лунатика був аж занадто сповнений емоцій.

 

– Заради Богородиці, тільки не тут, – місіс Блек незадоволено повела носом і поспішно повернулась спиною, коли місіс Потер обійняла Сіріуса.

 

– Ви взяли бутерброди в дорогу? Чудово. Пітер, особисто для тебе я зробила з оселедцем та тунцем. Я знаю, що ти їх обожнюєш. Ремус, заправ сорочку, будь-ласка, і кури поменьше, а то зовсім туберкульозником станеш, любий. Сіріус, голубчику, ти зовсім схуднув, меньше пій свої енергетики і більше їш – Ремус прослідкуй. Джеймс, ти про сигарки взагалі забудь. Ніяких “ну, мамо”, я все одно дізнаюсь, ти ж знаєш. Так, добре, зараз потяг поїде, дайвайте, хлопчики, поспішайте. Дайте хоч обійму вас, чесне слово, цілий місяць, що я буду робити без вас. Так, ідіть поки я тут з кінцем не розридалась.

 

Вони залізли в купе потяга, і сонливості як не було. Помахавши батькам на прощання, хлопці тут же почали обговорювати все, що відбулось за літо.

 

– Ти блять жартуєш? Це як треба було відлизати їй, щоб вона тебе кинула, – глузливо спитав Сіріус, відпиваючи колу. Він сидів біля Ремуса так, що одна його нога лежала поверх ноги Лунатика, і Сіріус все ніяк не міг випустити його руку із своєї долоні. Втім, Ремус і сам не спішив забирати її.

 

– Ой, тобі звідки знати! Ти тільки член Лунатика і смоктав, – образливо вигукнув Хвіст. – В них між ногами все набагато чутливо влаштовано, аніж в нас. І вона сказала, що їй сподобалось, але так вийшло, що вона закохана в іншого… Загалом, тобі не зрозуміти!

 

– До речі, про жіночі генеталії, – Сіріус запитливо подивився на Джеймса. – А що там з Лілі? Ви реально розійшлись?

 

Погляд Джеймса став тужливим, і він, пониклий, витріщився у вікно. Ремус прикрив очі долонею.

 

– І в біса це було?

 

Лілі була найчудовіша дівчина, яку він тільки знав. Вона весела, дотепна, гарна і нестерпно правильна. Вони почали зустрічатись в кінці другого семестру, і розлука на літо здавалась їм нестерпною. Вони жили далеко один від одного і добиратися було зовсім незручно і довго. Джеймс хотів запросити її погостювати у себе вдома, як йому самому приходить лист про те, що на відстані від нього Лілі зрозуміла для себе, що те, що вона відчувала до Джеймса не було справжнім…

 

– … Вона вселила їх собі під тиском від моїх постійних підкатів, і що було б нечесно приховувати від мене все це, – беземоційним голосом процитував Джеймс, впираючись головою в маленький столик. Сіріус власштувався біля нього з одної сторони і казав щось дурне, але підбадьорливе, Лунатик з Хвостом сиділи напротив і посміхались йому, іноді киваючи в підтвердження слів Бродяги, а іноді дивлячись на нього, як на ідіота.

 

– Гаразд, забули про Лілі, – сумно сказав Джеймс. – Краще скажи, що це за хрінь з Францією? Який в сраці юрист, Бродяга? Ти серйозно вирішив стати маріонеткою батьків? – це словосполучення він придумав однією безсонною ніччю, коли продумував, як буде висказувати Сіріусу все своє незадоволення.

 

– Ну, по-перше, не юрист, а економіст, а, по-друге, блять звісно ні, ти мене за йолопа тримаєш? – фиркнув Сіріус, хлопнувши його по плечу.

 

Він пояснив свій план, який Джеймс назвав геніальним, а Ремус безсовістним, що також було показником. Сіріус випросив у батьків поїздку, але це зовсім не означає, що він справді поїде у Францію. Він вирішив втікти з дому після закінчення школи і відправиться у вільне життя, без грошей, але зі свободою вибору.

 

– Я зрозумів, що можу відпочити з вами за батьківський рахунок, коли Реггі зробив те ж саме з батьками. Тільки він серйозно вирішив піти працювати на якесь державне лайно, – вдумливо сказав Сіріус.

 

– Що прям серйозно? – глибокодумно кивнув Джеймс.

 

– Справді серьозна сітуація, – піддакнув Хвіст.

 

– Ой, блять, як оригінально, ви неймовірні, – закотив очі Сіріус.

 

– І справді жарт старий, як світ, – усміхнувся Ремус. – У Сіріуса серйозні проблеми з цим.

 

Серйозний Сіріус спробував дати йому в око.

 

Коли вони приїхали в Мілан, було вже темно. Їх зустрів Крітчер і дбайливо приказав самостійно сунути свої валізи в багажник. Вони їхали по нічному Мілану, відкрив всі вікна і влючив музику так голосно, що навіть глухий дворецький почав обурюватися. Хлопці кричали якусь пісню Queen, яку крутили по радіо  всіма силами намагались потрапити в дорожно-транспортну пригоду. Врешті-решт, злий Крітчер істерично накричав на них і вимкнувв радіо з кінцем, а через декілька хвилин вони всі міцно спали.

 

Джеймс прокинувся на світанку, коли вони вже під’їжджали до вілли. Хвіст біля нього дивився на море, слухаючи щось у навушниках, а Сіріус шепотівся з Ремусом, намагаючись не розбудити Джеймса. Літня вілла Блеків знаходилася на Амальфітанському узбережжі і, звичайно, була розташована подалі від цивілізації. Вона виглядала страшенно помпезно, оформлена у вікторіанському стилі, вілла була схожа на якийсь романтичний особняк: палітра кольорів була зовсім не в стилі Блеків, а для пляжного будиночка все було надто елегантно.

 

Шумлячи, вони підійшли до входу, помітивши біля входу курящого підлітка, що зі зневажливим інтересом розглядав їх.

 

— Ай-ай-ай, Реджі, мама сердитиметься, якщо побачить тебе таким, що просирає свої дорогоцінні легені за таким негідним заняттям, — солодко вигукнув Сіріус, підходячи до нього і обіймаючи за шию. — Ти взагалі, що так рано встав?

 

До цього Джеймс бачив Регулуса лише кілька разів у школі. Це було досить дивно, враховуючи, що вони навчалися в одному закладі, але їхні братні стосунки із Сіріусом не були близькими. А якщо Регулус не наближений до Сіріуса, то з його друзями і даремно.

 

І все-таки, йому здавалося, що він бачить його вперше. Вони ніколи так близько не стояли і ніколи не могли думати, що проведуть цілий місяць в одному будинку. Ця думка дивно схвилювала Джеймса.

 

– Тебе зустрічати звісно, – фиркнув Регулус, скидаючи руку Сіріуса. Він прямував на пляж і говорив не озираючись. – Ти ж така важлива особа.

 

– О, – Сіріус драматично схопився за серце, дивлячись уже на друзів; Регулус вже був далеко. – Який милий хлопчик виріс.

 

Повз них пройшов Крітчер із валізами і проскрипів, щоб вони йшли за ним у кімнати. Сніданок вони того дня проспали. На віллі їх ніхто не контролював, окрім старого дворецького Крітчера, який у своєму житті вмів тільки три речі: підлизувати зад молодшому Блеку, шипіти на всіх інших і добре витирати пилюку. До речі, останнє він робив практично весь час.

 

З Регулусом на вілі було ще два друга: качок і худощавий. Звали їх інакше, але Сіріус наполягав на тому, щоб вони не запам’ятовували їх імен. Частно день вони проводили окремо, збираясь разом тільки на сніданок і, іноді, вечерю. Качок, Мальсібер, пропадав в барі де його знала вже кожна пісчинка і незмінно приводив в їх дім дівчат, а іноді по дві в день. В них з Хвостом було своєрідне змагання: дівчатам подобалось сильне тіло Мальсібера, але слава про те, що Пітер вміє робити своїм язико розлетілась вже далеко. Сіріус якось обурювався до цього приводу, кажучи, що їх будинок не бордель, але Регулус, видно, тільки через бажання подратувати брата, казав, що нічого проти не має. Інакше Джеймс не розумів як можна не мати нічого проти голих дівчат, бігаючих по будинку . Худий дружок, Кравч, частіше тусувався з Ругулусом. Вони говорили про якісь розумні речі, грали у волейбол і плавали, і Джеймс в якись момент втратив грань між тим щоб просто наблюдати і витріщатись увесь час.

 

Якось він зрозумів, що прокидатися з думкою про іншу людину, це ненормально і так було не завжди. Що його ніколи не цікавило те, чи просунулася людина за стінкою і чому ця людина так мало їсть, і скільки ще він буде хизуватися своїм голим тощим тілом по пляжу.

 

Та якось Джеймс зрозумів, що в цьому немає проблеми.

 

Звісно не було. Подумаєш, встає на брата кращого друга. Той був не таким уже й виродком; дівчата на курсі Регулуса окропом текли від його емо стилю, але, блять, Джеймс не думав, що колись буде солідарний з ними.

 

Регулус мав кістляве тіло підлітка. Коли він купався в морі зі своїми дружками-снобами в його впалих ключицях збиралася вода, а довговате волосся прилипало до обличчя і лізло в очі.

 

Джеймс гадки не має, чому він запам’ятовує все це. Він не розуміє, чому очі так важко відвести від його силуету і чому вуха завжди напружені та намагаються вловити звуки його голосу.

 

Він не розуміє.

 

Але йому раптом починає здаватися, що Регулус розуміє. Коли він ловить його погляд за сніданком і, посміхаючись, просить розгубленого Джеймса передати малиновий джем. Ігнорує єхидні коментарі Сіріуса і на кілька секунд стикається з ним пальцями, отримуючи свій клятий малиновий джем і засовуючи цілу ложку в рот, закусив тостом, при цьому виглядаючи аристократично. І дивлячись йому у вічі.

 

Джеймс був здивований стояком, як уперше.

 

Мабуть, він дивився на нього, як собака на кістку. Тільки слини не текли. Хоча хто знає, може і текли.

 

Тоді Джеймс вискочив з-за столу і, начепивши ідіотський вираз обличчя, загорлав «Боже, бережи королеву!» і побіг у море. Стресостійкості йому не позичати.

 

Хоча ніхто не здивувався. Ремус закотив очі, Хвіст зареготав неначе шалений, а Сіріус побіг за ним, кричачи, що в Італії треба вихваляти макарони та пармезан. Джеймсу здається, це було піздець, як підозріло, і йому взагалі потрібно було зібрати всі свої речі і повернутися назад до Британії, на чому завгодно, аби швидше.

 

Тому що дрочити в душі, згадуючи Регулуса та його бісів джем, було, як мінімум, дивно. Йому хотілося померти від сорому, але водночас він хотів трахнути Регулуса на обідньому столі, злизуючи джем з його грудей.

 

Можливо, це було більш ніж дивно. Але Джеймс ніколи не був професіоналом у самоаналізі. Найчастіше він скаржився кращому другу, який би підтримав і не покинув, але зараз говорити з Сіріусом про те, як би йому хотілося вставити його братові було б трохи ніяково.

 

Тож він вирішив поговорити з Ремусом. Добрий, милий розуміє Ремус, а що ще відомо – гомосексуальний. Джеймс знав, що Лунатік був у схожій ситуації з Сіріусом, що він відчував такі ж почуття закохавшись у не того хлопця і що, можливо, хтось, але Ремус ніколи не буде засуджувати за почуття.

 

— Джіме, тобі подобається Регулус? — спитав Ремус, коли Джеймс поспішно виклав йому свій стан. — Тобі треба зізнатися в цьому хоча б самому собі.

 

Джеймс озирнувся. Вони сиділи біля басейну, була перша година ночі і решта хлопців або напивалися на черговій вечірці, або п’яні завалилися спати, так що ймовірність, що їх підслуховували була вкрай мала. І все ж Джеймс попросив Ремуса бути тихіше.

 

Забрати Ремуса від Сіріуса так, щоб той нічого не запідозрив було складніше, ніж здавалося на перший погляд. Вони були єдиною гомосексуальною парою у клубі, але прогресивним італійцям не було до них справи. П’яний в зюзю Сіріус не хотів витягувати свій язик з рота Лунатіка, та й, варто зізнатися, Ремус теж не горів бажанням, але все ж таки Джеймс був незвичайно серйозний. Тоді він випив лише дві пляшки пива і був налаштований говорити зосерджено, тому Ремус знайшов якусь тупу відмовку для Бродяги.

 

Джеймс розповідав усе, як любив – у найяскравіших подробицях і не втрачаючи нічого. Він викурив півпачки цигарок, запропонованих Лунатиком і здається був готовий звалитися в басейн, так у нього паморочилося в голові з незвички.

 

Ремус, як благородна людина, прийняв усе з вражаючим розумінням і навіть кілька разів обійняв Джеймса, що було не дуже йому характерно. Він часто підбадьорливо кивав і жодного разу не перебив його, хоч іноді прикривав рукою очі, демонструючи своїм виглядом хуманізацію іспанського сорому.

 

— Сохатий, не відключайся тільки, гаразд? Ми тут на серйозні теми говоримо, – Джеймс зрозумів, що настільки намагався замислитися, що перестав думати взагалі і просто дивився в одну точку.

 

— А, так, Регулус, — продовжив він, запиваючи сигаретний дим водою з басейну, стоячи навпочіпки. Ремус глянув на нього, як на ідіота, але звиклий промовчав. – Думаю, я його люблю. Ну, типу, знаєш, я його ніби вперше побачив у понеділок. Він весь такий няшний, у шортиках та панамці, а обличчя робить зарозумілим, ніби з Букінгемського палацу вирвався на п’ять секунд. До цього я ж на нього не звертав уваги, типу, ну брат Сиріуса, ну йолоп, ну що поробиш. А зараз я хочу дізнатись його особистість, розумієш? Хочу знати, що він читає, про що думає, як любить трахатись, звичайно…

 

– Ага, круто, – Ремус спантеличено почухав щоку.

 

— До чого я веду, Лунатіку, типу, якби це була швидкоплинна гей-паніка, я б напевно просто заглядався на дупи мужиків і може підчепив би когось на пляжі — адже справа нікчемна. До речі, у Крауча-молодшого зад худий, як у старої, зате у Мальсібера нічого так, підкачена попка. Але у Регулуса, звичайно, найкраща…

 

– Ага, точно не гей-паніка, – засміявся Ремус. Робити щось голосно в такий тиші було недоречно. Джеймс навіть говорив пошепки.

 

– Ну, я до того, що мені подабається тільки Регулус, а не всі чоловіки, щоб ти там собі…

 

— Перестань, Джим, я ж знаю, як це працює, — перебив його Ремус, підводячи одну брову. Його звичка виглядати скептично і при цьому посміхатися завжди подобалася Джеймсу.

 

Джеймс ще трохи розпинався на тему того, як відреагує Сіріус, якщо дізнається, і чи є взагалі у нього можливість отримати взаємність від об’єкта свого зітхання, а потім його вирвало пивом та водою з хлоркою. Ремус повів його спати, а сам пішов шукати свого хлопця, сподіваючись, що той не валяється п’яний у якійсь стічній канаві.

 

Наступного дня всі прокинулися з однаковим похміллям, окрім Джеймса та Мальсібера, який вчора пропустив вечірку, маючи романтик з якоюсь дівчиною. Регулус навіть у муки головного болю поводився як грецький бог і іноді елегантно застигав у різних позах.

 

Промовистий погляд Ремуса, який пив газовану воду, ясно давав зрозуміти, що Джеймс занадто відверто витріщався.

 

– Ти зателфонував Лілі вчора? — спитав приглушеним голосом Сіріус, який, здається, намагався роздивитись атоми на власних долонях.

 

– Шо? — Джеймс на мить відірвався від споглядання Регулуса, який відкинувся на стільці, і звернув увагу на кращого друга.

 

– Ем, так. Ми намагалися знайти інтернет у цій глушині, але тут мобільний зв’язок ледве ловить, тож хуй там плавав, — швидко сказав за нього Ремус.

 

Джеймс, невиспаний і півночі терзавший себе в муках любові, відверто його не зрозумів, але Лунатік кивком ясно дав зрозуміти, що краще мовчати. Він відчув на собі палаючий погляд. Джеймс повернув голову і зазирнув у вічі Регулуса, який, здавалося, тільки з ввічливості стежив за єдиною бесідою і висловлював повну незацікавленість. Скосивши погляд, Джеймс побачив, як судорожно стискалася ложка у його пальцях.

 

Несподівано, Регулус підморгнув йому і, посміхнувшись, кинув ложку на тарілку і встав з-за столу. Джеймс, через потрясіння і повну зачарованість його персоною, міг тільки оглушено спостерігати, як він іде разом з Краучем-молодшим, що засипає на ходу, у бік моря.

 

– Поттер, не втомився вирящатися на мене? – чує Джеймс зарозумілий голос з-за спини. Він повернув голову так швидко, що занепокоївся, чи не звернув собі суглоби.

 

Регулус у гавайській сорочці і своїх бісових синіх шортах – які взагалі просторі і ні краплі не надають йому сексуальності, але такому збоченцю як Джеймс все одно – стояв за кілька кроків від нього і, підпираючи кволий паркан сусідів, курив цигарку. Він виглядав, як справжнісінький Аполлон в молодості, його губи стискаючі фільтр сигарети гідні бути виліплені з глини і поміщені в якийсь музей, де кожен міг би бачити наскільки красива людина може існувати в цьому світі. Витончені пальці, які Джеймс вважав за краще побачити на резинці своїх плавок, поправляли волосся, яке лізло в очі, іноді відволікаючись, щоб потримати цигарку.

 

– На тебе вирячитися я ніколи не втомлюся, – з дурною усмішкою видихнув Джеймс, ніяково смикнув рукою через, що пиво в ямці на піску розлилося і мало не забруднило пляжний плед. Незручно кашлянувши, він спробував прибрати сліди своєї ганьби, закопавши вологу доріжку піском. Регулус випустив короткий смішок.

 

– Який же ти клоун, Поттер.

 

Джеймс дивився, як він гасить сигарету і йде грати волейбол із Краучем-молодшим, який вже давно його дратує. Випустивши мученицьке зітхання, він знайшов поглядом Ремуса, якого Сіріус намагався втопити і рукою помахав йому, усілякими жестами показуючи, що справа термінова.

 

А наступні півгодини він активно тріпав язиком про те, який Регулус недосяжний, але він явно з ним не заговорив, якби не відчував до нього симпатію. Ремус якщо й намагався здаватись зацікавленим, то здався на другій хвилині.

 

— То скажи йому про це. Будь серйозним у своїх словах, – Ремус зупиняється на секунду, щоб виправити себе. — Будь ласка, блядь, Сохатий, будь серйозним. Регулус не той хлопець, котрий оцінить жартівливі підкати.

 

Але, крім жартівливих підкатів, Джеймс ніяк не вмів фліртувати. Він любив широкі жести, які потім можна згадувати з усмішкою на обличчі, він любив бентежити людей, які йому подобаються, тому що зрештою — збентеження в його присутності Джеймс сприймав як ознаку симпатії.

 

Вперше за весь відпочинок його відвідало відчайдушне бажання збентежити Регулуса. Побачити яскравий рум’янець на аристократичних вилицях, провести по них пальцями і зацілувати до смерті. Він уявив, як той спочатку б зарозуміло пирхав і слухати б його не хотів, а потім ховав палаюче обличчя в нього на грудях, тому що [i]ніхто так не цілував би його, як Джеймс.[/i]

 

Джеймс підняв погляд на Регулуса, що біжить підтюпцем у напрямку бару і подумав, що моменту краще може і не бути.

 

Його перший поцілунок з Регулусом був змащений і незграбний. Регулус притиснутий до стійки був дивно пасивний і, як не складно здогадатися, здивований його раптовим поривом. Джеймс стиснув його вилиці долонями і без особливих зусиль проник язиком між губ. У його шлунку затремтіли метелики, коли він відчув віддачу з боку Регулуса, а потім по тілу розповзлися слизькі личинки.

 

До цього моменту він не знав, що у Регулуса доволі сильний хук справа.

 

– Мені просто цікаво, блять, про що ти думав, – гарчить Сіріус, ходячи колами в його кімнаті, яку Джеймс ділив з Пітером.

 

При всьому бажанні, єдине, що міг відповісти Джеймс – «про бісові губи твого молодшого брата», але залишки його розсудливості і Ремус на порозі підказували, що краще стримати це висловлювання.

 

Сіріус виглядав справді злим, це навіть трохи злякало Джеймса. Він бачив його таким лише після масштабних сварок із батьками, і найменше що він хотів це стати причиною такого стану. Джеймс дивився в стіну, його погляд був трохи відчуженим, а синець на вилиці неприємно відтягував, у грудях розливалася прикрість.

 

Сіріус, варто віддати йому належне, не довго говорив і його емоції швидко згасли. Ремус, як терплячий бойфренд, помітив це і одразу ж повів Сіріуса з небезпечної зони, шепочучи щось на вухо. Спостерігаючи за ними, Джеймс відчував наростаючий смуток. Він ніколи не матиме такого порозуміння з Регулусом. Тільки не після того, як той заїхав йому кулаком після поцілунку.

 

З важким зітханням Джеймс підвівся з ліжка сотий раз подивитися на розквітаючий синець. Обличчя не постраждало, нічого не зламано, дякую і на тому, але тепер на його обличчі вимальовувався доказ того, що його відкинули на очах у всіх. Хотілося встати під дощ і плакати, щоб сліз не було видно під краплями. А ще хотілося, щоб Регулус простяг йому рятівну парасольку з люблячим виразом обличчя, і щоб вони сховалися разом під нею.

 

Це було страшенно сопливо і, здається, він перетворюється на Сіріуса.

 

Перебувати в кімнаті на самоті не хотілося, але йти кудись, де він міг зустріти Регулуса не хотілося більше, тому він залишився сидіти на місці.

 

До кімнати безшумно зайшов Хвіст.

 

— Гей, я тут тобі лід приніс, болить, напевно, — невпевнено сказав він, простягаючи рушник набитий льодом. Вдячно натягнувши куточки губ, Джеймс взяв запропоноване. Так само невпевнено, як до цього, Хвіст сів на своє ліжко і трохи посміхнувся.

 

– Ти йому також подобаєшся, – це прозвучало майже беззвучно, але Джеймс вскинув голову, наче Хвіст це прокричав.

 

– Що?

 

— Ну… він увесь час дивиться на тебе. Коли ви з Бродягою іржете над якимось тупим жартом або коли шепочетесь з Ремусом, він дивиться на тебе і посміхається, ніби ти не тупиш на кожному слові при ньому. Здається, ти йому подобався, просто треба було почати з цукерково-букетного періоду. А ти перескочив одразу на поцілунки. Ти ж не секс на одну ніч від нього хочеш.

 

Пітер говорив це все збиваючись, але з кожним словом Джеймс відчував, як надія впереміш із подивом заповнює його. Мабуть, досвід Хвоста з дівчатами навчив його багато чому.

 

– І що мені робити? — пошепки запитав Джеймс, сподіваючись отримати реальну пораду. Від Хвоста. Що ж, часи міняються.

 

– Ем. Ну, спробуй вибачитись, мабуть, — знизав плечима Пітер. — Я запропонував би ще коробку цукерок взяти, але якщо тобі дорога і друга щока — краще не треба.

 

Джеймс засміявся. Пітер розквітнув, почувши схвалення своєго жарту.

 

– Так, я теж так думаю, – Джеймс радісно підвівся і поплескав Пітера по плечу. — Спасибі, Піт, якщо в мене все вигорить, я поставлю тобі пам’ятник.

 

Він вискочив із кімнати швидше, ніж Хвіст міг би щось сказати. Джеймс побіжав у бік кімнати Регулуса, але перед дверима все ж таки знітився. Що він говоритиме? Що йому шкода, і він не хотів його цілувати? Але йому зовсім не шкода, і він зробив те, що хотів. Трохи подумавши, Джеймс вирішив вибачитися за те, що зробив це без попиту, все ж таки це і справді було огидно з його боку.

 

Піднявши руку, він коротко постукав. За дверима пролунали квапливі кроки.

 

Регулус, що відчинив двері, виглядав так холодно, наче його покрили крижаною скоринкою.

 

– Чого тобі, Поттер?

 

Побачивши його, впевненість Джеймса трохи зменшилася, але відступати він не мав наміру. Та й судячи з того, що зачиняти двері Регулус не поспішав — якийсь шанс у нього все ж таки є.

 

— Ем, привіт, я хотів би… якщо ти вислухаєш, я хотів би вибачитися, мабуть, ам, просто я… ні… а, може впустиш мене і поговоримо? – плутано промовив Джеймс, з кожним словом відчуваючи себе все більшим дурнем.

 

Регулус особливо не вразився його промовою, але все ж таки його погляд трохи розтанув. Але, певне, недостатньо.

 

— Говори тут, — сказав він безапеляційно.

 

— Ой, ну тобі, у мене й так не особливо виходить нормально висловлювати свої почуття, а ти ще й не спрощуєш мені задачу. Я знаю, ти сердишся на мене, і ти маєш право на це, але подивися на ситуацію з мого боку, я не хочу сказати, що ти повинен це робити, я все ж таки образив тебе, але я був би радий якщо…

 

— Господи, добре входи вже, — закотив очі Регулус, відчиняюючи двері. Щось підказало Джеймсу, що якби Регулус справді не хотів його впускати, то його збита мова навряд чи вразила його. Ця думка підбадьорила його.

 

Всередині кімната Регулуса виглядала схоже на інші кімнати, але якщо придивитися тут помічалися сліди тривалого проживання: всюди розкидані листочки із записами, книги та різний одяг. Де-не-де можна було помітити диски або платівки, а також фрукти та залишки їжі. Підійшовши до столу, Джеймс розглянув малюнки та невеликі скетчі.

 

– Ти малюєш? — з усмішкою спитав він. Регулус красномовно промовчав і вп’явся в нього вичікуючим поглядом. — Так, я прошу вибачення за те, що зробив. Я вчинив, як якийсь маніяк, вибач… Набагато краще було б це зробити при свічках або там на скелі з видом на бушуючий океан… може, під час танцю під якусь пісню Fleetwood Mac…

 

Нерішуче глянув на Регулуса, той дивився на нього невпевненим поглядом, іноді відкриваючи рота, ніби хоч щось сказати, але відразу замовкаючи, потираючи внутрішній бік долоні.

 

Джеймс підійшов до нього ближче, не зовсім впевнений, що йому це дозволено.

 

– Ти ж знаєш, чому я це зробив, – Регулус підняв голову на його тихий голос, зазирнувши йому прямо в очі. — Ти знаєш, ти ж такий неймовірний, ти не можеш не знати.

 

Джеймс підійшов до нього ще ближче, але вперся у виставлену руку.

 

– Скажи вголос, – тихо попросив Регулус, стискаючи футболку на його грудях. — Якщо це правда, скажи вголос. Я хочу знати, що це не якийсь ваш черговий жарт, і що ти поводишся серйозно.

 

У голові проскочили жарти про Сіріуса, але Джеймс вирішив, що озвучити одну з них дорівнює смертному вироку. — Я… ти мені подобаєшся, дуже, — повільно сказав він, натомість ретельно підбираючи слова. — Про які жарти мова взагалі, я пускаю на тебе слини відколи приїхав… це я напевно дарма сказав, але гаразд – факт фактом. Ем, що ще сказати, ну і…

 

— Помовч, будь ласка, — м’яко попросив Регулус. У Джеймса перехопило подих від його посмішки. — Я… не чекай від мене визнання, якщо що, я не збираюся тут розводити гейську мелодраму.

 

– Та, нічого все добре, – він і не чекав, але ці слова все одно трохи вкололи. — Ти… не битимеш мене, якщо я тебе поцілую?

 

В очах Регулуса з’явилась невпевненість, вкотре за день, і Джеймс злякався, що його зараз пошлють кудись подалі, але хлопець тільки коротко кивнув.

 

Цього разу дотик не був змазаний і грубий, це було ніжно. Їхні губи сухо з’єдналися, і Джеймс відчув легкий дотик язика до його нижньої губи. Його дихання збилося, і він міцніше обійняв Регулуса за талію притискаючи до себе, бажаючи тільки того, щоб відповідали взаємністю. Регулус вчепився в його волосся, остаточно приводячи їх у повний безлад. Почуття повністю витіснили їхні думки.

 

Серце Джеймса билося з такою силою, що, здавалося, воно проб’є грудну клітку, коли вони зупинилися. Не бажаючи відпускати Регулуса, він стиснув його в обіймах, проводячи пальцями по червоних вилицях.

 

— Ти найкрасивіший, найчудовіший і ніжніший, я просто такий радий, що…

 

— Замовкни, заради бога, — Регулус уткнувся йому в плече, червоний, як буряк. Джеймс щасливо посміхнувся.

 

Йому все ж таки вдалося збентежити холодного Блека.