там, де шкіра моя обростає лускою

там, де шкіра моя обростає лускою,
де немає нічого земного, людського,
твої кігті і зуби викресують іскри,
а язик холодніший кинджального вістря.

де волосся моє — крижані бистрі ріки,
там нічого від бога і від чоловіка,
ти ведеш язиком — ти слизька і голодна —
від грудей, нижче ребер, у чорну безодню.

ми пливем через сутінь, отруєну воду,
і вода вимиває всю юність і вроду,
вимиває мій крик і твою кислу слину,
а плавці проростають крізь ребра і спину.

там, де посмішка — ікла стирчать частоколом,
голе тіло моє, і душа моя — гола.
ми в екстазі сплітаємось щільно, мов змії:
золотиться луска, кров і плоть — зеленіє.

нас ковтає ріка — гострозуба, шалена,
ти ковтаєш мене, я — вода в твоїх венах.
там, де чорним хвостом обернулися ноги,
твої голодний язик не зоставив нічого.

05.2022