Гліцинія.

Поле квітів.Квітів що росли з трупів.Ромашки, рози й ін.Все це наскільки гарно що навіть забувається що всі вони ростуть з людей.Людей що можливо мали сім’ї або в них були друзі з якими вони обіцяли зустрітись на цьому тижні.Тут були й жінки.Жінки в яких можливо були діти або чоловік якого вони любили.Але трьом людям які дивились на це було начхати.Бо двоє з них мафіозі, а ще одна посесійна вбивця. -І ти так постійно вбиваєш?-запитав Дазай.Йому було незрозуміло навіщо все це робити так пафосно та не практично.Хоч він і теж на завданнях іноді додавав пафосу, але це він, а зараз говоримо про Юасу. -Я вирішила зробити “картину”-Юаса про щось задумалась-в когось є фотик?-ну вбивала вона гарно це навіть підкреслив її вчитель(якому вона досі повинна 5 днів катування, щоб її зламати) та Хієда.Просто після першого вбивства в неї стався скачок надздібності й вона вирішила зробити фішку.А фішка була в тому що вона завжди залишала квітку яка є або та яка асоціюється. -Ти думаєш що хтось з нас носить з собою фотоапарат на постояці?-запитая явно роздратований Чуя-та я бистріше буду з собою букет носити чим фотик! -Ну букет я і сама можу заварганить.А фотоапарат для дядечки-вона почала ритись по кишенях в надіях знайти хоча б телефон. -А чому ти його постійно називаєш “дядеко”-запитав Дазай.Йому було не зрозуміло чому дівчина яка у звітах не ладить з містером Хієдою називає його ласкаво “дядечко”. -Коли були темні часи життя заставили звикнути-На неї нахлинули неприємні спогади від яких її так неприємно що хочеться втратити пам’ять. -Ну от скажи чому ти так ховаєш своє минуле?Воно що так багато означає для тебе-це дуже сильно цікавить Чую.Звісно і своє минуле він не любив згадувати, але хоча б декілька тезисів він може сказати, а тут прям “темні роки життя”.Дуже багато пафосу аж забагато. -Ну я до вас в труси не лізу і в ваше минуле і ви не лізьте-сказала спокійно Йосико і вийшла зі складу. Двійний чорний спокійно вийшов зі складу та пішли до боса мафії. *** До кімнати зайшов в стельку п’яний чоловік. Дитя що сховалось під диван йожилось ще сильніше.Воно боялось та ненавиділо його. Він думав що якщо дитина тебе боїться, то воно на автоматі тебе поважає.Но ні воно хотіло, щоб він помер в муках, щоб він відчув біль.Воно хотіло, щоб він міг він побуяв той спектр емоцій що відчувала вона коли він в п’яному угарі бив її. Але дитя не могло нічого зробити.Воно було мале та слабке.Воно не могло нічого зробити.А він бачив цю ненависть та думав що цей погляд це погляд поваги. *** Кабінет.Звичайнісінький кабінет.Але бос мафії та двоє мафіозі й одна майбутня мафіозі казали зовсім інше. -Чекаю від Чуї звіт до 8 ранку-Огай звернувся до руденького- з усіма деталями-він далі читав якийсь з 50 звітів що були на його столі. -Бос чому я ?-Чуя був явно не задоволений писаниною що на нього навалилась-Чому не Дазай? -Він скоріше повішається чим нормально напише звіт-коротко відповів Огай-всі можете йти, окрім Чуї -Допобачення-сухо відповіли Йосико та Дазай Вони вийшли з кабінету та розійшлись по різні сторони.В них не було нічого спільного і говорити про щось окрім роботи вони не можуть. *** Маєток родини Йосико.Звичайний маєток де живе родина вбивць та довбанутий вчитель. По коридору йшла Юаса.Вона тільки зараз по дорозі додому зрозуміла в що вона попала.Що тепер два місяці вона буле працювати на мафію.І це все в її день народження.Та ще і вчитель з його випробуванням.Що за фігня! Дівчина підійшла до дверей кабінету та з ноги відкрила їх. -Ти майже вибила двері.що сталось?-запитав Хієда спокійно читаючи книгу-В тебе сьогодні день народження.Що сталось? -Я зрозуміла що ти мені подарував!-вона кричала, бо була зла.Зла на Хієду, бо так поганити день народження може тільки він-Найкращий подарунок на п’ятнадцять років! -А, ти про мафію?-він відірвався від книги та поглянув на Юасу-Так це ще не все. -Що ще?-вона була готова вдарити його табуреткою або ще чимось-Кажи або в тебе щось прилетить -Твій вчитель на жаль помер.На одному з завдань його підірвали-він знову почав читати книгу-і я знаю про парі.Воно скасоване. -Перше:як ти це зробив.Друге:чому ти це вирішив без мене та інших людей.На цьому в мене все.-вона трохи заспокоїлась -Я знайшов їх номера.Тому що я глава роду і ти хоч і є майбутньою главою, але ще не знаєш того що знаю я та в тебе немає тих зв’язків.Ще щось?-І це все він говорив не відриваючись від книги.В Юаси виникло питання як він це робить?Або це навичка який передається у спадщину. -Добре.А що за подарунок?-все таки потрібно дізнатись що за подарунок підготував Юасі її дядечко. -У твоїй кімнаті Юаса спокійно вийшла з кімнати.До неї досі доходило те сталось за сьогоднішній день, а він навіть не закінчений.Но це ще потрібно переварити, а зараз в кімнату та спати