Про меридіани і наші серця

От і топчи тепер свій меридіан,

прикладай свої спогади до відкритих ран,

вий вовком вночі на голодний місяць,

спалюй книжки, що тебе так бісять.

Зношуй, зношуй стареньке серце під майкою,

ходи під палючим сонцем із лайкою.

Дихай пилом і брудом закинутих рудників,

будь сином старих гунів-кочовиків.

Топчи, топчи свій меридіан,

попри біль і попри пекучий стан

твоїх збитих колін…

вимагай лиш від себе істотних змін.