6 розділ

Ранок, промені сонця заповнювали номер, літня пора неймовірна, для дівчини це була улюблена пора, подорожі, зізнання у коханні, все у цій порі буває, але стук у двері не змусив себе довго чекати, за дверима був її колега, одягнутий тільки у шорти і з голим торсом, вона була одночасно здивована, хоча чому тут дивуватися, чоловіки таке люблять, і нарешті через її довге мовчання вони почали розмову:

– Доброго ранку, пані Павленко, напевно здивував я вас своїм прикидом

А чому тут дивуватися, ви ж такі самовпевнені, що любите тільки на себе милуватися

– Ви на що натякаєте!!

Ні на що, все добре, поїхали краще вже

– Поїхали – зібравшись поїхали за зазначеною адресою, і ті трохи вирішили поговорити поки їхали:

– Ви сьогодні неймовірна, пані Павленко

Дякую пане Бойко, доречі що у вас є на цього Бона

– Багато років тому, Зорін розслідував одну справу і так вийшло що з’явився Бон, він взагалі справжній псих, рік тому навіть пішов добровільно з ним коли той вбив двох охоронців, тому це точно що він вбив Зоріна

З вашої розповіді, я зрозуміла що його треба терміново брати, і я його візьму

– Добре, але я піду з вами

Ні я сама все зроблю

– Тоді будьте обережні, будь ласка – чоловік випадково взяв її за руку, проте відсторонився

Дякую за пораду – і та пішла за адресою, він відкрив двері, і та звернулася до нього:

Доброго дня, ви Бон

– Ви з поліції, звідки ви дізналися де я

У відділку ти все розповісиш – і жінка скрутивши його, викликала поліцію і той відправився до відділку, а вони один одному тільки посміхнулися

– Ну що ж ми свою справу зробили, тепер поліція розбереться

Це точно, і знову довго їхати, доречі забула вам сказати, треба ще заїхати до моєї матері

– Мені зачекати вас

Ні ви маєте піти зі мною, бо як матері тільки розповім за якогось чоловіка, то заводить свою шарманку

– Розумію я так зрозумів, нам доведеться як тому подружжю, притворитися що ми разом

Саме так, як же я не хочу цього робити

– Якщо чесно, я теж цього не хочу робити, але колегам треба допомагати

Дивно чого ви не відмовилися

– Може тому що я вирішив стати трохи добрим для вас

Це виглядає як затишшя перед бурею

– Ніякої бурі не буде, все поїхали – і тоді в повному мовчанні, поїхали до матері, і приїхавши, мати почалася діставати питаннями:

– О привіт доню, це Марк я так розумію

Так мам, це він

Катерина Віталіївна

Марк Володимирович, приємно познайомитись

Взаємно, доню підійди на хвилинку

Що таке мам, я ж казала що не треба було цього

– Доню, якщо ви одружетеся то я вас благословляю

Мама, ні я його не люблю

– От кого, кого але маму не обманиш

Думай що хочеш – і після того вони прийшли, а у дівчини був вже так собі настрій після лекцій матері, помітивши на собі погляд чоловіка посміхнулася, однак їм треба було вже їхати:

Мам, нам вже пора

– От дідько, ну добре, тоді побачимося ще

Я теж на це сподіваюся – обійнявши маму і попрощавшись, сіли в машину і поїхали до Харкова, і почали говорити:

– Не думав що ваша мама, хоче щоб ми були разом

Я їй теж кажу, а вона заводить свою шарманку, ну як і завжди

– Ну що ж справа розкрита, злочинець у в’язниці, а рідні можуть бути спокійні

Це точно і знову довга дорога

– Так і дивно, що ми за час розслідування не посварилися, до чого ж це, пані Павленко

Навіть не знаю, проте миритися я з вами не буду

– А я і не пропонував, і взагалі я робив це тільки через те що ми колеги

Могли би не робити тоді цього, я би пояснила все якось матері

– Ви так схожі на свою матір, тим що ви вперта

А впертість і точка зору, це для вас пустий звук

– Ні, а от те що зараз ми не доїдемо до Харкова

Так давайте проїхали – і тоді вони замовчали, невдовзі він сказав до неї:

– Ви мене пробачте за те, що я вам наговорив

Нічого, все добре

– Може як приїдемо, то сходимо на каву

Ні, давайте якось наступного разу, я ще у відділок хочу сходити

– Як скажете – приїхавши до міста, вже була ніч, і на цій ноті вони вирішили прощатися:

– До завтра, пані Павленко, доречі може вас підвести додому

Ні я сама дійду, і мене подруга обіцяла зустріти

– Проте я все таки запропоную вас підвести, я не пробачу собі якщо втрачу вас як напарника – жінка посміхнулася у відповідь цим словам, і тихо сказала до нього:

Дякую, ну добре можете підвести мене, однак я буду опиратися, якщо надумаєте мене викрасти

– Я не такий щоб когось викрадати, тим більше я би вас вбив морально, а не вкрав

Дякую, що я тепер не можу перейматися за себе – після цих слів, вони поїхали по нічному місту, невдовзі приїхавши за адресою, чоловік побачив сплячу колегу, і просто взявши її на руки, поклав на заднє сидіння, вкривши покривалом і посміхнувся бачачи те як вона солодко спить