Зілля швидкої смерті

Він помирав повільно, але безповоротно.

Кожен його подих розливався черговою хвилею болю в грудях. Йому обіцяли швидку смерть, але як завжди збрехали. Він хотів тільки спокою і щастя, але чергова зрада змусила його загубитись у власних думках. Він не звертав уваги на зовнішній світ і, коли настав момент повертатись до старої роботи, він пішов до магічки. Ампула отрути, яка мала його вбити, була випита одним ковтком і без жодних вагань. 

Він ненавидів її. 

Таку чисту і водночас складну. Вона грала з ним свою гру, мета якої була невідома, а він повністю віддався її поривам і повірив. Повірив у тремтяче почуття у грудях, яке у книгах описують як любов. Та розповіді брешуть. Він відчув це на власній шкірі так гостро, що хотілось тікати світ за очі, тільки б позбутися болю, зради і підлості. 

Він любив її. 

Так сильно, що слів світу було недостатньо, щоб висловити все, що він хотів. Його думки були зайняті тільки нею і її поцілунками. Усе, що він робив для неї, вона сприймала з вдячністю та іскрою в очах, але хто б міг подумати, що ця іскра – підлість. Він дав їй все, вона лишила тільки пустку.

Він хотів її вбити. 

Щоразу, як згадував про неї, плював у фото, уявляючи, що вона стоїть перед ним. Отрута мала бути для неї. Зілля швидкої смерті, яке він мав підлити їй у вино за вечерею, було простим і водночас замудрованим. Та він любив її і не міг…

Він помирав.

Магічка теж була підступною. І жінкою. Цим сказано все. Вони всі підступні і всі відьми. Жахлива біль у грудях змушувала його стогнати у своєму ліжку, до якого він ледь дістався. Можливо, вона хотіла його провчити і сама ходила до тієї магічки, щоб просити цю отруту? А може вона і була магічкою?