ГЛАВА 3

– Тобі потрібно прикинутися моєю дівчиною всього лиш на один день. Потрібно провчити одну зухвалу особу.
– Вибачте що? – Вілена не вірила власним вухам, в голові не вкладалось, що не знайомий чоловік попросить її про таку послугу. – Я не збираюся цього робити і..
– Ніяких «і». Ти або погоджуєшся, або прощаєшся з роботою в архітектурному напряму. Я знаю, що ти закінчила цей факультет і буде дуже прикро, якщо 5 років навчання підуть коту під хвіст.
– Який ви все таки підлий, правду про вас говорять. Ви взагалі не думаєте про почуття інших. – Вілена нервово зітхнула. Стати відомим архітектором була її заповідна мрія і вона не мала намір так просто від неї відмовлятися.
– Добре, я вам допоможу, але при умові, якщо ви не звільните мене з роботи принаймні рік.. – Вілена схрестила руки і очікувала відповіді від свого боса.

– Дідько з тобою, нехай буде так. Але про нашу домовленість ніхто не має знати.

– Я ж не дура, розумію що до чого. Та чому ви просите допомоги саме в мене? Інших жінок не має, чи як? – Дівчину справді дуже цікавило це питання. Вона знайома з Анастасією і сказати про неї щось хороше не може. Тому, що знайшов в ній Карен – для Вілени загадка.

– По-перше, я не заводжу дружбу з жінками. По-друге, в цьому офісі немає жінки, яка б не товаришувала з Настею, впевнений і ти її знаєш. Але також я впевнений, що через свій довгий язик ти не змогла знайти з нею спільну мову. – чоловік хитро посміхнувся.

– Ви абсолютно праві. Якщо це все, що ви хотіли сказати, я можу іти?

– Не все. Анастасія дуже вибаглива жінка. Вона ні за що не повірить, що ти моя дівчина, якщо ти прийдеш в такому одязі. – Карен зітхнув і подивився на дівчину. – Вілена, я надіюсь в тебе знайдеться нормальна сукня на завтра. Хочу скоріше покінчити з цією справою.

– Я не ношу сукні, і не збираюся. Мій гардероб повністю складається з штанів та верхнього одягу. – Вілена знизала плечима. Вона дала собі обіцянку, що більше ніколи не одягне сукні. І на це є свої причини.

— Якщо ти не зрозуміла, то ми граємо по моїм правилам. Мій водій відвезе тебе до магазину, купиш собі щось гарне.

— Ні, я нікуди не поїду. Повторюю ще раз, я не одягаю такий тип одягу, мені в ньому не комфортно. У мене є дуже файний комбінезон, думаю він якраз підійде для такого випадку. – Стояла на своєму дівчина, не збираючись відступати.

– Чому ти така вперта. Добре, домовилися, тоді завтра чекаю тебе при повному параді. На сьогодні можеш бути вільна. – Карен дав вказівку Вілені, а сам сів за робочий комп’ютер. Вілена вийшла з кабінету і направилась до свого столу, щоб забрати сумку. Там її перехватила Софія.

– Ну що він сказав? Розповідай? – подруга вже приготувалась слухати.

– Нічого особливого, я віднесла йому звіт і він відпустив мене додому, оскільки роботи більше немає. І не такий він страшний, як ти розказувала. Мені здалось, що Карен такий, як і всі ми. – Вілена зробила задумливе лице. – Так, він трішки грубий і не стриманий..

– Ти просто його ще не знаєш! – перебила її роздратована Софія. – Цей чоловік справжній монстр, ти уявити собі не можеш, на що він здатен в гніві. От що означає його ім’я? Я більше чим впевнена, що щось погане.

– Його ім’я означає милосердний. Власники цього імені – люди з великою душею та серцем, надійні та віддані..

– ох, це точно не про нього. Цей Карен – виключення з правил, я взагалі не розумію, чому йому захотілось працювати тут. Я просто роздратована!

– Якщо він тобі так не подобається, чому б не звільнитися і не знайти кращої роботи?

– зарплата тут хороша, і як ти вже говорила, мені буде важко адаптуватися в новому місці, тому так.

– Добре тоді, я вже побіжу, Ада напевно вже дома. Проведу нарешті час з сестрою. – подруги обійнялись і Вілена покинула офіс..

Всю дорогу до дому Вілена думала про Карена. Він зміг чимось її зачепити і дівчина не могла викинути його з голови. Перед очима стояв його образ, мускулисте тіло та акуратно укладене волосся.

Зайшовши в квартиру, Вілена почула плач з кімнати Ади, в коридорі розкидані речі та порвані шкільні книги.

– Адо? Не зрозуміла, що сталося? Тебе хтось образив? – Вілена присіла біля сестри. ?

– не чіпай мене, це все через тебе! Я ненавиджу цю школу і однокласників! Я хочу назад до села, чому ти мене ніколи не чуєш? – Кричала в істериці Ада, не в змозі заспокоїтися. Сьогодні дівчина в котрий раз зазнала цькування в школі. Однокласники вийняли з її портфеля всі книги за зошити і порвали на клоччя. Цим вони хотіли показати свою неприязнь до Ади, оскільки вона не з їхнього оточення.

– Заспокойся, ти можеш спокійно пояснити, що сталося? – Вілена зовсім не розуміла, що відбувається і що робити з істерикою сестри.

– Нічого! Я сьогодні переночую у Каті, нам з нею потрібно все обговорити. – Вілена не встигла нічого відповісти, як дівчини і слід простив. Останнім часом вони не могли знайти спільну мову. Вілена постійно працює, а Аді аби погуляти. Вона відчувала, що сестра потрапила в погану компанію, тому що її подруга Катя Вілені зовсім не подобалась..

Тим часом у Карена.

Чоловік працював до пізнього вечора, розгрібав завали документів. Він повірити не міг, що попросив незнайому людину прикинутися його дівчиною. Але іншого виходу не було. Тому по приїзді додому Карен написав Вілені.

“Вечір добрий. Надішли мені фото наряду, який ти вибрала для завтрашнього дня”.

” Не довіряєте моєму смаку?🤧”

“Звик контролювати все сам. Чекаю фото”.

Вілена глибоко зітхнула, дістала з шафи костюм і надіслала фото.

“На вигляд не дуже 👎Хочу побачити його на тобі)”.

— Та ти збоченець якийсь, чи що? — вигукнула Вілена на всю квартиру, але все таки виконала його прохання. Костюм ідеально сів на її тіло і підкреслював форми дівчини. Вілена зробила пару фото в дзеркалі і надіслала Карену.

” Хм, доволі не погано. Я очікував, що буде гірше. До завтра. І приготуйся називати мене “коханий””.

— І навіщо тільки я на це погодилась? — вона відклала телефон в сторону і переодягнулася в піжаму. Карен ніяк не виходив в неї з голови, хотілося якомога більше дізнатися про цього чоловіка.