Тільки тоді коли любимо ми

Закинуте, пограбоване селище, недалеко від кордону. Ніби, ще вчора тут було життя
Біля нього розташувався привал одного з генеральских загонів денкельскої армії. Частина воїнів грілися біля багаття, частина спала, лише генерал Хронос зі своєю правою рукою були осторонь. Рові перебирала струни налаштовуючи гітару. Генрі тим часом шукав кристал зв’язку, десь на дні сумки Рові

– Ось він де! – Радісно вигукнув помічник, найшовши потрібний камінь – Генерал, вам слідувало б привести до ладу свої речі

– Так, обов’язково, але якось потім – Рові грала знайомі акорди – Дай будьласочка камінь, вже не можу дочекатися побачити моє сонечко

Вона взяла лимоно-жовтий камінь з рук свого помічника і прошепотіла закляття. З невеликого проміння світла утворюється зображення рідної для Рові Юджинії, в якої є такий самий кристал

– Привіт люба, як ти там? – Питає Юджи, як тільки побачила кохану

– Як тобі сказати, наче і добре, але відчуття якесь не те – З цими словами, вона підняла погляд на село, що було попереду – Але не про це, як там діти?

– Нещодавно спати вляглися, дуже за тобою сумують

– Як прокинуться, перекажи, що я їх люблю – Рові легко посміхнулася– Я тобі хочу дещо зіграти, ти ж не проти? – Вона знала, що Юджи не проти, але все одно спитала

– Звичайно, що на цей раз? – Вона заворожено розглядала трохи пристале обличчя коханої людини

Не відповідаючи на питання Рові почала затискати акорди та перебирати струни, граючи мелодію, що звертала увагу не лише Юджи, а й солдатів.

–Якось спитала ти. Так чому ж я з тобою? Сказав, що більш такої. На світі не знайти– Слова звучали м’яко, а на обличчі Рові була посмішка. Вона співала з закоханими очима, такими, які були багато років тому, ще під час їхнього з Юджи навчання – Думав, ходив, аж ось. Декілька слів знайшлось. Скажи поміж сестер. Що ці слова твої тепер! – Солдати, що були осторонь почали обертатися на спів. Тим, хто звик до суворої генералки Хронос, чий емоційний діапазон менший ніж у камня , була не звична така поведінка Рові – Навіть коли я не я. Ти все одно зі мною. Ось чому ти — моя. Ось чому я з тобою – Дехто з воїнів почали переглядатися. Чи то замислюючись над змістом слів, чи то впізнаючи одне одного, чи то дивуючись – Навіть коли кричу. Навіть коли ти плачеш. Гавкіт стоїть собачий. Посеред розпачу – Юджи, Генрі, воїни. Всі слухали наче заворожені – Навіть коли болить. Терпіти сил немає. Ти мене обіймаєш. І я без крил лечу – На мить у Ровени наче вогнем відало у шрам старий, але болючий для її розуму – Бідам усім на зло. Коли обоє рябоє. Ти моя, щоб не було. Ось чому я з тобою. Ось чому я з тобою – Ровена трохи змінила ритм пісні. Він став більш енергійним, але все таким же спокійним і зачаровуючим –Люди ми тільки тоді. Як дуже сильно любимо.Тільки тоді, коли любимо ми. Можемо зватись людьми. Можемо зватись людьми – Вона майже різько обірвала гру, поклавши свою долоню на струни, змусивши струни перестати видавати звуки – Далі поки не придумала. То що скажеш?

– Як завжди чудово, моя л-

– МАМО!

– ЦЕ Ж МАТУСЯ!

–ПРИВІТ МАТУСЮ!

– ЯК ТИ ТАМ?

Ельфійці не дали договорити фразу два малих близнюки, що перебивали одне одного, як почули знайомий голос

– Яель, Кемуїл, ви чого ще не спите? – запитала Юджи трохи сердитим голосом

– Ну не злися на них, люба. Як ви, бешкетники мої? Ви хоч там не робите нерви своїй матері? – Жартома сказала Рові. Вона рада, що бачить своїх синів, таких малих і усміхнених. Водночас, до неї приходить розуміння, що не всі можуть так само бачити своїх близьких, здорових, живих та радісних

– Матусю, а ти коли повернешся? – трохи засмучено запитав Яель

– Хм, думаю, ще 1,5-2 місяці і я зможу повернутися до вас з мамою. Краще вам піти спатки, інакше до ваших снів прийде дядько Кілл і з’їсть

– Вже біжимо, скоріше розбирися з усіма справами і повертайся, ми тобі стільки всього розповімо – із блиском у очах додав Кемуїл, після чого брати побажали своїм матусям солодких снів і побігли до своєї спальні– Тобі б теж лягати, Юджи – В голосі Рові звучала втома від двотижневого безсоння

– Мабуть ти права. Добраніч, сонечко моє

– І тобі добраніч

З цими словами зображення від кристалу зв’язку зникло і Хронос звернула свою увагу на солдат, на чиїх обличчях було непорозуміння

– Вже пізно, я піду спати. Ви довго не сидіть і теж лягайте спати, завтра з ранку вирушимо далі – З цими словами генералка пішла до свого намету, не звертаючи увагу на думки інших, що ехом віддавало в її голові

– ТАК МЕМ – в унісон промовили бійці

Коли Ровена зникла за тканиною намету, вся інші у таборі продовжили займатися своїми справами. Через годину всі багаття було залито водою і воїни розійшлися по наметам

Зайшовши до їхнього з Рові намету, Генрі побачив подругу, що заснула стискаючи у руці відкритий кишеньковий годинник, на одній кришці якого було фото Юджинії, Яеля та Кемуїла