Фіалковий турнір

Приблизно 4 година ранку, сонце тільки сходить, а прислуга у ельфійському палаці навіть не прокинулася. Юджинія сідає на ліжко намагаючись встати, але її міцно тримають такі рідні руки

– Люба, ще ж темно, ти куди ? – Соним голосом запитує Ровена, обіймаючи дружину за талію

– Спи, я скоро повернуся – ельфійка цілує жінку в лоба, винурюючи з обіймів
Вона одягаєстя в тренувальну форму. Звичайні штани, якось рубашка і чоботі. Бере меч, що лежав десь у шафі та йде до тренувального майданчика, що на вулиці, поки її кохана солодко спить

Створивши кульку світла, жінка тихо йде на двір. Вийдячи, вона розташувала над майданчиком ще декілька подібних кульок, що не дуже яскраво освітлювали все, але для їй тренувань цього було достатньо. Перед усім, Юджи трохи розім’ялася, а потім почала практикувати вже звичні для неї прийоми. Звук клинка ледь доходив до покоїв, тому вона не переживала, що хтось до неї завітає. Ельфійка майстерно пересіщалась поміж рухаючихся тренувальних фігур. Вона наче танцювала, і було видно, що для неї бій – як мистецтво. Вона була частиною цього мистецтва, раз за разом повторюючи рухи, комбінуючи їх в окремі атаки та прийоми. Вона тренувалася, іноді роблячи перериви на воду, що аж не помітила, як вже давно сонце вийшло із-за краєвиду. Зрозуміла вона це, лишень тоді, коли окликнув знайомий голос

– Юджинія – Чоловічий голос, з нотками невдоволення звернувся до жінки

– О боги, чого ж ти так лякаєш, Фред – Юджи трохи підскочила, від несподіваної появи молодшого брата – А ти чого не спиш?

– Це я у тебе хотів спитати. Вже майже 8 ранку – Він промовчав декілька секунд, оглядаючи сестру, а потім видав – Все ж, це не мої справи, я лишень прийшов сказати, що скоро сніданок, тому тобі краще поспішити та перевдягтися – Із цими словами Фред розвернувся і покинув тренувальний майданчик

Через декілька хвилин Юджинія також пішла з майданчика та направилася до своїх покоїв, щоб залишити пес а перевдягтися. Коли вона зайшла у кімнату, то не очікувала побачити Рові, що сиділа на підвіконні та кудись дивилася

– Ти знала що наші вікна виходять прям на тренувальну зону, а ще ти неймовірно чудова коли б’єшся – Рові промовила це, не відриваючи погляд від вікна

– І скільки ж часу ти за мною наблюдала? – Юджи обперлася на дверний косяк, склавши руки на грудях

– Десь години 2-3, як прокинулася, бо було холодно. Що ж – Вона встала з підвіконня і підійшла до вхідних дверей – Ти мабуть перевдягтися хочеш, я тоді піду. Скоро сніданок, буду чекати тебе біля їдальні, не запізнися – Рові відправила повітряний поцілуночок і вийшла з кімнати, закривши за собою двері

Вже після сніданку, Рові раптово викликали до Денкеля, через якийсь форс мажор. Юджинія ж в свою чергу, приблизно о 12 дня покинула стіни замку й направилася на «Фіалковий турнір». Цей турнір проходить кожну весну недалеко від столиці Елоса, на нього з’їжджаються охочуючі з усього королівства, це не самий популярний турнір, але Юджи чомусь вибрала саме його. Вона була закутана у плащ з капюшоном, а на обличчі була маска, що закривала все від очей до ключиць надійно ховаючи її особистість. На турнірі Юджи брала участь під псевдонімом, який багато років поспіль знали. Її фальшиве ім’я було в топі лідерів. Хайд, саме це стало псевдонімом Юджи, виходить на арену, лише у 3 раунді відбіркового туру. Хайд проти якогось самовпевненого хлопчини

– Гей, ти той самий Хайд? Я чув про тебе, чув що ти сильний, але не настільки сильний як я – Хлопець був до біса впевнений, що він тут самий сильний, я лишень він гідний перемоги

Звучить гул горна, що символізує початок раунда. Хлопець біжить уперед, розмахуючи мечем на всі боки. Мить і Хайд вже перед ним. Рухи Юджинії плавні та швидкі, декілька секунд, і хлопець вже лежить, його зброя відлетіла кудись убік
– Я здаюся, здаюся! Тільки помилуй прошу!

Раунд закінчено. Не проронивши ні слова, Хайд вертаєстя до бесідки очікування, а його ім’я заноситься вище у турнірній таблиці, він пройшов у напівфінал

– О, Хайд, привітик – Юджи окликнув трактирщик, що стояв за стійкою – Тобі як завжди? – На це, вона лишень кивнула – Чув, це твій останній турнір – Знову у відповідь лише кивок – Що ж, сумно визнавати, що мій найкращий клієнт, і найкращий учасник Фіалковошо турніру полишає нас. Сподіваюся, ти будеш приходити як глядач

Юджи озернулася. Впевневшись, що навколо нікого нема і їх ніхто не слухає, вона відповіла майже пошепки, та трохи охрипшим голосом

– Буду намагатися

У трактиршика очі по 5 копійок

– То ти розмовляєш! Скільки років з тобою спілкуюся, жодного слова!

– Тигше ти – Вона трохи захвилювалася, щоб ніхто випадково не почув

– Ой вибач. Все ж, я буду тобі радий, навіть, якщо ти як гість

Через пів години був оголошений перший раунд напівфіналу, у якому брали учать Хайд та воїн на ім’я Фебус. Перед боєм, всім видавали тупі тренувальні клинки, щоб ненароком нікого не вбили. Фебус був у непоганій формі, видно, що вже не новачок, але і не скажеш, що прям професіонал

Гуркіт горну. Обидві фігури стоять на місці який час. Першою меч дістає Юджи, це стало сигналом до дій Фебуса і він побіг вперед. Замість маневру, жінка блокує його удар мечем та відкидає противника трохи назад. Тепер в гру вступає Хайд. Рухи як завжди плавні та швидкі, наче сокіл над здобиччю, вона кружляє навколо опонента, наносячи удари. Дзвін мечів чути аж до верхніх рядів трибуни і трохи далі. Так продовжувалося ще декілька хвилин. Юджинія виснажувала ворога, щоб потім нанести рішучий удар. Мить, зброя Фебуса летить вбік і чужий клинок опиняється біля його горла. Раунд скінчено. Хайд переходить далі.

Інші бої були для Юджи не дуже цікаві, усі якісь однотипні. В цьому році не було воїнів з якимись особливими видами бою, або були, але настільки мало, що ледь знайдеш

У фінал, вийшло близько 6 учасників, Юджи була в останній парі, тому вирішила трошки прогулятися. Недалеко від арени було поле, де росли різні квіти. Нашвидкоруч вона зробила вінок з улюблених Ровеною кульбаб і сховала його у зачарований мішочок на поясі.

Після цього бою, вона одразу проходить у останні, без проміжного. Горн. Все те саме. Декілька хвилин і противник переможен «Тц. Нічого нового. Набридло» думаю вона про себе і як найшвидше покидає арену у зону очікування.

– У фінальний бій пройшли! – озвучив голосно жюрі – Багато разовий чемпіон Хайд, зустрічайте! –Юджинія вийшла на арену під голосні оплески і свист – Та вправний новачок Гельм – ті самі оплески і свит – Дами і господа, я проголошую останній раунд «Фіалкового турніру» розпочатим! Бійці, займіть свої позиції та приготуйтеся!

Лунає горн. Обидвоє почали рухатися одночасно, і в цей же момент зіткнулися клинками у центрі арени, відскочивши назад. Юджи побігла на опонента, в останню мить перестрибуючи, роблячи над ним оберт та направляючи клинок на Гальма. Останній не розгубився і обернувся обличчям до ельфійки блокуючи удар. Знов удар клинків один об одного. Ще один і ще. Ці двоє наче не билися, а кружляли у танці, під музику дзвона металу. Елегантні рухи притягували погляд. Вони були настільки чаруючими, що всі на трибуні затихли, пильно споглядаючи бій. Через 10 хвилин перший видохся Гельм. Це і стало початком його поразки. Він не встигав слідувати за рухами Хайда, і от вже меч летить на землю, неприємна вібрація проходить по руці і в голові розуміння, ось, кінець, ти програв. Знову лунає горн, що символізує кінець турніру. Хайда запрошують на трибуну для нагородження

– Що ж, вітаємо переможця воїна на ім’я Хайд! – оплески та авіації від глядачів

– Мені було весело всі ці роки тут боротися, але це був мій останній турнір, у якості бійця. Дякую, за цей чудовий час – Спокійно каже Юджинія, спеціально трохи здавлюючи голос – На разі я вас покину – Жінка швидко зійшла з трибуни – І дякую, але я відмовляюся від нагороди

Вона розчиняється у повітрі і в мить опиняється у своїх покоях у ельфійському палаці. Двері в кабінет трохи відчинені і Юджи бачить у щилині Рові, що сидить за якимись документами. Вона тихо заходить у кімнату, та надягає на голову коханої вінок з кульбаб, залишаючи на щоці легкий поцілунок

– Привіт люба, не відволікла? – Від несподіванки Ровена трохи підскакує, розвертаючись до ельфійки

– О, ти вже повернулася. Просто перевіряла доповіді розвідки, сама знаєш, зара відносини між Денкелем і Соньґулі трохи… Натянуті – вона встала із-за столу та обійняла дружину – Але все ж, я трохи скучила

– А обіймаєш так наче не трохи

– мовчи.

– Пхах, я теж сумувала. Може пішли вип’ємо чаю?

– Пішли