І коли ти все згадаєш

“Навколо мене всепоглинаюча темрява. Я йду вперед, мені зовсім не страшно.
Місячне сяйво розливається на підвіконня і я бачу тебе. Твій оголений рельєфний торс, на який падає тінь, твоє злегка скуйовджене волосся. Ти куриш цигарку, довгі пальці елегантно підносять її до рота. Дідько, як це сексуально виглядає. Я підходжу ближче,  мовчки забираю її в тебе і підношу до своїх губ. Вдих. Гіркий нікотин розноситься моїм тілом. Видих. Всі турботи покидають мене разом з димом.
Підходжу ще ближче. Підношу цигарку до твоїх губ. Ти дивишся мені прямо у вічі.
Вдих. Обіймаєш мене за сідниці, і міцно притискаєш до себе. Видих. Ми окутані димом. Ти не відводиш погляд. В твоїх очах вирує дике бажання. Момент. Твої губи палко припадають до моєї шиї та залишають декілька поцілунків. Видих.
З губ зривається тихий стогін. Ти усміхаєшся, піднімаєшся все вище, залишаєш легкий , майже невагомий, поцілунок на моїх губах.  Мені цього мало. Я притискаюся до тебе і палко цілую. Губи такі вологі та гарячі. Прикусую твою верхню губу. Ти піднімаєш мене до себе на коліна. Це схоже на божевілля. Мої руки блукають в твоєму волоссі. Твої — пробираються мені під майку.Ти глибоко дихаєш і усміхаєшся.
Тіло кидає в жар від нашої близькості.
Я хочу більшого. Я хочу тебе”

Герміона різко піднялася у ліжку.
“Це був лише сон. Знову. ”
Її охопив невеликий сум. Все було так реалістично і вмить щезло. Грейнджер могла поклястися, що в спальні пахнуло Мелфоєм і цигарками.

Сьогодні субота, тому можна ніжитися в ліжку хоч весь день. Син вже дорослий, може і сам собі сніданок приготувати, а чоловік… Вона не хотіла про нього думати. Єдина емоція яку він у неї викликав, після недавніх подій це — відраза. Їй не хотілося з ним прокидатися в одному ліжку, готувати сніданок чи, нехай Мерлін милує, займатися сексом.
Вона зручно вмостилася і поринула у ніжні спогади вчорашнього дня.

*****
Вперше за останні декілька років Драко проснувся з широкою посмішкою на обличчі. Наспівуючи легеньку мелодію він підійшов до вікна. Літом територія Менору грала яскравими барвами. Він взяв у руки лист, який вже перечитував утретє, і ніжно торкнувся пергаменту.
Очі забігали по рядках…

” Драко.
Даміан з превеликим задоволенням прийняв твою пропозицію на стажування. Ми дуже вдячні тобі за такий шанс. Чекаємо сову з подальшими вказівками. Ти не пошкодуєш, він дивовижний хлопець.

Герміона Грейнджер.
P.S. дякую за сьогодні.”

Мелфой витратив цілий вечір для написання листа у відповідь. На підлозі валялися зім’яті куски паперу. Він не міг зібрати думки докупи.
Малий, це його шанс підібратися ближче.
Все потрібно провернути ретельно, без лишнього поспіху, адже надмірний тиск її злякає.

“Як же хочеться до неї знову доторкнутися, нехай ненароком, цього хватить, щоб по мені знову розтікалося життя”.

Так і не придумавши відповідь Драко наспівуючи попрямував у душ.

*****
Тихий стук у двері повернув Герміону в реальність.
Вона піднялася з ліжка, босоніж підійшла до дверей.
—Привіт, сплюшка.— промовила Джинні і увійшла.
—Привіт Джин, рада тебе бачити.

Герміона сіла на ліжко, Джинні вмостилася біля неї.

—Ти сьогодні ще та соня. Я вже встигла млинців насмажити, дітей погодувати.
—Чуудоовоо. — протягнула Герміона і плюхнулася на ліжко.— Ти взяла дітей з собою?
—Тільки Лілі. Хіба тобі не знати, яка вона мамина доця?—Усміхнулася Джинні.— Даміан зараз з нею внизу, читає казку. Він такий чудовий старший брат. Може б і вам з Роном задуматися про поповнення?
—Ти ж знаєш, я не хотіла так швидко дітей. Завжди мріяла спочатку кар’єра— потім діти. Але Даміан вирішив інакше.—Герміона усміхнулася.— а тепер, коли він дорослий, я не думаю, що готова знову до пелюшок, коліків, зубів, та інших радостей материнства. До того ж твій брат, робить все для того, щоб я не хотіла мати з ним нічого спільного. Тому…— Герміона на мить замовкла.— Даміан буде хорошим старшим братом для ваших з Гаррі дітей.

Джинні Візлі та Гаррі Поттер побралися через два роки, після весілля Герміони з Роном. Їх старшому сину— Альбусу-Северусу було 11 років, цьогоріч він пішов у Гоґвортс. Середущому Джеймсу-Артуру—7, а наймолодшій донечці Лілі—2.
Вони були щасливим сімейством. По- вихідних ходили на прогулянки, темнеми вечорами сиділи дома біля каміну і читали книги, в їхньому будинку завжди смачно пахло— Джинні любила готувати, і у неї це чудово виходило.
Гаррі на відміну від Рона, завжди спішив додому, щоб провести час з дружиною та дітьми.
Рон любив ходити вечорами по кабаках та доволі часто приходив напідпитку.
Він рідко проводив час з сином. На першу велику гру у квідич , Даміана повів Гаррі, а першу мітлу купила Герміона. Рон ніколи не вкладав сина спати, лише інколи міг почитати казку. Герміона все списувала, на те що він втомлений після роботи, старалася йому  догодити, але згодом їй це набридло. Вона повністю розчинилася в материнстві та роботі.
Їх сім’я, лише збоку здавалася повноцінною. Всередині ж була порожнеча, неначе в пустій криниці. Ти спускаєш відро, в надії попити холодної  води, а в результаті воно б’ється об засохлу землю.

Герміона так себе і почувала. Землею, яку давно не поливали. Сухою, з великим тріщинами. На такій землі не росте трава, не цвітуть квіти. Суха і темна.

—То що там у вас знову трапилося?
Рон вчора завалився до нас ніякий. Він ледве стояв на ногах. Заблював мені всю вітальню. Ми з Гаррі вклали його спати, а зранку його вже не було. Я думала він тут. Проте коли я вийшла з каміну нікого не було. Тому я взялася за млинці. Ти ж не проти?— на одному диханні випалила Джинні.
—Звісно ні, ти ж знаєш як я не люблю готувати. А твої млинці особливий вид насолоди.
—Давній рецепт сімейства Візлі, то тобі не коники з багна ліпити.— засміялася подруга.— То що коїться з Роном? На днях він ночував у мами, вчора у нас. Я починаю хвилюватися.
—Джинні, це так важко пояснити. Я думаю ми перестали розуміти один одного. Ми перестали спілкуватися, проводити разом час. А чого варті оті його концерти? Чому не приготовано, чому ти спілкуєшся з Мелфоєм..— Герміона хотіла продовжити, але подруга її перебила.
—Мелфой? Ти з ним спілкуєшся?
—Уявляєш, він мені допоміг у справі, над якою я довго працювала, і ще запропонував Даміану стажування в його фірмі.
—Мерлін, оце Рон збіситься. Я вже чую його писклявий крик “Мій син не буде там стажуватися.” — Джинні знову засміялася.
— Нехай так, але все вже вирішено. Даміан дав свою згоду, сьогодні ми чекаємо на сову. Йому прийдеться свою гордість запхати глибоко в дупу. На кону майбутнє нашої дитини, і я не дам якимось давнім образам все зруйнувати.
—Мені дивно, що він тобі допомагає, тут явно є якийсь прихований зміст. Може Малфой так свою вину перед тобою залагоджує?
—Яку вину Джин?
— Ну те , як він відносився до тебе в школі. Гіршого ставлення годі і придумати.
— Та ні… Ми у всьому розібралися ще тоді, на святкуванні. Він вибачився переді мною, шкода , що я більше нічого не пам’ятаю з того вечора. Текіла явно була лишньою.— засміялася Грейнджер.
— Тоді він дійсно змінився. Я б хотіла в це вірити. Майбутнє магічного світу за ним і людьми , які на нього працюють. Не хотілося б думати, що його думки такі темні, як тоді.
Герміона вмить захотіла перевести тему. Ще трішки і вона почне розказувати подрузі за вчорашній день.
— Я просто помираю з голоду. Пішли, я зроблю тобі каву.— усміхнулася Грейнджер.— Хоч в чомусь я краща за тебе.

******

“Шановний містере Даміан!

Запрошую Вас, і місіс Грейнджер в понеділок о десятій годині, за адресою Newport avenue 14. На рецепції будуть попередженні заздалегідь. Вас зустрінуть і проведуть до мене.

Драко Мелфой.”

Кінцевий варіант його більш менш влаштовував. Драко запихнув листа у конверт і відправив совою.

Надворі було сонячно. Чудовий день , щоб запросити друга пограти у гольф.
Блейз давно погрожував зайти і витягнути з лайна, в якому він грузнув останні декілька років. Він був його справжнім другом. Та і, чого лукавити, Блейз був єдиним другом, який не відмовився від нього.
‘

Драко випустив з палички патронуса, це був дракон неймовірної краси, і відправив його Забіні.

Миттю він спустився до вітальні.

— Тінкі!— прокричав Мелфой
—Тінкі тут, господарю.— ельфійка мило усмсіхнулася.
— Підготуй ,будь ласка ,мої речі для гольфу. І перекажи іншим ельфам, щоб зібрали ключки і м’ячі.
—Тінкі все зробить , містере Драко.
—І так, я б щось перекусив, дай будь ласка розпорядження на рахунок сніданку. На двох персон. Думаю Забіні в скорому часі вискочить з каміну.
—Ельфійка кивнула та розчинилася у повітрі.

Драко тільки но підпалив цигарку, як полум’я в каміні спалахнуло зеленим кольором. Звідти вийшов схвильований Блейз.

—Що сталося? Я прибув як тільки получив твого патронуса.  Що за поспіх?—промовив Забіні.
—Як на рахунок гольфу? Сьогодні пречудова погода.
— Гольф? Курва, нє ну, ти серйозно? То така в тебе важлива справа?
—Я знав , якщо  покличу тебе грати, ти будеш телитися до мене цілий день, а раз ти вже тут, поснідаємо?
—Ти як завжди занадто самовпевнений. Тобі пощастило що я люблю те, як годують в Менорі.— промовив Блейз і плюхнувся на крісло.
—Чудово.— відповів Драко.— як Дафна, як малі?
—Знаєш, насправді все добре. Вона зараз з малими в своїх батьків. Асторія повернулася з Америки. Цього разу назавжди. Каже , що їй не підійшов менталітет американців.
—Що не знайшла там собі старого мішка з грішми?— усміхнувся Драко кутиком губ.
—Не знайшла. Після того як зірвалося її весілля, вона так ні з ким не зустрічалася. Ти ж знаєш. Може давай до них заскочимо, ти трохи розважишся?— запропонував Забіні
—Друже, ти ж знаєш, мене вона не цікавить В.З.А Г.А.Л.І.— Повільно протягнув Мелфой.— і до того ,надто гарний день, щоб псувати його жінками.
—Нехай так. Ти ж знаєш, я тебе взую. Мені немає рівних в гольфі.— усміхнувся Блейз.
—Ну , ми це ще побачимо.— промовив Драко .

******

Сова влетіла до веранди, на якій мило бесідували Джинні з Герміоною.

—Чия це сова?
—Надіюся Мелфоя.— промовила Герміона і забрала листа у птаха. Повільно розгорнула і усміхнулася.

“ Я знову з ним зустрінуся“

—І що він пише?—Запитала Джинні
—Та так, в понеділок я веду Даміана на стажування.— посміхнулася ще ширше Герміона.
—Коли ти скажеш Рону?

” Надіюся ніколи“

—Як тільки так зразу, а зараз вибач, піднімлюся до малого, щоб все йому розповісти.
Грейнджер притиснула листа до грудей. Повільно піднімаючись сходами, вона піднесла його і понюхала. Він пахнув, точнісінько як у сні. Цигарками і кавою.
Цікаво, яку каву ельфи роблять в Менорі?

Герміона постукала в двері і прочинила їх.
— Син, у мене прекрасні новини.— та протягнула листа Даміану
Хлопець швиденько перебігся по рядках і широко усміхнувся.
— Дякую, мам, якби не ти..одним словом дякую.
—Завжди будь ласка.— усміхнулася Грейнджер і поцілувала сина в маківку.— то я піду, Джинні там сумує, трішки допоможу їй з малою, хоч руки розімне.
—Мам? А як же тато?
— Батька я беру на себе.— промовила Герміона і попрямувала на кухню.

*****
— То як її звати? — порушив мовчанку Блейз і вдарив ключкою по м’ячу.
—Кого? — запитав Мелфой і теж зробив удар.
—Жінку, яка змусила тебе посміхнутися. Не думай щось заперечувати. Ти світишся, як ялинкова гірлянда.
— Забіні, це все складно. —знову вдарив по м’ячу Драко.— Я не впевнений чи є що розказувати.
— А ти розкажи, я вже сам проаналізую.
— Трясця, я не знаю як тобі пояснити. Є я та вона, у нас є деяке минуле, на днях ми зустрілися, і все.. поки що все.
—А щоб мене грім побив!— викрикнув Блейз.— Грейнджер! Що знову? Минулого разу тобі знадобилося років 10, щоб оговтатися. Чи тебе досі  тримає і ти мені просто не казав.
Мелфой сумно усміхнувся.
—Не казав. Я правда хотів її забути. Викинути з голови все це лайно. Я уникав її, коли бачив у натовпі, звертав, щоб не перестрітися. Та тоді в ресторані…вона була така красива, емоційна, справжня.
—В якому це ресторані?— запитав Забіні.
—Забув тобі розказати. Пенсі об’явилася.
—Що знову хоче тебе захапати? Як там пише в “пророці”  — найбажаніший холостяк?
— Нєа, вона нібито щаслива в стосунках. Її обранцю поза шістдесят років. Він гидкий тип. Але якщо їй добре, то хто я такий , щоб її судити?
—Шістдесят? Ти серйозно? Ну добре, а Грейнджер там яким боком?— запитав Блейз
— А Грейнджер ,якраз, розсердила старого кнура. Я просто вирішив витягнути леді з біди, а врезультаті вляпався, по самі вуха. Знову!
— Ти Друже, не можеш жити без пригод, вірно? Вона ще й чоловіка має. Ти не забув, я надіюсь?
—Її чоловік найспрпавжнісінький кретин. Я завжди знав, що Візлі недалекий, але те що він чудить переходить всі межі.—посерйознішпв Драко.— Уявляєш увірвався в кабінет Грейнджер, коли ми розмовляли, почав кидатися звинуваченнями. У нього точно не всі вдома, і явні проблеми з самооцінкою. Я думаю він сам себе дискваліфікує в скорому часі.
—Не будь таким самовпевненим. Це тебе колись погубить.— тільки й зміг сказати Забіні
—Нічого не хочу чути. — протестував Мелфой.— Давай продовжимо гру.

******

Герміона відпустила маленьку Лілі на підлогу. Та швиденько попросилася до мами на руки. Джинні обняла подругу і зникла у зеленому полум’ї каміну.

Грейнджер прибирала кухню. Лунала легка музика. Всі турботи нарешті її покинули. Вона подумки планувала свій день, як двері розпахнулися.
“Рон”
Вмить її легкість пропала.
— Герміона, ти тут?
—Рон! Який  неочікуваний візит. Чому ж не попередив що прийдеш. Я б лігумінів всіляких наробила.— зі сарказмом промовила Грейнджер.
—Ти змінилася. Це він на тебе так впливає?
—Рональд! — перейшла на підвищений голос Герміона— ти собі щось понапридумував, і хочеш мене у чомусь звинуватити?
—Я все бачив! Ви сиділи там, в твоєму кабінеті.
—Влучно сказано. Сиділи. Ми просто сиділи і розмовляли!
—Вибач що я так спалахнув. Я і сам від себе такого не чекав…
— Ні, Рон. Не цього разу.— вже тихіше мовила Грейнджер.— наші стосунки вже давно приречені, ми просто цього не помічали.— видихнула і продовжила— ми не бажаємо “доброго дня”, не проводимо разом час, ми навіть не перетинаємося вдома. Погодься, нам потрібно відпустити один одного. Дозволити собі жити по-справжньому.
Рон мовчав, здавалося що він от от заплаче.
— Тобто ти хочеш розійтися? А спробувати знову. Спробувати полагодити наші стосунки.
—Лагодити можна ,лише ,зламані стосунки, а в нас повна їх відсутність.
— Не кажи так, я кохаю тебе, Герміона.
— Рональд, це звичка, а не кохання. Від коханих не втікають вечорами.— заперечувала Грейнджер.
— А що буде з Даміаном? Ми не можемо…—промовив Рон
— Даміан дорослий хлопчик. Він теж все добре розуміє . До того ж у нього скоро розпочнеться стажування. Йому і діла не буде до драми між батьками.
Між ними зависла пауза. Вони дивилися один на одного, між ними не було ненависті, просто ці стосунки зі самого початку були приречені. Без кохання важко втриматися на плаву, як би тобі добре не було з людиною.
— Тоді я напевно поживу в норі?— запитав Візлі
— думаю так буде краще для нас.— промовила Герміона.
— Можна тебе обійняти?— запитав Рон наостанок.
— Звісно.— промовила Герміона і міцно його обійняла. Свого друга. Він завжди ним був, ним і залишився.