2 розділ

І після цього випадку, до неї підійшла подруга, вони ж відійшли в інше місце для розмови:

– Ксюша, схоже у тебе скоро буде новий кавалер, ти бачила який він красивий

Ага зараз, я з цим самовпевненим нарцисом, не хочу в напарниках бути, а ти про кавалера кажеш, що хочеш кажи, але я не буду з ним разом, і все давай про нього не говорити, будь ласка

– Ну добре, Ксюш, не будемо, доречі може сьогодні підемо на концерт, якраз настрій покращився би

Насть, у мене робота, тим більше йому треба все показати

– Нічого сам освоїться, а нам треба повеселитися, тобі давно вже потрібно це зробити, і ніяких ні, йдемо і точка

Ні і ще раз ні

– Ти хочеш далі знаходитися з цим придурком?

Ні звичайно не хочу, ну добре вмовила, піду на концерт

– Ну то в 19:00 зустрічаємося

Обов’язково, бо сьогодні ми маємо бути красивими – сказавши це, дівчата розійшлися і потім вже збираючи речі, почула слова “колеги” і він сказав:

– А куди це ви зібралися?

А яка вам різниця, ви мені ніхто, та і чого я вам маю відзвітовувати, я вам не секретарша якась

– Пробачте мене, пані Павленко, забув у вас же напевно хтось є, а хоча кому ви така потрібна

Я впринципі нікому і не потрібна, але живу ж якось, без цієї романтики, раніше звичайно я була ще тою романтичною дівчиною, однак робота зробила мене роботом, так що нічого, я вже звикла

– І як ви ще з поліції, не пішли, бо на вашому місці, я би побіг звідси

Проте робота, мені подобається, так що розмова закінчена, а ви завтра краще візьміть з собою вашу самовпевненість, повірте це вам дуже знадобиться

– На що це ви натякаєте?

Ні на що, так все робочий день закінчився

– Можливо, вас підвести, а хоча ні мене дівчина чекає в машині, не хочу щоб вона ревнувала

Добре, хорошого вам вечора

– Це взаємно, пані Павленко – після цих слів вона пішла, взявши квиток в метро, приїхала на потрібну їй станцію, і от прийшовши додому, знайшла літне вбрання, джинси і джинсова куртка, одягнувшись вона сказала:

Красиво я виглядаю, надіюсь що у цього дурня, зараз не все так добре, а я як завжди шикарна, так що я готова – після того позвонила подрузі і вони домовилися зустрітися на їхньому місці, і зустрівшись дівчата виглядали прекрасно, і взявши квитки на концерт, були на перших місцях, однак дівчина побачила Марка, і відразу ж сказала подрузі:

Настя, нам треба сісти подалі

– Чого це?

Там Марк сидить, недалеко від нас

– Ти як хочеш, але я не хочу пересідати

Ну будь ласка – проте було вже пізно, до них підійшов Марк:

– О пані Павленко, неочікував вас тут побачити, я думав ви можливо зараз в архіві

Пан Бойко, нажаль але я теж маю вільний час від роботи як і ви, хоча це і рідко буває, а хоча яка вам різниця, що невже закохалися у мене?

– У вас? Та ніколи в житті, ні при ніяких обставинах

Це добре, просто думала що у вас хтось є

– А моя дівчина, непублічна особа, того ви нажаль не побачите її

Не дуже і хотілося, пан Бойко, щоб я хотіла бачити дівчину яка закохалася в такого як ви, не смішіть мене

– А вона любить мене з усіма моїми достоїнствами і недоліками

Щось я в цьому сумніваюся, проте мені всеодно на ваше особисте життя, того удачі вам “повеселитися на концерті”

– Це взаємно, пані Павленко – концерт був доволі гарячим, і це доводило її обличчя під час всього концерту, коли це все закінчилося, дівчата попрощалися, однак до неї підійшов Марк:

– Пані, можливо вас підвести?

Бойко, пішли ви знаєте куди, а якщо ви мене вкрадете

– Для чого мені вас викрадати?

Навіть не сподівайтеся, що я поїду з вами

– Добре я запропонував, але навіть ви не сподівайтеся, що я буду перейматися, коли вас викрадуть

Я і не сподіваюся, всеодно скоро я з вами, більше не побачусь

– Це буде дуже добре, коли я не побачу вас на робочому місці, тоді вас точно звільнять

Нажаль ви цього не побачите, пане Бойко, так що чао – і пішовши залишила після себе якийсь слід, дівчина пішла до метрополітену, і зайшовши дуже вчасно, проїхалася і діставши свій щоденник почала писати:

Привіт щоденнику, сьогодні був дуже поганий день, мало того що підрізали мене, ще й попався якийсь придурок, а не напарник, і що мені робити тепер, нічого я теж обов’язково знайду скелети у його шафі – дописавши, вона вийшла своїй станції, і пішла додому, піднявшись до своєї двухкімнатної квартири, яка дісталася їй від матері коли батьки переїхали до Києва, і відкривши ключами двері, зайшла, роззулася і впала на ліжко в обійми самоти, і через декілька хвилин заснула