Спів

ГЛАВА ДРУГА

“ТВІЙ СПІВ”

Джинн трішки підійнялася.  Більш-менш прийшовши в себе дівчина ледве встала з ліжка. Попрямувавши до дверей. Вийшла вона в зовсім похмурі коридори. Старий паркет, та на вигляд дорогі шпалери. Світло від частини мигало, іноді залишаючи дівчину в темряві. Їй здавалося, що хтось дивився на неї. Ніби хижак чекає на свій обід. Відчай повільно поглинав дівчину. Але вона продовжувала рух, йдучи нескінченними коридорами. Опинившись у власному лабіринті. Тривога і тиша. Іноді немає нічого страшнішого ніж залишитися поодинці з собою. Джинн не могла зупинитися, все блукаючи. Вона прийшла в тяму через кілька годин. У голові тільки грала мелодія. Незнайома мова, більш нагадуюча японську. Дівчина прокинулася біля озера. Незнайомець сидів поруч. Гладив волосся і співав щось дуже заспокійливе. Його спів, це те, що вона чула. Він нагадувало літній теплий дощ з легкими поривами вітру. Хлопець сидів з закритими очима, продовжуючи мелодію. Дівчина не могла дозволити собі зупинити його. Джинн подивлювалась на обличчя хлобця. Довгі вії. Легкий рум’янець. Губи не пухкі, більш середні. Прямий ніс, з невеликою кількістю веснянок. Світлі, але яскраво виражені брови. Солодкий запах лісових ягід. Хлопець відкрив очі, вони були світло зеленими . Нагадуючи дерево, молоде і живе. Тільки усвідомлюючи що він тримає дівчину без її згоди, хлопець швидко, але обережно відсторонився, даючи свободу.

Ніжний, спокійний голос:

– Я Сем, вибачте за це.

-Джинн. Не переймайтесь.

Декілька секунд мовчання нагнітаючи нависли, перетворившись в каторгу.

-Чесно, все добре

Хлопець не зміг стримати посмішку.

Джинн підтримуючи посміхнулася.

– Ви тут живете?

-Все вірно, я взагалі напів японець. Але народився тут. Мій батько був вельме поважним паном, а мати шукала себе. Я взагалі нічого не знаю про неї. Вона покинула мене, залишивши на батька. Але він справді кохав її.

-Я взагалі майже нічого не знаю про свою сім’ю. Мати спала з чоловіками за гроші. Майже не з’являючись вдома. За мною доглядала сусідська жінка. Але, в один день мене забрали. Місс Гільда обіцяла що мені там буде краще. Я повірила. Але мене надурили.

Вони були знайомі менше години. Але розповіли те, що після року спілкування не почуєш від людини. Вони говорили аж поки сонце не піднялося.

-Нам потрібно йти на сніданок.