павутиння

Восени кожен тиждень починається з того,

що ми закохуємось.

Зранку вона, як і запланувала, прибирала в квартирі павутиння. В неї була навіть для цього спеціальна щіточка, та коли вона відкрила шафу і дістала її –

вона зламалась просто в неї в руках.

Зранку вона, як і запланувала, прибирала в квартирі павутиння, тільки за допомогою звичайного віника.

Вона була дещо втомлена: її трошки нудило та в роті був неприємно-сухий присмак чіпсів, які вона їла вчора ввечері.

Тиждень вийшов в неї трішки дивний, інакше й не сказати.

Наприклад, десь на початку, приблизно в ніч з вівторка на середу вона заснула на підлозі як якась кінчена алкоголічка.

Хоча навіть не пила.

Вона втомилась, та не мала заснути: в неї не було, як вона вважала, морального права пропустити повідомлення чи просто невчасно на нього відповісти.

Тому вляглась на незручну підлогу і міцно стиснула в руці телефон: незручна підлога це не зручна постіль, там не заснеш,

якісь такі думки і логіку вона мала, і була дуже здивована о другій годині ночі, коли прокинулась.

Чи проспала вона те важливе повідомлення від когось настільки потрібного? Ні,

їй ніхто не написав у цей проміжок часу.

Четвер і п’ятницю вона тримала телефон не як зазвичай, на зарядці, а у руці і сподівалась, що вібрація від повідомлення її розбудить,

і прокидалась вранці з розслабленою рукою та розрядженим телефоном.

А червоні циферки сповіщень, напевно, десь впали, як падає восени червоне листя, бо як інакше це пояснити?

Насправді багато як, та їй непотрібні інші пояснення, окрім цього.

Бо осінь справді магічний час.

Восени розмова триває, навіть якщо мовчати, навіть якщо не писати жодного слова, жодної букви, жодного емодзі.

Восени розмова починається навіть з тими, з ким, здавалось, вже більше ніколи в житті говорити не будеш.

Зранку вона, як і запланувала, прибирала в квартирі павутиння, і чесно, вона майже розплакалась, коли щітка зламалась в неї в руках.

Вона прибирала павутиння звичайним віником і сварила своїх павучків: чого ви так мало її наплели, ну чого ви так мало її наплели?

Я майже всю вже прибрала, а мені відволікатись

ще стільки часу.

Восени кожен тиждень починається з того, що ми закохуємось. І хай би кожен тиждень в когось нового, так ні

кожен тиждень в одну й ту саму людину.