Розділ 5

Коли в мене закінчилася зміна, Кай прийшов як ми і домовлялися. Він із широкою посмішкою стояв на виході, чекаючи мене.

-Привіт принцесо, ходімо прогуляємося і ти розповіси мені усе.

-Мг, привіт.Можеш не називати принцесою, будь ласка. – як омога вічливіше постаралася сказати я.

-Добре, принцесо, домовилися. – сказавши це, Кай підблимнув мені.

-Припини, бо я зараз надеру тобі зад. – у відповідь він лише посміявся.

Не знаю чому, але мені також захотілося посміхнутися.

Ми вийшли з кафе і Кай різко сказав:

-Слухай, таке діло, я приїхав на мотоциклі, щоб потім туди сюди не ходити, тому давай проїдемося до одного місця?

-Навіть не проси мене, я з тобою на один мотоцикл не сяду, а то не дай Бог скинеш ще мене. – я не відчувала, що ця ідея приведе до чогось хорошого.

-Не бійся, яким би ти поганим мене не вважала, кермую я добре, навіть прекрасно. – далі вмовляв мене Кай. – тим більше у тебе немає іншого вибору.

Мені насправді не залишалося нічого іншого, як погодитися.

-Ех, твоя взяла. А куди ми поїдемо?

-Секрет. Я думаю тобі сподобається. – звично своїй манері відповів він. – Ось одягай шолом.

Кай вручив мені чорний шолом з блискавкою на боці.

-Скажи чесно, ти готувався? – здивувалася я.

-Ти собі навіть не уявляєш, який я у тебе передбачуваний, спеціально два шоломи взяв. – я подивилася у його руки в яких він тримав ще один шолом.

Ми одягнули шоломи та сіли на мотоцикл, я не знала що мені робити, тому я обережно взяла Кая за шкіряну куртку.

-Принцесо, будеш мене так тримати, злетиш у той же момент коли я рушу з місця, тому обійми мене міцно.

Мені не хотілося цього робити, але ще більше я не хотіла злетіти з мотоциклу і тому я обвила руками його корпус та міцно обійняла його. У цей ж момент Кай рушив.

Ми їхали по темній трасі освіченій лише ліхтарями та фарами мотоциклу. З часом я звикла до швидкості і вирішила трохи розслабитися.

-Ну як, тобі подобається? – подав голос Кай.

-Досить не погано, навіть класно. – неочікувавши цього запитання відповіла я. – А нам ще довго їхати?

-Ні, буквально пару хвилин. Хах, я знав що тобі сподобається, це просто через те, що ти їдеш зі мною.

-Ще чого, занадто багато ти на свою роль береш.

Він був правий, через декілька хвилин ми під‘їхали до невеличкої галявини, з якої можна було побачити усе місто. Він зупинився біля цієї галявини, ми злізли з мотоциклу і Кай запропонував:

-Ходімо, сядемо.

Він сів на траву і поплескав рукою коло себе. Коли ж я сіла біля нього, наступила незручна пауза.

-Що ж Теодоро, розповідай свою історію – почав Кай.

-Я почну розповідати тільки при одній умові – хутко відповіла я.

-Ну і яка у тебе умова?

-Коли я закінчу свою розповідь, ти відповіси мені на одне запитання.

-На одне запитання? Так просто.Я згоден, але насправді я сподівався, що ти попросиш щоб я тебе поцілував.

-Нізащо, в житті цього не зроблю.

-Доведеться, оскільки ти дорогенька, моя дівчина. – хитро посміхнувся Кай.

-Фу, ні, на таке я не погоджувалася. – зі скривленим лицем сказала я.

Кай дзвінко розсміявся і так гучно, що мені аж не по собі стало.

-Смішно тобі? – я вдарила його по плечу. – Будеш продовжувати сміятися з мене, запихну тобі до рота цю землю настільки глибоко, що і звуку видати не зможеш.

-Ну добре, добре, не злися “кучерява Сью”. – він зробив найбільшу помилку у своєму житті – потріпав мене по волоссю.

У мене були досить гарні кучері, милі та хаотичні, але коли діло йшло до того що хтось чіпав моє волосся, це був жах. Я нікому не дозволяла торкатися мене загалом, а він просто взяв та ще й розтріпав мені волосся.

-Хай би тебе качка копнула, якого милого ти чіпаєш моє волосся. – я це так емоційно говорила, що Кай знову розсміявся.

-Ну все вибач, постараюся так не робити, але не обіцяю. Що ж давай починай розповідати.

-Ну що, розповідати, історія проста – жахливі батьки, які ніколи не займались моїм вихованням . Тому зараз я живу окремо від них, звичайно за квартиру і університет потрібно платити, а за гроші, які платять у кафе я майже нічого не заплачу. У цей університет я дуже мріяла поступити, тому почала шукати як ще додатково можна багато заробити. Так ось повернемося до часів коли я ще жила з батьками, єдиними моїми друзями були вуличні хлопчаки, які навчили мене грати у футбол та битися. І одного разу коли я вже з’їхала від батьків, я йшла по вулиці та заблукала, але я побачила чоловіків які виходили з якогось приміщення, тому я вирішила запитатися у них дорогу. Коли ж я підійшла до них і почала задавати запитання, один із них почав лізти до мене і я йому врізала по пельці.У той момент вийшов ще один чоловік, який розігнав тих інших, похвалив мої вміння битися та запропонував боротися за гроші і я погодилася. Якось так.

-Ого, а кажеш проста історія. То ти така молодчинка, що впоралась з такими батьками.

-Кай, тепер я маю також до тебе запитання. Ти обіцяв відповісти.

-Так, я пам‘ятаю, тож задавай.

-Навіщо тобі зі мною зустрічатися та чому іменно зі мною?