Він ніколи

Він ніколи не мріяв про героїчну смерть, але був готовий заради майбутнього своєї молодшої на дванадцять хвилин сестрички. Його дратували месники, особливо Тоні Старк. Він так хотів його смерті, що не помітив того що у Старка є ті, хто його сильно любить. В такому випадку П’єтро нічим не краще мальярдера.
Дівчина років двадцяти чотирьох часто пускала очі під лоба від дуже розумного монолога батька. Вона його слухала через раз, частенько занурюючись в думки. Ці двоє були чимось схожі: виріз очей, брови — це все було від батька, але не колір очей. Вони були блакитні, в яких можна легко побачити своє відображення. Але вона рідко підіймала очі на мутанта. Їй було цікавіше гортати сторінки товстої книжки. Максимофф навіть не думав що вона на щось здібна крім цього.

— Ти що, зовсім з глузду з’їхав?! — крикнула дівка десь за темрявою.
Він так сильно зажиурив очі, що розімкнувши, в першу чергу, побачив різнокольорові відблиски, а вже потім Міа над собою та Клінта. Хлопець був впевнений що старий хотів би його вдарити, але дитина на руках не дозволяла.
Було добре бачити месника живим та відчувати приємний вітерець, а ще краще знову бачити своє відображення в блакитних очах розбещенної дивчини.